30 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2172/16
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді : Бойка А.В.,
суддів: Димерлія О.О.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
24.10.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №504010000/2016/000016/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000017/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000018/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000019/2 від 25.08.2016 року, №504010000/2016/000020/2 від 29.08.2016 року, №504010000/2016/000022/2 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/000023/2 від 31.08.2016 року, № 504010000/2016/000024/2 від 01.09.2016 року, №504010000/2016/000025/2 від 01.09.2016 року, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2016/00038 від 17.08.2016 року, №504010000/2016/00039 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/00040 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/00041 від 25.08.2016 року, №504010000/2016/00042 від 29.08.2016 року, №504010000/2016/00044 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/00045 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/00047 від 01.09.2016 року, №504010000/2016/00048 від 01.09.2016 року, а також зобов'язання відповідача прийняти і подати для виконання Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «МГЗ» надмірно сплачених ПДВ в сумі 1265075,13 грн. та ввізного мита в сумі 329758,91 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року адміністративний позов ТОВ «МГЗ» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №504010000/2016/000016/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000017/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000018/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000019/2 від 25.08.2016 року, №504010000/2016/000020/2 від 29.08.2016 року, №504010000/2016/000022/2 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/000023/2 від 31.08.2016 року, № 504010000/2016/000024/2 від 01.09.2016 року, №504010000/2016/000025/2 від 01.09.2016 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2016/00038 від 17.08.2016 року, №504010000/2016/00039 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/00040 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/00041 від 25.08.2016 року, №504010000/2016/00042 від 29.08.2016 року, №504010000/2016/00044 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/00045 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/00047 від 01.09.2016 року, №504010000/2016/00048 від 01.09.2016 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року, Миколаївська митниця ДФС 01.02.2017 року подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Миколаївська митниця ДФС зазначила, що судом першої інстанції не було досліджено доводів відповідача щодо можливого заниження товариством митної вартості товарів. Апелянт вказує, що митним органом було встановлено, що ціна товару, який декларувався позивачем, суттєво відрізняється від ціни на той же товар, який декларувався іншими особами. На запит митного органу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не надало достатніх документів, які б підтверджували митну вартість товарів, не пояснило зменшення ціни товару на 60 доларів США, не надало документів, підтверджуючих страхування товару, тоді як таке страхування у даному випадку (переміщення небезпечних товарів) є обов'язком.
Миколаївська митниця ДФС вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом правомірно та обґрунтовано, а тому вони скасуванню не підлягають.
На підставі викладеного, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року та прийняття нової, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2015 року між позивачем та ВАТ «Единая торговая компанія» (Російська Федерація) було укладено контракт № RF/RD/01-16/157 на орієнтовну загальну суму 20 00 000 доларів США, за умовами якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити товар: натр їдкий (гідроксид натрію).
Відповідно до п.2.2 Контракту ціна за 1 тону товару розраховується за формулою середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця мінус 60 доларів США.
Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.
25.07.2016 року між позивачем та компанією ВАТ «Единая торговая компания» було укладено специфікацію № 6 до контракту № № RF/RD/01-16/157, відповідно до якої сторони домовились про поставку 4000 т +/- 5% за ціною 270 доларів за одиницю товару на загальну суму 1 080 00 доларів +/- 5%.
Також встановлено, що відповідно до п. п. 2.1, 3.1 Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІНКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.
На виконання умов зазначеного контракту та специфікації № 6, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», з метою ввезення товару на митну територію України, протягом серпня-вересня 2016 року було надано до Миколаївської митниці ДФС митні декларації: №504010000/2016/001756 від 17.08.2016 року про оформлення 139,316 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 37 615,32 доларів США, №504010000/2016/001803 від 24.08.2016 року про оформлення 345,287 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 93 227,49 доларів США, №504010000/2016/001805 від 24.08.2016 року про оформлення 312,700 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 84 429,00 доларів США, №504010000/2016/001812 від 25.08.2016 року про оформлення 232,460 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 62 764,20 доларів США, №504010000/2016/001816 від 26.08.2016 року про оформлення 104,169 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 28 125,63 доларів США, №504010000/2016/001849 від 30.08.2016 року про оформлення 71,322 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 19 256,94 доларів США, №504010000/2016/001846 від 30.08.2016 року про оформлення 74,138 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 20 017,26 доларів США, №504010000/2016/001864 від 01.09.2016 року про оформлення 390,516 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 105 439,32 доларів США, №504010000/2016/001870 від 01.09.2016 року про оформлення 94,488 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 25 511,76 доларів США.
Позивачем самостійно було обраховано митні платежі, відповідно до ст.58 Митного кодексу України, за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 270 доларів США за тонну.
На етапі перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування зниження ціни на 60 дол. США), не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано договір (угоди) з третіми особами, бухгалтерську документацію щодо рівня ціни на соду каустичну, гідроксид натрію, в залежності від її якості.
Миколаївською митницею прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №504010000/2016/000016/2 від 24.08.2016, №504010000/2016/000017/2 від 24.08.2016, №504010000/2016/000018/2 від 24.08.2016, №504010000/2016/000019/2 від 25.08.2016, №504010000/2016/000020/2 від 29.08.2016, №504010000/2016/000022/2 від 31.08.2016, № 504010000/2016/000024/2 від 01.09.2016, №504010000/2016/000025/2 від 01.09.2016, відповідно до яких, скореговано ціну 400,5040 доларів США за тонну, а рішенням №504010000/2016/000023/2 від 31.08.2016 - 459,80 доларів США за тонну.
