Справа№592/2555/17
Провадження №2/592/994/17
23 травня 2017 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми
у складі: головуючого судді Корольової Г.Ю.,
за участі секретаря Строколіс В.Г.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, і в обґрунтування позовних вимог вказала про те, що з 10.04.1979 року вона працювала у відповідача. 24.01.2017 р. була звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору. При звільнені з нею не був проведений повний розрахунок, не виплачена заробітна плата з жовтня 2016 р, також не виплачена вихідна допомога у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат. У зв'язку з тим, що позивачці при розрахунку не була виплачена заробітна плата, вона змушена звернутися до суду і просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату з жовтня 2016 року, стягнути вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши позивача, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 10.04.1979 року її було прийнято на роботу до ПАТ «СМНВО» машиністом крана згідно наказу № 679 від 10.04.1979 року.
Згідно наказу по підприємству № 750/вк від 24.01.2017 року позивачку було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору, ч.3 ст.38 КЗпП. /а.с.8/
З довідки ПАТ «СМНВО» вбачається, що станом на квітень 2017 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить 19415,27 грн., з яких: 9122,97 грн. - заборгованість по заробітній платі, 10292,30 грн. - вихідна допомога при звільненні.
Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові щомісячно у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і зробити з ним розрахунок у терміни, встановлені в ст. 116 даного кодексу, тобто при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою усієї належної йому заробітної плати.
Борг по заробітній платі позивачки складав на день звільнення 9122,97 грн., та вихідна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат 10292,30 грн. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі та в розмірі 9122,97 грн. та вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат 10292,30 грн.
Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначених у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, якщо при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільнені, судом буде встановлено, що в день звільнення працівнику не виплачена заробітна плата, то на підставі ст. 117 КЗпП України суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення.
Відповідно до довідки ПАТ «СМНВО» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяця роботи , перед звільненням , складає 155,94 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.01.2017 року по 23.05.2017 року у сумі 7952,94 грн. (з розрахунку 51 дні*155,94 грн./день = 7952,94 грн.)
Таким чином, на основі з'ясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «СМНВО» про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 224-226 ЦПК Україна, ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 47, 115-117 КЗпП України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 9122,97 грн., вихідній допомозі у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат 10292,30 грн., а також середній заробіток за затримку розрахунку за період з 24.01.2017 року по 23.05.2017 року в сумі 7952,94 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г.Ю. Корольова