Справа № 369/5945/15-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.
Провадження № 22-ц/780/1416/17 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.
Категорія 26 22.05.2017
Іменем України
22 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
за участю секретаря Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів за договором позики, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів за договором позики та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановила:
У червні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 01.05.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 був укладений договір позики, відповідно до якого позивач зобов'язалась передати ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 182 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути позивачу вказану суму протягом двох місяців з моменту пред'явлення вимоги, а також зобов'язався сплачувати проценти за користування грошовими коштами.
Цього ж дня на виконання умов договору позивач передала, а ОСОБА_11 отримав грошові кошти у розмірі 180 000 доларів США та видав позивачу власноручно написану та підписану розписку про одержання цих грошових коштів.
02.10.2013 року ОСОБА_11 отримав ще 2 000 доларів США від позивача, про факт чого позивач та ОСОБА_11 домовились дописати на тій же розписці.
18.03.2015 року позивачем на ім'я ОСОБА_11 поштою цінним листом з описом вкладеного було відправлено вимогу про повернення грошових коштів разом із копією розписки.
Пізніше позивачу стало відомо, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У зв'язку з цим, 29.04.2015 року позивач звернулась із претензією кредитора до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 для реєстрації вказаної претензії у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ та включення кредиторських вимог позивача у склад спадщини після ОСОБА_11
Оскільки з 09.12.1995 року ОСОБА_11 перебував у шлюбі з ОСОБА_2, грошові кошти брались у борг ОСОБА_11 під час перебування у шлюбі та в інтересах сім'ї, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму позики у розмірі 182 000 доларів США в гривнях згідно офіційного курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення по справі та суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 611 560 грн. 99 коп., а також стягнути з неї на свою користь судові витрати.
У подальшому представником ОСОБА_4 подано до суду новий розрахунок суми основного зобов'язання та процентів за користування грошима, згідно якого позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму позики у розмірі 182 000 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення у справі становить 4 784 052,00 грн. та суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 787 298,83 грн.
У березні 2016 року ОСОБА_7 подала до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики. Свої вимоги мотивувала тим, що 01.09.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 був укладений договір позики, у відповідності до якого позивач зобов'язалась передати ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 97 310 євро, а останній зобов'язався повернути позивачу вказану суму протягом двох місяців з моменту пред'явлення вимоги та відповідно зобов'язався сплачувати проценти за користування грошовими коштами.
Цього ж дня на виконання умов укладеного договору позивач передала, а ОСОБА_11 отримав грошові кошти в розмірі 96 310 євро, на підтвердження чому ОСОБА_11 видав позивачу власноруч підписану розписку.
01.02.2014 року ОСОБА_11 отримавще 1000 євро у позивача, про факт чого позивач і ОСОБА_11 домовились дописати на тій же розписці.
18.03.2015 року позивачем на ім'я ОСОБА_11 поштою цінним листом з описом вкладеного було відправлено вимогу про повернення грошових коштів разом із копією розписки.
Пізніше ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У зв'язку з цим, 27.03.2015 року ОСОБА_7 звернулась із претензією кредитора до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 для реєстрації вказаної претензії у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ, заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_11 та включення кредиторських вимог позивача у склад спадщини.
Оскільки ОСОБА_7 стало відомо, що 11.08.2015 року спадщину після померлого ОСОБА_11 прийняла ОСОБА_2, просила стягнути з ОСОБА_2 суму позики у розмірі 97 310 євро в гривнях згідно офіційного курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення по справі та суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 396 479 грн. 50 коп. Також просила стягнути понесені судові витрати.
У подальшому представником ОСОБА_7 подано до суду новий розрахунок суми основного зобов'язання та процентів за користування грошима, згідно якого просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суму позики у розмірі 97 310 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення по справі становить 2 671 461,16 грн. та суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 375 964,61 грн.
У серпні 2016 року ОСОБА_10 було подано до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 03 листопада 2014 року між позикодавцем ОСОБА_10 та позичальником ОСОБА_11 у присутності свідка ОСОБА_13 укладено договір позики грошових коштів на суму 2 247 000,00 євро. За умовами договору позичальник зобов'язаний повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк до 15 липня 2016 року.
У зв'язку із настанням строку виконання зобов'язання позивач прибув до Києва для отримання грошових коштів, протее дізнався, що позичальник ОСОБА_11 помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після цього ОСОБА_14 для отримання своїх коштів звернувся до дружини померлого - ОСОБА_2, яка повідомила про неможливість виконання зобов'язання через відсутність у неї такої суми коштів.
10 серпня 2016 року, керуючись вимогами ст. 1281 ЦК України, представник ОСОБА_10 рекомендованим листом направив письмову вимогу кредитора до ОСОБА_2
ОСОБА_10 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором позики у розмірі 2 247 000,00 євро у національній валюті України відповідно до офіційного курсу НБУ на момент прийняття судом рішення по справі.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2016 року ухвалено позови ОСОБА_4 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму позики в розмірі 180 000 дол. США, що станом на дату ухвалення рішення суду згідно офіційного курсу НБУ становить 4 894 200 грн. (чотири мільйони вісімсот дев'яносто чотири тисячі та двісті гривень), у межах вартості майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину після смерті ОСОБА_11.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).
У решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суму позики в розмірі 96 310 євро, що станом на дату ухвалення рішення суду згідно офіційного курсу НБУ становить 2 737 130,20 грн. (два мільйони сімсот тридцять сім тисяч сто тридцять гривень та двадцять копійок), у межах вартості майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину після смерті ОСОБА_11.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).
У решті вимог позову відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 суму заборгованості за договором позики 2 247 000,00 євро, що станом на дату ухвалення рішення суду згідно офіційного курсу НБУ становить 63 859 740 грн. (шістдесят три мільйони вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок гривень), у межах вартості майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину після смерті ОСОБА_11.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 6 890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, оскаржуючи судове рішення лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, без доведеності обставин, що мають істотне значення. Просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову ОСОБА_10 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 у задоволенні їхніх позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Аналіз тексту рішення суду свідчить про те, що воно відповідає вимогам вищезазначених норм ЦПК України, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно боргової розписки від 01.05.2013 р. ОСОБА_11 взяв у борг у ОСОБА_4 180 000 дол. США та зобов'язався повернути вказану суму протягом двох місяців з моменту вимоги ОСОБА_4.
Згідно боргової розписки від 01.09.2013 р., ОСОБА_11 взяв в борг у ОСОБА_7 96 310 євро та зобов'язався повернути вказану суму на протязі двох місяців з моменту вимоги.
03.11.2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_11 взяв в борг у ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 2 247 000,00 євро із зобов'язанням повернути дану суму до 15 липня 2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер.
До спадкового майна померлого ОСОБА_11 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 була заведена спадкова справа № 06/2016.
27.03.2015 р. ОСОБА_7 було подано до нотаріуса претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України з вимогами про включення кредиторських вимог ОСОБА_7 у спадкову масу після смерті ОСОБА_11 та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед ОСОБА_7 у розмірі 97 310 євро, що станом на дату подання претензії згідно курсу НБУ еквівалентно 2 512 118,76 грн.
29.04.2015 р. ОСОБА_4 було подано до нотаріуса претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України з вимогами про включення кредиторських вимог ОСОБА_4 у спадкову масу після смерті ОСОБА_11 та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед ОСОБА_4 у розмірі 182 000 дол. США, що станом на дату подання претензії згідно курсу НБУ еквівалентно 4 051 757,89 грн.
22.07.2015 р. донька померлого ОСОБА_16 подала до приватного нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщину після її батька ОСОБА_11.
06.08.2015 р. донька померлого ОСОБА_17 подала до приватного нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини після її батька ОСОБА_11.
11.08.2015 р. дружина померлого ОСОБА_2 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_11.
25.08.2016 р. адвокатом Ніжніченко О.А. в інтересах ОСОБА_10 подано до нотаріуса претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України з проханням включити кредиторські вимоги ОСОБА_10 у розмірі 2 247 000,00 євро, що становить 61 778 281,00 грн. Згідно із курсом НБУ на день направлення вимоги спадкоємцю ОСОБА_2, до спадкової маси після смерті боржника ОСОБА_11.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1281 ЦК України визначає що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповдіно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_11, відповідно до ст. 1282 ЦК України зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_10 є необґрунтованими та на підтвердження зазначених доводів апелянтом не було надано будь-яких належних, допустимих доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги про стягнення суми за договором позики, підтвердженими розпискою про отримання боржником відповідної грошової суми. Доводи апелянта, на думку колегії суддів, є лише припущеннями особи, яка не є стороною договору позики.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається як на підставу скасування судового рішення на недоведеність, що розписку писав при житті саме чоловік відповідачки, а не інший ОСОБА_11 Проте такі твердження апелянта є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.
Доводи про безпідставність стягнення з відповідачки грошових коштів на підставі ст.1282 ЦК України колегія суддів також вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки апелянт не звернув уваги на вимоги закону щодо обов'язку спадкоємця відповідати за борги кредитора у межах вартості спадкового майна, та неправильно тлумачив положення ч.2 ст.1282 ЦК України. Зокрема, за системно-логічним змістом наведених вище норм матеріального права та ч.2 ст.1282 ЦК України випливає, що кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснено в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не вбачає інших підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення, оскільки дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.209,218,308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2016 року залишити без змін.
Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Волохов Л.А.
Судді: Мельник Я.С.
Матвієнко Ю.О.