Разом з цим, Миколаївською митницею прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2016/00038 від 17.08.2016, №504010000/2016/00039 від 24.08.2016, №504010000/2016/00040 від 24.08.2016, №504010000/2016/00041 від 25.08.2016, №504010000/2016/00042 від 29.08.2016, №504010000/2016/00044 від 31.08.2016, №504010000/2016/00045 від 31.08.2016, №504010000/2016/00047 від 01.09.2016, №504010000/2016/00048 від 01.09.2016, у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості у зв'язку з наданою знижкою в 60 доларів США; не надано документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування, витрат на доставку товару), договір (угоду, контракт) з третіми особами.
При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав другорядний метод - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею були взяті митна декларація від 26.07.16 №807010001/2016/615 та від 17.06.2016 №110010000/2016/3763.
Однак, не погоджуючись з прийнятими Миколаївською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулось з позовом про їх скасування до суду першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про визнання протиправними та скасування рішень Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України, зважаючи на наступне:
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні позивача до Миколаївської митниці для митного оформлення товарів, товариством були надані наступні документи: контракт №RF/RD/01-16/15-517 від 03.12.2015 року, специфікацію № 6, інвойси, накладні СГМС, копії МД країни відправлення, сертифікати походження товару.
В свою чергу, витребовуючи у ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» додаткові документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості, митним органом не зазначено, які саме розбіжності, ознаки підробки містять надані документи, або яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять, тобто не зазначено, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Також відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості у зв'язку з наданою знижкою в 60 доларів США; не надано документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування, витрат на доставку товару), договір (угоду, контракт) з третіми особами.
На вимогу митного органу позивачем було повідомлено інформацію біржових котирувань за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту від 24.06.2016, 01.07.16, 08.07.2016, 15.07.2016 та лист підтвердження ідентичності підпису керівника № 277 від 23.12.15, а також повідомив, що: копії МД країни відправлення булі надані; попередня оплата товару не здійснювалась, оскільки відповідно до договору оплата здійснюється протягом 18 календарних днів з дня відвантаження товару; ТОВ «МГЗ» та ОАО «Единая торговая компания» не страхували товар, а відповідно до базису поставки СРТ жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару; договори на продаж товару з третіми особами ТОВ «МГЗ» не укладались, оскільки підприємство є безпосереднім кінцевим споживачем товару; формування ціни шляхом зменшення її на 60 дол. є результатом комерційних переговорів і регламентується п.2.2. контракту.
Що стосується ненадання позивачем страхових документів, слід зазначити, що колегія суддів не приймає до уваги посилання митного органу на той факт, що відправник, перевізник та одержувач зобов'язані були здійснити в установленому законом порядку страхування відповідальності, а вказана сума мала входити до митної вартості товару.
Згідно п.8 ч.2 ст.53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбувалась на умовах СРТ.
Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце Призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
Таким чином, коли страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.
Згідно контракту №RF/RD/01-16/15-517 від 03.12.2015 року ціна товару визначається на умовах CPT ст. Жовтнева, Одеської залізниці у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Ціна на товар за 1 тону у перерахунку на 100 % основної речовини розраховується за формулою: FOB MED LOW мінус 60 доларів США, де FOB MED LOW - середня котировка FOB MED LOW, яка публікується агентством ICIS, розрахована на підставі ICIS pricing Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вищевказаним чином ціна вказується у Специфікації, що підписується сторонами до 25 числа місяця, який передує місяцю відвантаження.
У наданих поясненнях позивач зазначив, що надання знижки на 60 доларів США це результат комерційних переговорів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на ненадання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, які пов'язані з поставкою товару за Контрактом від 03.12.2015р., оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо позивачем не встановлений.
Стосовно ненадання позивачем безпосередньо під час митного оформлення бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості, то апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що оскільки платіж за товар здійснювався з відстрочкою платежу, то таких документів не могло бути у товариства на момент митного оформлення товару.
Такий висновок суду цілком узгоджується з положеннями до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Безпідставними являються, також, посилання апелянта на окремі неточності в наданих товариством до митного органу документах (відсутність ПІП особи, яка підписала інвойс; порушення строків здійснення оплати та відсутність відомостей про нарахування неустойки тощо), оскільки вказані неточності не впливають на числові показники митної вартості заявленого товару. Нарахування неустойки за порушення термінів оплати товару є правом сторони договору, нереалізація якого не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.
Слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
З наведеного вбачається, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувані рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №504010000/2016/000016/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000017/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000018/2 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/000019/2 від 25.08.2016 року, №504010000/2016/000020/2 від 29.08.2016 року, №504010000/2016/000022/2 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/000023/2 від 31.08.2016 року, № 504010000/2016/000024/2 від 01.09.2016 року, №504010000/2016/000025/2 від 01.09.2016 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2016/0038 від 17.08.2016 року, №504010000/2016/00039 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/00040 від 24.08.2016 року, №504010000/2016/00041 від 25.08.2016 року, №504010000/2016/00042 від 29.08.2016 року, №504010000/2016/00044 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/00045 від 31.08.2016 року, №504010000/2016/00047 від 01.09.2016 року, №504010000/2016/00048 від 01.09.2016 року прийняті не у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про зобов'язання відповідача прийняти і подати для виконання ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь товариства надмірно сплачених ПДВ в сумі 1265075,13 грн. та ввізного мита в сумі 329758,91 грн., то колегія суддів, на підставі ч.1 ст.195 КАС України, не надає правову оцінку постанові суду першої інстанції в цій частині.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко