Справа № 369/6530/16-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.
Провадження № 22-ц/780/1932/17 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.
Категорія 45 23.05.2017
Іменем України
23 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Гуля В.В.,
суддів: Іванової І.В., Приходька К.П.,
при секретарі: Тимошевській С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
У липні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що він є власником жилого будинку АДРЕСА_2. Право власності на вказаний будинок належить йому на підставі договору дарування від 11 березня 1993 року, який посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Петровою С.М.
З відповідачем ОСОБА_3 він перебував в зареєстрованому шлюбі з 28.09.2002 р. по 14.07.2003 р. та в повторному шлюбі з 13.02.2007 р. по 29.08.2012 р. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_4.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду від 29 серпня 2012 року шлюб між ним і ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачразом з дітьми продовжувала проживати в спірному будинку.
З 20.11.2014 року відповідач разом з дітьми, за відсутності для неї перешкод у користуванні житлом, добровільно залишила місце свого постійного проживання і забравши дітей та свої особисті речі, добровільно залишила місце проживання, виїхавши в смт. Глеваха Васильківського району Київської області.
В обґрунтування обставин добровільного залишення відповідачем житла та факту не проживання відповідача з дітьми на спірній житловій площі за місцем реєстрації з 20.11.2014 р. позивач посилається на акти не проживання від 17.12.2014 р., 01.07.2015 р., 09.10.2015 р., 09.12.2015 р., 04.07.2016 р., складеними депутатами місцевої ради.
Разом з цим позивач наголошував, що відповідач своєю реєстрацією місця постійного проживання створює йому перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності будинком. Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відповідач відмовляється, в зв'язку з чим відповідно до ст. 405 ЦК Українипросить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської від 18 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права позивач просить рішення суду скасувати і позов задовольнити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу належить на праві власності жилий будинок АДРЕСА_2, що підтверджується договором дарування від 11 березня 1993 року.
З 13 лютого 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_4, до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про вселення, позов задоволено. Вселено ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_2.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року залишено без змін.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Києво-Святошинського РВ УДМС України в Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком, зняття з реєстраційного обліку та виселення з жилого будинку, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування жилими кімнатами площею 18,5 кв.м. та 8,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 і право користування земельною ділянкою площею 0,01 га та 1/3 частиною погреба за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2014 року скасовано в частині задоволення зустрічного позову і в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про виселення з будинку ОСОБА_7 і в цій частині ухвалено нове рішення.
За даними виконавчого комітету Вишневої міської ради від 14 травня 2014 року № 933 в будинку № 5 по провулку Поштовому в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила суду, що позивач неодноразово погрожував їй, щоб вона знялась з реєстрації. Вона проживала з дітьми в кімнаті площею 18,5 кв.м. Оскільки ОСОБА_2 чинив їй перешкоди, і не давав можливості проживати в будинку, то вона вимушена з дітьми проживати зі своєю матір'ю, на підтвердження своїх доводів надала суду акт № 1/04-1807 від 24.10.2016 року складений депутатом Вишневої міської ради VІІ скликання Робак О.Г., де зазначено, що ОСОБА_3 разом з дітьми проживає без місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа квартири становить 36 кв.м. Умови проживання незадовільні.
Рішенням Києво- Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року, встановлено, що у серпні 2013 року ОСОБА_3 за рішенням суду була вселена у спірний житловий будинок разом з неповнолітніми дітьми і зайняла кімнату 1-5 площею 18,5 кв.м.
Згідно з актом соціального інспектування № 255 від 26.09.2014 року членами комісії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено додаткові факти, що призвели до виникнення складних життєвих обставин, а саме під час візиту в сім'ю було виявлено, що дійсно в кімнаті обвалилася стеля,присутній різкий хімічний запах.
В матеріалах справи наявні заяви та листи відповідача, де остання зверталась до Вишнівського міського голови, прокурора Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинської райдержадміністрації, Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області у зв'язку з тим, що позивач чинив перешкоди її вселенню до будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Відмовляючи, в задоволенні позову суд виходив з того, що між сторонами виникли конфліктні стосунки, які набули постійного характеру. Позивач своїми діями створював умови не прийнятні для проживання відповідача та неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим відповідачка була вимушена залишити вказаний спірний будинок разом з дітьми.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі вселені в будинок як члени сім'ї власника.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.03.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» /з наступними змінами / роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім»ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Як вбачається з матеріалів справи та як правильно встановлено судом першої інстанції позивач сам чинить перешкоди вільного проживання відповідачів у будинку. Між сторонами існують конфліктні відносини. При цьому у будинку наявні незадовільні умови для проживання.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, оскільки вони вказують на факт непроживання, який не заперечується, проте наявність поважних причини непроживання у будинку виключає застосування положень ст. 405 ЦК України, якими обгрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді