79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.05.2017р. Справа № 914/892/16
За позовом: ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення 2080503,04 грн. вартості частини майна товариства, інфляційних втрат та 3 % річних
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Щигельська О.І.
При секретарі М.Бурак
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Від відповідача: Тимофіїв Н.Ю.
Суть спору:
Позовну заяву подано ОСОБА_1, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія», с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область про стягнення 2080503,04 грн. вартості частини майна товариства, інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2017р. Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, 19.04.2016р. та 12.05.2016р. розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.05.2016р. провадження у справі 914/892/15 було зупинено та призначено судову експертизу, проведення якої доручено кваліфікованим фахівцям Львівського НДІ судових експертиз, м. Львів, вул. Липинського, 54.
Ухвалою суду від 31.10.2016р. поновлено провадження у справі для вирішення заяви про відвід експерта, розгляд справи призначено на 08.11.2016р.
08.11.2016р. ухвалою суду заяву про відвід експерта Швед Оксани Миколаївни від 26.10.2016р. у справі №914/892/16 відхилено.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.11.2016р. повторно зупинено провадження у справі для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Львівської області від 19.05.2016р. по справі №914/892/16.
07.02.2017р. на адресу Господарського суду Львівської області супровідним листом надійшов висновок експертизи №2633 від 31.01.2017р. (судовий експерт Швед О.М.). Разом з висновком повернуто матеріали господарської справи №914/892/16.
Ухвалою від 13.02.2017р. суд поновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 21.02.2017р.
З метою дослідження та з'ясування всіх обставин даної справи, ухвалою суду від 21.02.2017р. продовжено строк вирішення спору до 09.03.2017р., розгляд справи відкладено на 07.03.2017р. та в порядку ст. 31 ГПК України, суд викликав судове засідання судового експерта Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз Швед Оксану Миколаївну для дачі пояснень.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.03.2017р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 04.04.2017р. У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Щигельської О.І. у відпустці з 04.04.2017р. по 14.04.2017р., розгляд справи 04.04.2017р. не відбувся. Ухвалою суду від 18.04.2017р. справу призначено до розгляду на 25.04.2017р.
Ухвалою від 25.04.2017р. продовжено строк вирішення спору до 22.05.2017р. та відкладено розгляд справи на 18.05.2017р. В судовому засіданні 18.05.2017р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.
07.03.2017р. через службу діловодства господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у даній справі. Позивач не погоджуючись з висновком експертизи №2633 від 31.01.2017р. вважає його необґрунтованим, у зв'язку з чим просить суд призначити додаткову експертизу спрямовану на визначення дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати позивачу. На вирішення перед експертом просить поставити наступні питання: Чи правильно сформовані баланс станом на 31 грудня 2013р., фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31 грудня 2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "?; Якщо ні - то якими мають бути правильні показники Балансу станом на 31 грудня 2013р., фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 31 грудня 2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія"? ; Яка дійсна (ринкова) вартість необоротних і оборотних активів та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" станом на 31.12.2013р.?; Яка вартість частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" з урахуванням дійсної ринкової вартості майна, пропорційна частці позивача в розмірі 11% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» станом на 31.12.2013р.?
Щодо поданого клопотання про призначення експертизи, суд зазначає.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.
Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд зазначає, що з врахуванням клопотання позивача, ухвалою від 19.05.2016р. провадження у справі 914/892/15 було зупинено та призначено судову експертизу, проведення експертизи доручено кваліфікованим фахівцям Львівського НДІ судових експертиз, м. Львів, вул. Липинського, 54. На вирішення експертизи поставлені питання: Яка вартість чистих активів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (Львівська обл., Пустомитівський р-н., с.Сокільники, вул.Січових Стрільців, 1) станом на 31.12.2013р.?; Яка вартість частини майна ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», пропорційна частці в розмірі 11 % у статутному капіталі у зв'язку з виходом з товариства підлягає виплаті ОСОБА_1?
Згідно висновку експертизи №2633 від 31.01.2017р. судовим експертом за результатами експертного дослідження по першому питанню встановлено, що вартість чистих активів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» станом на 31.12.2013р. становить 9477 тис. грн., по другому питанню встановлено, вартість частини майна ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» пропорційна частці в розмірі 11 % у статутному капіталі, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з виходом становить 1042,47 тис. грн. Крім того, суд викликав в судове засідання експерта для надання додаткових пояснень згідно наданого експертного висновку.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012р. №4 зазначено, у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. У разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.
Згідно ч.ч.3, 4 ст. 42 ГПК України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Приписами п.15.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 №4 роз'яснено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза. Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою (п.15.2. Постанови).
