29 березня 2017 року м. Київ К/800/62310/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року
у справі № 2а-10553/11/1370
за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Галичфарм"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Акціонерне товариство відкритого типу "Галичфарм" (далі - позивач, АТ "Галичфарм") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 року № 0001552301/1/17990, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 138631,53 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34277,72 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 року № 0001552301/1/17990.
В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою прийняття СДПІ податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 26 серпня 2011 року № 983/23-2/05800293 про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "Галичфарм" з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ПП "Львів-Металбуд", ПП "Львів проект буд реставрація", ТзОВ "Промелектромонтаж", ПП "Західбудсервіс", ПП "Перфектбуд", ПП "Спец постач сервіс", ПП "Гравітон Інвест", ПП "Наша справа плюс", а також іншими підприємствами за період з 01 січня 2009 року по 01 липень 2011 року.
У ході вказаної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1.п. 8.7.ст. 8 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) та п. 144.1 ст. 144, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного формування валових витрат за нікчемними господарськими операціями із ПП "ЛьвівМеталбуд", ПП "Кобза", ПП "Західпромінвестбуд", ПП "Епатаж", ТзОВ "Компанія Сандра", ТзОВ "Технології контролю контамінації", ТзОВ "Мерсі", ТзОВ "Союз Плюс Сервіс", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 138631,53 грн.
Як на підставу таких висновків СДПІ посилається на відсутність у зазначених контрагентів матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності, що встановлено під час здійснення заходів податкового контролю (використані задекларовані дані платників податків та результати зустрічних податкових перевірок). Крім того, податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недостовірність даних податкового обліку позивача послався на те, що відносно керівника ПП "ЛьвівМеталбуд" порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбачене ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини щодо фактичного здійснення АТ "Галичфарм" господарських операцій за період охоплений перевіркою підтверджені належними первинними документами, зв'язок цих операцій із його господарською діяльністю є встановленими в судовому процесі.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).
За змістом наведених норм право платника податків на включення понесених витрат з придбання товарів (послуг) до складу валових витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.
Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.
При цьому вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У судовому процесі суди дослідили докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ПП "ЛьвівМеталбуд", ПП "Кобза", ПП "Західпромінвестбуд", ПП "Епатаж", ТзОВ "Компанія Сандра", ТзОВ "Технології контролю контамінації", ТзОВ "Мерсі", ТзОВ "Союз Плюс Сервіс", а саме: договори підряду із ПП "ЛьвівМеталбуд" щодо ремонтно - монтажних робіт; договори поставки товарів (ТМЦ) із ПП "Епатаж", ТзОВ "Компанія Сандра", ТзОВ "Мерсі", ПП "Західпромінвестбуд", ПП "Кобза"; договори із ТзОВ "Технології контролю контамінації" про постачання товару та сервісне обслуговування електронних приладів; договір із ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" про надання послуг з прочистки та ремонту каналізації на території АТ "Галичфарм"; договірні ціни на будівництво, визначені відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000; довідки по вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ -2в; акти виконаних робіт; приходні ордери на товар (ТМЦ); сертифікати на продукцію та свідоцтво про державну метрологічну атестацію; матеріальні звіти, що підтверджують факт наявності, обліку та зберігання придбаних ТМЦ; акти на списання придбаних ТМЦ; перевезення товару у межах договірних взаємовідносин із ПП "Епатаж", ТзОВ "Компанія Сандра", ТзОВ "Технології контролю контамінації", ТзОВ "Мерсі" здійснювалось за рахунок постачальника (продавця), а із ПП "Західпромінвестбуд" та ПП "Кобза" - орендованим та власним транспортом позивача.
Оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, надані податковим органом докази на підтвердження обставин щодо фіктивності господарських операцій позивача із його контрагентами, з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та з огляду на відсутність доказів з боку СДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентами податкового законодавства чи-то сприяння їм в цьому, а також відсутності судових рішень про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП "ЛьвівМеталбуд", суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.
Доводи, наведені СДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, СДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.
Також є безпідставним доводи СДПІ щодо відсутності у позивача товарно -транспортних, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, що мали місце під час господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак відсутність зазначених документів не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 220 1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 2а-10553/11/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.І. Бившева
Судді: І.Я. Олендер
Т.М. Шипуліна