Справа № 727/1823/17
Головуючий у 1-й інстанції: Смотрицький В.Г.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
25 травня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Шевченка Романа Ігоровича, Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в лютому 2017 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Шевченка Романа Ігоровича, Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії АР № 728489 від 06.02.2017 року про вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, постановою серії АР № 728489 від 06.02.2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він, керуючи автомобілем марки "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_1, по вулиці Зелена, 3 у м. Чернівці, під час руху транспортного засобу користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руках, а саме: розмовляв по мобільному телефону.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, зокрема не надано доказів того, що ОСОБА_2 під час руху транспортного засобу користувався мобільним телефоном.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом д) пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 встановлено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
В силу вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
При цьому, суд звертає увагу, що наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою, та винесення постанови повинно бути підтверджено належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, на виконання вказаної норми, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та правомірності винесення інспектором оскаржуваного рішення.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку колегії суддів, відповідачем не доведений, оскільки жодних доказів на підтвердження цих обставин не надано.
Враховуючи викладене, постанова серії АР № 728489 від 06.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню, що вірно встановив суд першої інстанції.
Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції перейняв на себе повноваження органу, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Під час розгляду вказаного адміністративного позову, суд першої інстанції не вирішував питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряв законність прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача через призму доказової бази, яка повинна надаватись суб'єктом владних повноважень, внаслідок чого прийняв рішення про скасування оскаржуваної постанови, чим не порушив норми чинного законодавства України та не перейняв на себе дискреційні повноваження органу патрульної поліції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.