Заслухавши пояснення експерта, судом встановлено, що висновок експерта №2633 від 31.01.2017р. є повним, викладений чітко, експертом досліджено активи підприємства на підставі балансів та звітів про фінансовий стан ТзОВ «Телком» станом на 31.12.2013р. та надано чіткі відповіді на поставлені перед експертом питання. Відтак, правові підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи у даній справі відсутні. При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження існування будь-якого іншого майно (рухомого та нерухомого), приміщення та інших активів, які не відображені у звітній документації товариства відповідача та висновку судової експертизи.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про призначення додаткової судової експертизи, відтак, в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи слід відмовити.
В судове засідання 22.05.2017р. представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 30.09.2013р. позивачем подано (надіслано на адресу відповідача) заяву про вихід зі складу учасників товариства відповідача з 31.12.2013р. з долученою нотаріально завіреною копією заяви про вихід. Заявою про надання інформації від 21.05.2014р. вих. №01-05 позивач звернувся до відповідача посилаючись на норми ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» з проханням провести незалежний аудит в ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» з метою встановлення правильності обрахунку суми вартості майна товариства та частки прибутку, що належить до виплати позивачу у зв'язку з виходом з товариства; повідомити письмово про суму нарахованих до виплати коштів та строк такої виплати та інше. Також, як зазначає позивач, до заяви від 21.05.2014р. додатково було долучено оригінал нотаріально посвідченої заяви від 30.09.2013р. про вихід зі складу учасників (засновників) товариства. Зазначив, що 26.12.2014р. ТзОВ аудиторська консалтингова фірма «Бізнес Партнери» за наслідками аудиторської перевірки складено Звіт про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року та розміри чистих активів Товариства на дату виходу. Листом від 27.01.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити коригування балансу товариства згідно звіту про перевірку фінансових результатів у зв'язку з виявленими порушеннями ведення бухгалтерської та фінансової звітності, щодо повноти відображення доходів та витрат та вимогою виплатити учаснику вартість частини майна товариства (вартості чистих активів) та частки прибутку від діяльності товариства пропорційно його частці у статутному капіталі із врахуванням відкоригованого балансу товариства. Проте, як ствердив представник позивача, відповідач жодних дій по перерахування коштів спрямованих на виплату вартості частини майна позивачу не вчиняв. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 1422080,00 грн. вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачу в розмірі 11 %, виходячи з скоригованої вартості чистих активів товариства згідно звіту, яка становить 12928000 грн. Крім того, на підставі ч.2. ст.625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 615760, 64 грн. інфляційних втрат та 42662, 40 грн. 3% річних нарахованих за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. Позов просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та додаткових письмових запереченнях. Зазначив, що датою (моментом) виходу позивача з товариства є 27.05.2014р., оскільки нотаріально засвідчену заяву про вихід від позивача товариство отримало саме 27.05.2014р., відтак на думку відповідача до травня 2014 року ОСОБА_1 була учасником ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» з часткою 11 % статутного капіталу товариства. Згідно відзиву на позовну заяву зазначено, що 27.06.2014р. відбулись загальні збори учасників товариства на яких затверджено вихід позивача зі складу учасників товариства, що вбачається з протоколу №01/14 зборів учасників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» від 27.06.2014р. Згідно додаткових пояснень до відзиву від 18.05.2016р. представник відповідача звернув увагу, що сума в розмірі 1042000 грн. була визначена позивачу на підставі скоригованих відповідачем даних балансу на підставі звіту про перевірку фінансових результатів. Крім того, представник відповідача ствердив, що на підставі звіту аудитора, на який посилається позивач, проведено аналіз діяльності товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, проте, за 2011-2012р.р. в ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» було проведено також планову податкову перевірку, жодних порушень фіскальні органи не виявили. Відповідач не заперечив щодо виплати позивачу частки в статутному капіталі товариства в розмірі 1072800 грн. виходячи з балансової вартості майна, з яких 1042000 грн. частка майна позивача станом на 01.01.2014р. та 30800, 00 грн. частка позивача в прибутку товариства за 2014р. Проте, просить відшкодувати та відрахувати 79500,00 грн. витрат понесених відповідачем за проведення аудиторської перевірки.. Відтак вважає, що загальна сума належної виплати позивачу становить 993300,00 грн., в решті позовних вимог просить відмовити. Проти стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України відповідач заперечив повністю, зазначив, що товариством не було порушено права позивача на отримання вартості частини майна товариства та строків її виплати, оскільки позивач при виході з товариства своїми недобросовісними діями уникав виконання відповідачем свого обов'язку щодо виплати частки майна та зловживав корпоративними правами.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив:
Згідно п.5.1.1 Статуту ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», зареєстрованого 25.11.2008р. та затвердженого зборами засновників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» 19.11.2008р. протокол №04 для забезпечення діяльності товариства створений статутний фонд у розмірі 29000,00 грн. Учасники вносять свої внески у вигляді грошових коштів і володіють частками статутного фонду товариства в таких розмірах: ОСОБА_7 - 3190, 00 грн., що складає 11 % статутного капіталу; ОСОБА_8 - 4814, 00 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу; ОСОБА_1 - 3190, 00 грн., що складає 11 % статутного капіталу; ОСОБА_9 - 4814,00 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу; ОСОБА_10 - 4814, 00 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу, ОСОБА_11 - 4814 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу; ОСОБА_12 - 3364 грн., що складає 11,6 % статутного капіталу.
