"25" травня 2017 р.Справа № 916/603/17
За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 22 158,38грн., розірвання договору та зобов'язання повернути нежитлові приміщення
Суддя Власова С.Г.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від прокурора: Глєбов В.В., згідно наказу №93-вк від 02.03.2017р.; Риженко М.Ю., згідно посвідчення №044623 від 20.10.2016р.; Галузінський Н.О., згідно посвідчення №045487 від 18.04.2017р., Радзілевич Д.А., згідно посвідчення №033849 від 15.06.2015р.;
від позивача - МОУ: Дідух С.П., згідно довіреності №220/422/д від 22.12.2016р.; Єрмаков А.В., згідно довіреності №220/420/д від 22.12.2016р.
від позивача - КЕВ: Єрємєєва К.С., згідно довіреності №1 від 03.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_1 згідно витягу; ОСОБА_8, згідно довіреності №217 від 11.05.2017р.;
Присутні в судових засіданнях: ОСОБА_9, згідно паспорту серія НОМЕР_2 від 23.04.1997р.; ОСОБА_10, згідно паспорту серія НОМЕР_3 від 25.07.2002р.
В засіданні 25.05.2017р. приймали участь представники:
від прокурора: Риженко М.Ю., згідно посвідчення №044623 від 20.10.2016р.;
від позивача - МОУ: Пилипенко В.М., згідно довіреності №220/225/д від 10.05.2017р.;
від позивача - КЕВ: Єрємєєва К.С., згідно довіреності №1 від 03.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_1 згідно витягу; ОСОБА_8, згідно довіреності №217 від 11.05.2017р.;
Присутні в судовому засіданні: ОСОБА_9, згідно паспорту серія НОМЕР_2 від 23.04.1997р.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за договором оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. в сумі 15 749,71грн. за період з вересня 2016р. по лютий 2017р. включно; 2183,76грн. пені; 2187,48грн. 7% штрафу; 2037,43грн. компенсації за фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати;
- про розірвання договору оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., укладеного між Квартирно-експлуатаціним відділом м.Одеси та ФОП ОСОБА_1;
- про зобов'язання ОСОБА_1 повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень загальною площею 35,7кв.м., розташованих в будівлі АДРЕСА_1.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2017р. справу №916/603/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.
Ухвалою суду від 13.03.2017р. порушено провадження у справі №916/603/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Клопотання сторін від 28.03.2017р. за вх.№7248/17, від 06.04.2017р. за вх.№8163/17, від 18.04.2017р. за вх.№9050/17, від 23.05.2017р. за вх.№11383/17, від 25.05.2017р. за вх.№11601/17 про нездійснення технічної фіксації судового процесу були судом задоволені.
Клопотання позивача - КЕВ м. Одеси від 28.03.2017р. за вх.№7255/17, від 06.04.2017р. за вх.№8166/17, від 23.05.2017р. за вх.№11386/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів були судом задоволені.
Клопотання відповідача від 18.04.2017р. за вх.№9049/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів було судом задоволено.
Ухвалою суду 18.04.2017р. за клопотанням відповідача від 18.04.2017р. за вх.№2-2151/17 строк розгляду справи продовжено до 25 травня 2017р.
У судових засіданнях від 18.04.2017р., від 16.05.2017р. та від 23.05.2017р. було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.
Ухвалою суду від 25.05.2017р. припинено провадження у справі №916/603/17 в частині стягнення частини суми основного боргу в розмірі 15 500,00грн. та в частині компенсації податку на землю за грудень 2016р. в розмірі 80,57грн.
Первинні позовні вимоги прокурора складали: про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за договором оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. в сумі 41 653,20грн. за період з квітня 2016р. по грудень 2016р. включно; 5143,93грн. пені; 2915,72грн. 3% річних; 80,57грн. компенсації податку на землю; 1733,16грн. компенсації за фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати; про розірвання договору оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., укладеного між Квартирно-експлуатаціним відділом м.Одеси та ФОП ОСОБА_1; про зобов'язання ОСОБА_1 повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень загальною площею 35,7кв.м., розташованих в будівлі АДРЕСА_1.
Прокурор позовні вимоги підтримує, подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 06.04.2017р. за вх.№2-1953/17, від 23.05.2017р. за вх.№2-2778/17.
