Справа № 363/222/17 Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.
Провадження № 22-ц/780/2104/17 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.
Категорія 26 15.05.2017
Іменем України
15 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О. ,
та секретаря Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року про відмову у забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за розпискою,
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та у подальшому подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт ? частину квартири та автомобіль марки BMW, що належать відповідачу ОСОБА_3, а також на частки корпоративних та майнових правах відповідача.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до п.3, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів щодо належності спірного майна саме ОСОБА_3 та доказів щодо розміру частки у корпоративних та майнових прав відповідача у зазначених юридичних особах.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та у подальшому подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на ? частину квартири АДРЕСА_1, та автомобіль BMW, д.н.з. «НОМЕР_1», а також на частку корпоративних та майнових прав у ТОВ «Балатон Сервіс», ТОВ «Тім Актів», ТОВ «Профжитлобуд», ТОВ «Мега Ватт», ТОВ «Служба безпеки Балатон» (а. с. 10).
З матеріалів справи також вбачається, що ціна позову складає 2 398 560, 30 грн. (а. с. 2).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено (а. с. 53).
Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускаються на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як роз'яснено в п.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, якщо потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та не взяв до уваги обсягу позовних вимог та ціну позову, а також не врахував, що відмова у застосуванні таких заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду.
Крім того, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, місцевий суд належним чином не з'ясував обсяг майна, на яке просить звернути стягнення позивач, його ціну, інформацію про власника майна, а також його співмірність із заявленими позовними вимогами, а також не взяв до уваги витяги із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в яких міститься інформація щодо відсотку корпоративних та майнових прав відповідача у зазначених юридичних особах, а тому висновок місцевого суду про відсутність належних доказів на підтвердження вимог заявника є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено встановлений порядок для вирішення питання щодо забезпечення позову, тому ухвала суду підлягає скасуванню із направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: