ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.05.2017Справа №910/7045/17
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Спеціалізованого Комунального Підприємства «Київтелесервіс»
про стягнення 12 628,89 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Норенко Т.А. (дов. №062/15/1/03-2532 від 10.04.2017);
від відповідача - не з'явився;
встановив :
28.04.2017 Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованого Комунального Підприємства «Київтелесервіс» про стягнення 12 628,89 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3581 від 18.01.2010 у визначений строк не сплатив орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2017 порушено провадження у справі №910/7045/17, розгляд справи призначено на 25.05.2017.
15.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник позивача прибув у судове засідання 25.05.2017, надав пояснення по суті справі.
Представник відповідача в судове засідання 25.05.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 25.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
18.01.2010 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач, орендодавець) та Спеціалізованим комунальним підприємством «Київтелесервіс» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3581 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 336/1392 додаток 2 пункт 59 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 № 29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), за адресою: м. Київ, вул. Герцена, буд. 6 літ. А для розміщення комунального підприємства.
Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 382,70 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 7,70 кв.м., на 2 поверсі - 368,80 кв.м., у підвалі - 6,20 кв.м.
Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та за січень 2010 р. становить: 35 грн. 02 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 13 404 грн. 02 коп., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за січень 2010 р. становить 35 грн. 02 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 13 404 грн. 02 коп.
Пунктами 3.2 та 3.4 договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
За умовами п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернення об'єкта оренди орендодавцеві.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.6 договору).
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 18.01.2010 до 18.01.2011 (п. 9.1 договору).
Згідно додаткової угоди від 02.09.2011 до договору, строк дії договору продовжено до 31.03.2012 включно.
За актом приймання-передачі від 18.01.2010 позивач здав, а відповідач прийняв вказаний вище об'єкт оренди за адресою: вул. Герцена, 6, літера А.
Відповідно до актів приймання-передачі орендар здав орендодавцю нежилі приміщення площею: 137,1 кв.м. за актом приймання-передачі від 02.12.2013; 150 кв.м. за актом приймання-передачі від 14.09.2015; 20,9 кв.м. за актом приймання-передачі від 11.02.2016; 74,70 кв.м. за актом приймання-передачі від 25.01.2017.
Згідно з довідкою позивача про нарахування і надходження плати за використання нежилих приміщень та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2016 по 25.01.2017, заборгованість відповідача склала 11 977,78 грн., з яких 11 552,03 грн. - за використання нежилих приміщень та 425,75 грн. - за користування земельною ділянкою.
Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3581 від 18.01.2010 у визначений строк не сплатив орендну плату, а тому просить стягнути з останнього заборгованість за використання нежилих приміщень у розмірі 11 552,03 грн., заборгованість за користування земельною ділянкою у розмірі 425,75 грн., 3% річних у розмірі 123,45 грн. та інфляційні витрати - 527,66 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За актом приймання-передачі від 18.01.2010 позивач здав, а відповідач прийняв вказаний вище об'єкт оренди за адресою: вул. Герцена, 6, літера А.
Відповідно до актів приймання-передачі орендар здав орендодавцю нежилі приміщення площею: 137,1 кв.м. за актом приймання-передачі від 02.12.2013; 150 кв.м. за актом приймання-передачі від 14.09.2015; 20,9 кв.м. за актом приймання-передачі від 11.02.2016; 74,70 кв.м. за актом приймання-передачі від 25.01.2017.
Згідно з довідкою позивача про нарахування і надходження плати за використання нежилих приміщень та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2016 по 25.01.2017, заборгованість відповідача склала 11 977,78 грн., з яких 11 552,03 грн. - за використання нежилих приміщень та 425,75 грн. - за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та за січень 2010 р. становить: 35 грн. 02 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 13 404 грн. 02 коп., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за січень 2010 р. становить 35 грн. 02 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 13 404 грн. 02 коп.
Пунктами 3.2 та 3.4 договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
За умовами п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернення об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за договором за використання нежилих приміщень у розмірі 11 552,03 грн.
Крім заборгованості за користування нежилими приміщенням, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь платежі по відшкодуванню витрат за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 425,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Зі змісту статей 796, 797 Цивільного кодексу України випливає, що користування земельною ділянкою має здійснюватися на підставі договору оренди земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 16.03.2006 у справі № 2/353.
Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону «Про оренду державного та комунального майна» орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства (орендодавця, балансоутримувача). Таким чином, витрати по утриманню і сплаті податків, якими обкладається передане в оренду нерухоме майно, несе орендодавець (балансоутримувач) і відповідно ставки податків, яким обкладається майно, нараховуються виходячи зі статусу орендодавця (балансоутримувача), а не орендаря.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 19.07.2007 р. у справі № 36/405.
Детально проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що його умовами передбачено лише плату за користування орендованим приміщенням (орендна плата) та визначена вартість його оренди, в свою чергу, договір не передбачає оплати орендарем платежів по відшкодуванню витрат орендодавця за користування земельною ділянкою, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача таких платежів є незаконною та задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період з 01.12.2016 по 18.04.2017 в розмірі 119,07 грн. (за несплату за користування орендованим приміщенням) та 4,38 грн. (за несплату платежів по відшкодуванню витрат позивача за користування земельною ділянкою), а також інфляційні втрати за період з 01.12.2016 по 31.03.2017 за використання приміщенням - 508,90 грн. та за користування земельною ділянкою - 18,76 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18,76 грн. за несплату платежів по відшкодуванню витрат позивача за користування земельною ділянкою, через відсутність у відповідача перед позивачем зобов'язання по відшкодуванню таких витрат.
В свою чергу, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 119,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 508,90 грн. за несплату за користування орендованим приміщенням є законними.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 12 628,89 грн. підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Спеціалізованого Комунального Підприємства «Київтелесервіс» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; код 31815760) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код 03366500) заборгованість у розмірі 11 552 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 03 коп., 3 % річних у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 508 (п'ятсот вісім) грн. 90 коп. та 1 543 (одну тисячу п'ятсот сорок три) грн. 13 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 30.05.2017.
Суддя В.О. Демидов