Так, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 12.04.2012р. між КЕВ м. Одеси та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди №10-с/2012/КЕВ, за яким відповідач отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 35,7кв.м. АДРЕСА_1 військового містечка АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЕВ м.Одеси, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В порушення умов вказаного договору відповідач не сплатив орендну плату за квітень 2016р. - грудень 2016р., у зв'язку з чим на дату подання позовної заяви до суду у нього утворилась заборгованість в сумі 41 653,20грн. Подалі, в процесі розгляду справи в суді боржником сплачено частину заборгованості, що підтверджується виписками з банківських рахунків, з врахуванням чого 06.04.2017р. прокурором були уточнені позовні вимоги, згідно яких розмір основної заборгованості за спірним договором оренди становив 31 249,71грн., на які прокурором були нараховані пеня в розмірі 2183,76грн. за період з 25.09.2016р. по 23.03.2017р., штраф у розмірі 7% від суми заборгованості в сумі 2187,48грн., а також вказано про компенсацію податку на землю в розмірі 80,57грн. та компенсацію за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати в сумі 2037,43грн. Крім того, несплату відповідачем орендних платежів прокурор вважає істотним порушенням договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., наслідком чого, на його думку, стало виникнення у нього права вимагати розірвання вказаного договору та повернення орендованого майна.
23.05.2017р. за вх.№11404/17 прокурором подано до суду пояснення, в яких останній зазначає, що відповідно до інформації КЕВ м. Одеси ОСОБА_1 оплату за надані послуги оренди понад три місяці підряд вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.02.2017р. він допустив заборгованість на суму 51 526,58грн. (за період з квітня по грудень 2016р. включно). В ході судового розгляду справи відповідачем у добровільному порядку здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 33 776,87грн., у зв'язку з чим станом на 23.05.2017р. заборгованость з орендної плати становить 17 749,71грн. (за період з вересня 2016р. по лютий 2017р. включно). Наведені обставини свідчать про те, що лише після пред'явлення позову до суду відповідачем з метою уникнення вимог щодо розірвання договору у судовому порядку та повернення орендованого нерухомого майна здійснена часткова сплата заборгованості за попередній період. В повному обсязі заборгованість не сплачена.
В судовому засіданні 25.05.2017р. прокурором було оголошено суду остаточні позовні вимоги, які прийняті судом до розгляду по суті, згідно яких прокурор просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за договором оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. в сумі 15 749,71грн. за період з вересня 2016р. по лютий 2017р. включно; 2183,76грн. пені; 2187,48грн. 7% штрафу; 2037,43грн. компенсації за фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати; розірвати договір оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., укладений між Квартирно-експлуатаціним відділом м.Одеси та ФОП ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень загальною площею 35,7кв.м., розташованих в будівлі АДРЕСА_1.
Крім того, 25.05.2017р. за вх.№2-2837/17 прокурором заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в якому останній зазначає, що після відкриття провадження у справі ФОП ОСОБА_1 добровільно погашено частину суми основного боргу у розмірі 15 500,00грн. та компенсацію податку на землю в розмірі 80,57грн., яке ухвалою суду від 25.05.2017р. задоволено.
Позивач - Міністерство оборони України вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, надав пояснення від 06.04.2017р. за вх.№8165/17, в яких зазначає, що 12.04.2012р. між КЕВ м. Одеси та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди №10-с/2012/КЕВ, за яким відповідач отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 35,7кв.м. АДРЕСА_1 військового містечка АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Однак, на порушення вимог вказаного договору та ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. 629 ЦК України відповідач оплату за надані послуги оренди вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.02.2017р. за ним рахується заборгованість у розмірі 41 653,20грн. за період з квітня по грудень 2016р., на яку прокурором нараховано пеню, 7% штрафу. Водночас, ФОП ОСОБА_1 не сплатив компенсацію за фактичні комунальні та експлуатаційні витрати та частину податку на землю. Також, посилаючись на ч.3 ст. 26, ч.1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" , ч. 1 ст. 545, ст. 795 ЦК України позивач вважає, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, а саме систематичне невиконання ним обов'язку із внесення орендної плати (понад три місяці) у зв'язку з чим позивач вправі вимагати в судовому порядку розірвання договору, прийняття від нього майна, яке було предметом договору та документального оформлення такого прийняття. Крім того, МОУ зазначає, що обґрунтованість позовних вимог підтверджується долученими до позовної заяви матеріалами.
