Справа № 761/9088/16-ц
Провадження № 2/761/586/2017
25 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Паночко О.М., Лукянчук А.О., Припутневич В.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, -
До суду 09.03.2016 року надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.11.2016 року, позивач просить: зобов'язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити дні, по яких він буде забирати сина по місцю свого проживання, а саме: з 12 год. 04 січня до 16 год. 09 січня, з 12 год. четверга до 16 год. неділі першого тижня квітня, з 12 год. 10 липня до 16 год. 17 липня, з 12 год. четверга до 16 год. неділі першого тижня жовтня.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуваючи в шлюбі з відповідачем у сторін народився син. Після припинення спільного проживання відповідач, з якою проживає син не надає можливості спілкуватися з ним, а тому позивач вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач та її представник не заперечували проти задоволення позовних вимог, проте просили задовольнити в тому порядку, який визначений службою у справах дітей.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала та просила встановити дні спілкування згідно з їх розпорядженням від 05.06.2013 року №301.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши сторони, позивача як свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства".
Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, питання щодо способів участі одного із батьків має вирішуватися судом не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками, що є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу в сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано, як пояснили сторони, проте копія рішення суду надана не була.
Встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з відповідачем. Рішенням суду визначено місце проживання дитини з матір'ю.
Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем виникли конфліктні стосунки на ґрунті особистих неприязних стосунків, які призвели до спірних питань щодо участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання та здоровий розвиток дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти мають право на належне спілкування та допомогу.
Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 150 СК України, батьки повинні поважати дитину; ст. 155 цього ж Кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
З викладеного випливає, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Як встановлено в суді, між сторонами по справі склалися конфліктні стосунки, які самі по собі не можуть впливати, та як наслідок, усунути позивача від спілкування з дитиною.
З пояснень позивача вбачається, що він прагне приймати участь у вихованні дитини та створювати для нього необхідні умови для розвитку, підтримання нормального здоров'я та відпочинку.
Суд вважає, що відповідачем не надано допустимих та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1, як батько дитини, несе загрозу та його спілкування суперечить інтересам дитини.
Крім того сторони пояснили, що позивач приймає участь у вихованні дитини, проте часу протягом якого він з ним спілкується недостатньо.
Частиною 4 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Частиною 5 даної норми визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.06.2013 року №301 «Про встановлення графіка побачень ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наступний графік побачень з дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: перший тиждень кожного місяця
- п'ятниця з 16.00 год. до 20.00 год.
- субота з 10.00 до 12.00 год. та з 17.00 до 20.00 год.
- неділя з 10.00 до 12.00 год.
Згідно Висновків Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.09.2016 року №109/02/40-7295 та №109/02/40-612 від 23.01.2017 року вбачається, що орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації підтримує позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та вважає що дні та години для зустрічей громадянину ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, можливо встановити відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.06.2013 року №301.
Суд вважає, що такий порядок узгоджується з вимогами чинного законодавства, відповідає інтересам дитини та обставинам справи.
Суд також вважає, що вказаний порядок зустрічі позивача з дитиною не призведе до порушення прав останннього, прав відповідача по справі.
Приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства та оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що визначення способу участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування та проведення спільного відпочинку відповідає інтересам дитини та вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги вік дитини, особливості його розвитку та відпочинку, місце проживання позивача, суд вважає за доцільне визначити способи участі у спілкуванні та вихованні ОСОБА_1 з неповнолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом:
Перший тиждень кожного місяця : п'ятниця з 16.00 год. до 20.00 год.
субота з 10.00 до 12.00 год. та з 17.00 до 20.00 год.
неділя з 10.00 до 12.00 год.
Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, що підтверджується неодноразовими викликами працівників поліції, тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 19, 141, 150,152-154, 155, 159, СК України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією ООН про права дитини, Декларацією прав дитини, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Встановити ОСОБА_1 час спілкування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином:
-Перший тиждень кожного місяця : п'ятниця з 16.00 год. до 20.00 год.
субота з 10.00 до 12.00 год. та з 17.00 до 20.00 год.
неділя з 10.00 до 12.00 год.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н.Г.Притула