Пунктом 4.1.6. Статуту передбачено, учасник товариства має право вийти зі складу його учасників, повідомивши товариство про свій вихід в письмовій формі на ім'я голови товариства не пізніше ніж за три місяці до дня виходу. При виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту про результати діяльності товариства на момент виходу учасника і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Рішення приймається зборами засновників простою більшістю голосів.
Згідно п.9.1. Статуту, вищим органом товариства є збори учасників, які можуть бути черговими або позачерговими. В роботі зборів учасників мають право брати участь всі його учасники. До виключної компетенції зборів учасників товариства згідно п.9.10 Статуту належить повноваження, передбачені в п.п.9.9.2. - прийняття рішення про припинення діяльності товариства (ліквідацію чи реорганізацію), призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу; п.9.9.8 - обрання та відкликання голови товариства та в п.п.9.9.13. Статуту - виключення учасника з товариства.
Позивач - ОСОБА_1 30.09.2013р. звернулась до відповідача із заявою про вихід з товариства з 31.12.2013р. скерувавши також копію нотаріально оформленої заяви про вихід зі складу засновників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» з проханням виплатити всю належну їй частку в статутному капіталі згідно чинного законодавства (докази надсилання та отримання заяви відповідачем в матеріалах справи).
Заявою про надання інформації від 21.05.2014р. вих. № 01-05 позивач звернулась до відповідача з проханням провести незалежний аудит в ТзОВ «Телком» з метою встановлення правильності обрахунку суми вартості майна товариства та частки прибутку, що належить до виплати позивачу у зв'язку з виходом з товариства, а також, правильності нарахування та виплати дивідендів за час діяльності товариства; повідомити позивача в письмовій формі про суму нарахованих до виплати коштів у зв'язку з виходом із товариства та строк такої виплати; протягом 5 - ти днів з моменту отримання цієї заяви надати перелік майна ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» станом на 31.12.2013р.; протягом 5 - ти днів з моменту отримання цієї заяви надати належним чином завірені копії балансів (або звітів про фінансовий стан) ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» за 2011р., 2012р., 2013р., повідомивши позивача про час та місце отримання такої інформації; протягом 5 - ти днів з моменту отримання цієї заяви надати належним чином завірені копії всіх протоколів та рішень загальних зборів засновників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» повідомивши позивача про час та місце отримання інформації; повідомити позивача про стан розгляду питання вступу спадкоємця ОСОБА_8 у склад учасників ТзОВ «Телком». Крім того, до заяви від 21.05.2014р. № 01-05 як додаток позивачем долучено оригінал нотаріальної заяви від 30.09.2013р. про вихід з ТзОВ «Телком» (докази надсилання та отримання заяв в матеріалах справи).
Листом - відповіддю від 11.06.2014р. відповідач повідомив, що 27.06.2014р. відбудуться позачергові збори учасників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» в порядок денний яких буде включено питання: 1) розгляд заяви правонаступника померлого учасника товариства п.ОСОБА_8 щодо включення його до складу засновників товариства; 2) розгляд заяви учасника товариства п. ОСОБА_1 про надання інформації №01-05 від 21.05.2014р. та заяви про вихід зі складу учасників товариства, затвердження розміру та порядок виплати належної їй частки у відповідності до Статуту товариства. Крім того, ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» щодо заяви про надання інформації №01-05 від 21.05.2014р. повідомило позивача, що визначення частки, яка належить учаснику товариства при виході з товариства, проводить у відповідності до положень Статуту товариства та документів бухгалтерського обліку; рішення про вихід, порядок та розміри виплати належної позивачу частки приймають збори засновників у відповідності до п.9.9.13 Статуту товариства; з фінансовими звітами та балансом за 2013 рік та протоколами зборів засновників позивач може ознайомитись у зручний для нього час в офісі фірми (по узгодженню з директором фірми).
27.06.2014р. відбулись позачергові збори учасників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», результати яких викладені у протоколі № 01/14 від 27.06.2014р. На загальних зборах, серед іншого, до порядку денного було включено та розглядалось питання про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників (учасників) ТзОВ «Телком». За результатами розгляду даного питання було прийнято (ухвалено) рішення затвердити вихід позивача зі складу засновників (учасників) товариства, розрахунок з ОСОБА_1 провести згідно чинного законодавства та Статуту товариства. В подальшому товариство здійснило усі дії передбачені чинним законодавством щодо проведення реєстрації змін до установчих документів. Згідно Статуту ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» затвердженого в новій редакції зборами учасників товариства протоколом №01/14 від 27.06.2014р. та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємців та громадських формувань - ОСОБА_1 до списку учасників товариства відповідача не входить.