Позивач - КЕВ м. Одеси позовні вимоги прокурора з врахуванням уточнень підтримує в повному обсязі, надав пояснення від 18.04.2017р. за вх.№9048/17, де зазначає, що 12.04.2012р. між КЕВ м. Одеси та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди №10-с/2012/КЕВ, за яким відповідач отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 35,7кв.м. АДРЕСА_1 військового містечка АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Однак, в порушення умов вказаного договору відповідач починаючи з вересня 2016р. по лютий 2017р. не сплачував орендну плату, зважаючи на що у нього утворилася заборгованість в розмірі 31 249,71грн., на яку прокурором нараховано пеню та 7% штрафу, а також не відшкодовано вартість податку на землю та компенсації за комунальні та загально-експлуатаційні витрати. Але за період з 23.03.2017р. по 10.04.2017р. відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 5000,00грн., а саме 27.03.2017р. у розмірі 1000,00грн., 30.03.2017р. - 2000,00грн., 31.03.2017р. - 1000,00грн., 10.04.2017р. - 1000,00грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків, а тому станом на 18.04.2017р. заборгованість із орендних платежів складає 26 249,71грн.
Подалі, 23.05.2017р. позивачем - КЕВ м. Одеси надано клопотання за вх.№11386/17 про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, яким залучено виписки з банківських рахунків, згідно яких відповідачем було сплачено ще частину боргу, а саме 12.04.2017р. - 2000,00грн., 14.04.2017р. - 1000,00грн. та 3000,00грн., 28.04.2017р. - 1000,00грн., 03.05.2017р. - 1000,00грн., 04.05.2017р. - 500,00грн. на загальну суму 8500,00грн. Крім того, до матеріалів справи залучено обґрунтований розрахунок податку на землю за спірним договором, згідно якого заборгованість згідно компенсації податку на землю відсутня.
25.05.2017р. за вх.№11608/17 КЕВ м. Одеси надані пояснення, в яких останній зазначає, що відповідачем було сплачено ще частину боргу, а саме 11.05.2017р. - 1000,00грн., 16.05.2017р. - 1000,00грн., а тому станом на 25.05.2017р. заборгованість відповідача з орендної плати складає 15 749,71грн. Крім того, позивач-2 зазначає, що відповідач істотно порушив умови договору щодо зобов'язання своєчасно та в повному обсязі (100%) сплачувати орендну плату, визнав суму заборгованості, тому це є підставою для розірвання спірного договору та відповідно повернення орендованого майна.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, подав відзив на позов від 18.04.2017р. за вх.№8958/17, в якому зазначає, що із вимогами, викладеними в позовній заяві не згоден, тому що позивачем не враховані платежі, які надійшли до орендодавця у період подання до суду заяви про уточнення та зменшення позовних вимог, а також платежі за останній час. Відповідач зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та КЕВ м. Одеси у даний період діють шість договорів оренди, позивачем можливо не враховано платежі, які надійшли до орендодавця.
24.05.2017р. за вх.№2-2808/17 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 1грн. з підстав важкого фінансового становища, а також заявив клопотання про розстрочку сплати заборгованості на один рік рівними частинами з визначенням щомісячної суми оплати, з відстрочкою оплати починаючи з 01.10.2017р. з підстав сезонності його підприємницької діяльності та важким фінансовим становищем.
В судовому засіданні 25.05.2017р. відповідачем було оголошено суду про сплату 24.05.2017р. ще 1000,00грн. суми основного боргу та сплати компенсації за фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати в повному обсязі.
Представником позивача - КЕВ м. Одеси в судовому засіданні 25.05.2017р. було суду повідомлено, що станом на час проведення судового засідання вказані відповідачем кошти на рахунок позивача-2 не надійшли, а тому докази отримання зазначених коштів у позивача-2 відсутні.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:
12.04.2012р. між КЕВ м. Одеси (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №10-с/2012/КЕВ, згідно з умовами якого орендар отримав у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 35,7кв.м., у м. Одеса, по вул. Армійській,18, яке перебуває на балансі КЕВ м. Одеси. Договір діє до 10.04.2018р. (п. 10.1. договору, п.5 додаткової угоди №16д/2015/КЕВ від 11.04.2015р.).
Відповідно до п.п.3.1., 3.3., 3.6. договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., п.2 додаткової угоди №16д/2015/КЕВ від 11.04.2015р. орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (лютий 2015 року) на рівні 3136,48грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі
Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2015 року) 2856,00грн. (додаток №1 до цієї додаткової угоди). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п.3.7. договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п.3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3 додаткової угоди №16д/2015/КЕВ від 11.04.2015р. передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
У п.п. 5.3., 5.9., 5.10., 5.15. договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. сторони передбачили, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговувального банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі - 35,7 кв.м., яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право на користування для досягнення мети оренди.
За умовами п.5.11. договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору встановити прилади обліку тепло-, енерго-, водопостачання, заключити прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.
Відповідно до п. 8.6. договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.
Згідно п.п. 10.6.1., 10.9., 10.10. договору №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. сторони погоджують, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Додаткова угода до договору оренди №16д/2015/КЕВ від 11.04.2015р. укладалась між КЕВ м. Одеси та ФОП ОСОБА_1
За актом від 12.04.2012р. відповідач отримав майно, обумовлене договором №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., у користування.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача по орендній платі до матеріалів справи позивачем подано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2017р., із якого вбачається, що заборгованість відповідача по орендній платі становить 24 414,40грн. Вказаний акт підписаний керівником та головним бухгалтером КЕВ м. Одеси та ФОП ОСОБА_1, скріплений печатками зазначених сторін.
В судовому засіданні 25.05.2017р. прокурором та позивачами було зазначено суду, що заборгованість відповідача з орендної плати із врахуванням постійних проплат за договором оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. станом на 25.05.2017р. складає 15 749,71грн. та заборгованість за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період січень 2016р. - лютий 2017р. складає 2037,43грн.
Відповідач, в свою чергу зазначив, що станом на 25.05.2017р. його заборгованість з орендної плати складає 14 749,71грн., оскільки, 24.05.2017р. було сплачено ще 1000,00грн. Щодо заборгованості за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період січень 2016р. - лютий 2017р. в розмірі 2037,43грн. відповідач зазначив, що 24.05.2017р. повністю їх оплатив.
Представником позивача - КЕВ м. Одеси повідомлено, що станом на час проведення судового засідання вказані відповідачем кошти на рахунок позивача-2 не надійшли, а тому докази отримання зазначених коштів позивачем-2 у відповідача станом на час проведення судового засідання відсутні.
Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).
Зважаючи на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача про додаткову сплату 24.05.2017р. 1000,00грн. орендної плати та 2037,43грн. за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період січень 2016р. - лютий 2017р., оскільки відповідачем не надано суду належних доказів зарахування вказаних коштів на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси .
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені прокурором позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 749,71грн. основного боргу по орендній платі за період з вересня 2016р. - лютий 2017р., 2037,43грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період січень 2016р. - лютий 2017р. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992р. орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За положеннями ч.1 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №№10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. в сумі 15 749,71грн. за період вересень 2016р. - лютий 2017р., 2037,43грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період січень 2016р. - лютий 2017р., які підлягають стягненню з відповідача.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 2183,76грн. пені за період з 25.09.2016р. по 23.03.2017р., 2187,48грн. 7% штрафу.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 223 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем-2 суд встановив, що його обраховано невірно з підстав неврахування того, що розрахунок пені здійснюється окремо по кожному рахунку з врахуванням коливання облікової ставки НБУ, тому необхідно було по кожному окремому рахунку враховувати, що облікова ставка НБУ постійно змінювалась та відповідно кожен рахунок розбивати на періоди, тоді як позивачем-2 по кожному рахунку була взята одна фіксована облікова ставка НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення сплати зобов'язання. Тому, судом самостійно здійснено розрахунок пені, за результатом якого розмір пені складає 2069,05грн., з врахуванням чого суд задовольняє позовну вимогу прокурора про стягнення пені саме в розмірі 2069,05грн.
Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу, встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 2187,48грн. 7% штрафу задовольняється судом повністю.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Також, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У даній справі, договором оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати оренди, є правомірним одночасне стягнення з останнього штрафу та пені (нарахованих без перевищення встановлених законом граничних розмірів). Дана позиція суду узгоджується із позицією ВГСУ в аналогічних правовідносинах, викладеною у постановах від 09.04.2012р. у справі №20/246-08, від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.
24.05.2017р. за вх.№2-2808/17 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 1грн. з підстав важкого фінансового становища.
Так, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд, враховуючи неподання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження складного фінансового стану ФОП ОСОБА_1 дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення пені та штрафу.
