25 травня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1835/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Херсонської області, третя особа - Державна судова адміністрація України про стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського суду Херсонської області, третя особа - Державна судова адміністрація України про стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги в сумі 69600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 05.02.1998 року працював на посаді судді Господарського суду Херсонської області. У серпні 2016 року подав заяву про відставку. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ "Про звільнення суддів" постановлено звільнити позивача з посади судді Господарського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови господарського суду Херсонської області від 03 жовтня 2016 року, виданого на підставі постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ "Про звільнення суддів" та пункту 4 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", позивача звільнено з посади судді Господарського суду Херсонської області 04 жовтня 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку. Питання виплати вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку вказаним наказом не було вирішено.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Адміністративний позов підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження без їх участі. Заперечили проти задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.2016 № 1600-VIII ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку (постанова оприлюднена 03.10.2016 року на офіційному веб-сайті Верховної Ради України).
Наказом Господарського суду Херсонської області від 03.10.2016 року № 01.02-02/12 "Про увільнення судді ОСОБА_1" звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Херсонської області 4 жовтня 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку (пункт 4 частини 5 статті 126 Конституції України). Підстава: постанова Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів".
Згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.10.2016 року № 01.01-16/7018/16 заробітна плата ОСОБА_1, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить станом на 04.10.2016 року згідно ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015р. 23200,00 грн.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж ОСОБА_1 станом на 04.10.2016 року становить 27 років, шість місяців, 21 день.
На звернення ОСОБА_1 до голови суду щодо виплати вихідної допомоги листом від 01 листопада 2016 року №01.01-16/7765/16 у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою йому відмовлено з посиланням на рекомендації Державної судової адміністрації України.
На думку позивача, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою суперечить чинному законодавству, є протиправною та порушує права позивача. Позивач вказує на те, що відмовляючи у виплаті вихідної допомоги відповідач послався на лист Державної судової адміністрації України № 10-7773/16 від 28.10.2016 року, в якому надано роз'яснення стосовно виплати вихідної допомоги суддям. Проте, на думку позивача, цей лист не є нормативно-правовим актом, він суперечить чинному законодавству, а також суперечить і іншому листу судової адміністрації, а саме листу № 10-6524/16 від 14.09.2016 року. Отже, позивач просив суд стягнути з Господарського суду Херсонської області на його користь 69600,00 грн. заборгованості по виплаті вихідної допомоги, що становить 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Не погоджуючись з таким рішенням про відмову у виплаті вихідної допомоги, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.
Згідно статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, яка діяла на час прийняття Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 № 1600-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Частиною третьою статті 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 7 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (у редакції Указу Президента України від 10.11.1998 року № 1235/98) акти Верховної Ради України, зокрема, постанови про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
Відповідно до абз. 3 частини третьої статті 7 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, щодо набрання законної сили Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.2016 № 1600-VIII, якою ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку, саме 22.09.2016 року.
Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата оприлюднення такої постанови, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Войтович І.І.
кат. 11.1