Також, прокурором заявлено позовну вимогу про розірвання договору оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. з підстав несплати відповідачем орендної плати та повернення орендованого майна.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 в аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Суд, дослідивши договір оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. та виписки з банківських рахунків, залучені до матеріалів справи, встановив, що мало місце прострочення відповідачем строків оплати орендних платежів за спірним договором, що підтверджується наступним. Так, згідно рахунку №2577 від 05.10.2016р. орендна плата за вересень 2016р. в розмірі 4968,49грн., термін сплати до 15.10.2016р., фактична оплата: 31.03.2017р. - 1000,00грн., 10.04.2017р. - 1000,00грн., 12.04.2017р. - 2000,00грн., прострочення відповідачем сплати за вказаним рахунком - 5,5 (п'ять з половиною) місяців; згідно рахунку №2940 від 10.11.2016р. орендна плата за жовтень 2016р. в розмірі 4968,49грн., термін сплати до 15.11.2016р., фактична оплата: 14.04.2017р. - 4000,00грн., прострочення відповідачем сплати за вказаним рахунком - 5 (п'ять) місяців; згідно рахунку №3156 від 08.12.2016р. орендна плата за листопад 2016р. в розмірі 4968,49грн., термін сплати до 15.12.2016р., фактична оплата: 28.04.2017р. - 1000,00грн., 03.05.2017р. - 1000,00грн., 04.05.2017р. - 500,00грн., 11.05.2017р. - 1000,00грн., 16.05.2017р. - 1000,00грн., прострочення відповідачем сплати за вказаним рахунком - 4 (чотири) місяці; згідно рахунку №121 від 03.01.2017р. орендна плата за грудень 2016р. в розмірі 4968,49грн., термін сплати до 15.01.2017р., рахунок не сплачено, прострочення відповідачем сплати за вказаним рахунком станом на 25.05.2017р. - 4 (чотири) місяці; згідно рахунку №388 від 09.02.2017р. орендна плата за січень 2017р. в розмірі 5023,14грн., термін сплати до 15.02.2017р., рахунок не сплачено, прострочення відповідачем сплати за вказаним рахунком станом на 25.05.2017р. - 3 (три) місяці. Вказане є порушенням зобов'язання з боку відповідача за договором, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. З врахуванням викладеного, підлягає задоволенню позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р.
З огляду на те, що договір оренди №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. розірвано в судовому порядку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню позовна вимога прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути на користь Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Одеси зі складанням акту приймання-передачі орендоване майно.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
За таких обставин, суд задовольняє вимоги прокурора частково, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 15 749,71грн. основного боргу по орендній платі за період з вересня 2016р. - лютий 2017р., 2037,43грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період січень 2016р. - лютий 2017р., 2069,05грн. пені за період з 25.09.2016р. по 23.03.2017р., сім відсотків штрафу в сумі 2187,48грн.
24.05.2017р. відповідач заявив клопотання про розстрочення та відстрочення виконання рішення у даній справі протягом одного року з визначенням щомісячної суми оплати, починаючи з 01.10.2017р. з підстав сезонності його підприємницької діяльності та важким фінансовим становищем.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За положеннями абз.4 п.7.8. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.
Враховуючи викладене, а також доведення поданими відповідачем доказами наявності сезонної роботи відповідача, суд дійшов висновку про можливість підприємця в процесі здійснення підприємницької діяльності віднайти кошти для погашення боргу саме із строку, визначеного даним рішенням, суд встановив наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення в частині розрахунків відповідача за встановлену судом заборгованість у даній справі з 01.10.2017р.
Щодо заявленого клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення протягом одного року, суд доходить висновку, що боржником не доведено скрутне фінансове становище, також не доведено можливість виконати судове рішення у відповідності до запропонованого ним графіку, зважаючи на баланс інтересів сторін у справі, з врахуванням необхідності захисту фінансових інтересів стягувача суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами протягом одного року.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 4800,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора, оскільки відповідач винен у спричиненні даного спору.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул., Єврейська,13, код 08038284) 15 749,71 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок девять) грн. 71коп. основного боргу, 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 43коп. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати, 2 069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 05 коп. пені, 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 48коп. сім відсотків штрафу шляхом відстрочення виконання судового рішення з 01.10.2017р.
3. Розірвати договір №10-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р., укладений між Квартирно-експлуатаціним відділом м.Одеси (65014, м. Одеса, вул., Єврейська,13, код 08038284) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) оренди нежитлових приміщень загальною площею 35,7кв.м., розташованих в АДРЕСА_1 на території військового містечка АДРЕСА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул., Єврейська,13, код 08038284) зі складанням акту приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 35,7кв.м., розташованих в АДРЕСА_1 на території військового містечка АДРЕСА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
5.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська,11, код 38296363) 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. судового збору.
6. Відмовити прокурору в задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Накази видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 29 травня 2017 р.
Суддя С.Г. Власова