Як встановлено судом, з метою визначення належних до сплати позивачу сум у зв'язку із його виходом із складу учасників товариства, між сторонами було досягнуто згоди щодо проведення незалежної аудиторської перевірки достовірності визначених фінансових результатів діяльності та чистих активів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія».
Так, 26.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська консалтингова фірма «Бізнес Партнери» за наслідками аудиторської перевірки проведеної за замовленням ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» складено Звіт про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року та розміри чистих активів товариства станом на 31.12.2013р.
Зокрема, як вказано у Звіті про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності відповідача згідно балансу ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», вартість чистих активів товариства станом на 31.12.2013р. становить 9424000 грн. (п.4.1.), а сума доходів товариства за 2013р. становить 17284225 грн. (додаток № 2 до звіту про перевірку фінансових результатів). Згідно аудиторського Звіту, скоригована вартість чистих активів товариства становить 12928000 грн. (п.4.1.), а скоригований дохід товариства у 2013 році становить 17409673 грн.
27.01.2015р. позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснити коригування балансу згідно звіту про перевірку фінансових результатів товариства та виплатити позивачу вартість частини майна товариства (вартість чистих активів товариства) та частку прибутку від діяльності товариства пропорційно належній позивачу частці у статутному капіталі товариства, із урахуванням відкоригованого балансу товариства. Як зазначає позивач, така вимога та повторні вимоги про виплату вартості частини майна та прибутку товариства від 28.04.2015р. та 18.06.2015р. відповідачем залишені без відповіді та задоволення.
Проте, в матеріалах справи міститься лист ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» від 18.03.2015р. на вимогу від 27.01.2015р., згідно якого відповідач повідомив про внесення коректив у фінансові документи товариства за результатами проведеної аудиторської перевірки в частині виявлених помилок та неточностей в бухгалтерському обліку товариства. Крім того, товариство повідомило, що належна позивачу частка майна станом на 1 січня 2014р. складає 1042,00 тис. грн., частка прибутку товариства за 2014р. станом на 1 червня 2014р. складає 30,80 тис. грн. Щодо початку процесу виплати частки майна товариство декларує про готовність почати виплати після підтвердження та погодження позивачем зазначених суми та просить підготувати та повідомити інформацію щодо банківських реквізитів для перерахування коштів. Також, листом від 19.05.2015р. голова зборів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» на вимогу позивача від 28.04.2015р. звернувся до позивача з пропозицією провести зустріч для прийняття кінцевого спільного рішення щодо виплати вартості частини майна та прибутку товариства. Крім того, повторним листом від 02.07.2015р. відповідач підтвердив готовність товариства до вирішення питання виплати та провести розрахунки, які приведені в останній вимозі та погодити з товариством суму до виплати.
Як встановлено судом та вбачається з уточненого балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2013р. (дата подачі до органу статистики 27.02.2015р.), ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» було проведено часткове коригування балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2013р. та скориговано вартість чистих активів до суми 9477000 грн. (в матеріалах справи).
Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з вимогою до відповідача про стягнення вартості частини майна товариства в розмірі 1422080 грн. (12928000, 00 грн. х 11%) виходячи з вартості частини чистих активів товариства, що підлягає виплаті позивачу на дату виходу з товариства станом на 31.12.2013р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 615760, 64 грн. та 3 % річних в розмірі 42662, 40 грн. за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. нараховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Згідно ст.10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні положення закріплені в п.3 ч.1 ст.116 ЦК України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.
Статтею 148 ЦК України встановлено вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю. Так, згідно ч.1. ст.148 ЦК України (в редакції від 30.08.2013р., чинній на момент подання заяви про вихід), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч.2.).
Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Згідно Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016р. №4 роз'яснено, з огляду на зміни у законодавстві та поетапне набуття чинності окремими законодавчими актами України, господарським судам під час вирішення корпоративних спорів потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин; норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій.
Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р. передбачено, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органам зв'язку.
Згідно п.4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4, під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству. Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.
Відповідно до ч.3. ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції від 11.08.2013р., яка була чинна на момент подання заяви про вихід від 30.09.2013р.), у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів, зокрема заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників). Вимога до нотаріально посвідченої заяви фізичної особи про вихід з товариства існувала до внесення змін Законом від 21.04.2011 №3263- VI.
Таким чином, станом на 30.09.2013р. (момент подання заяви позивача про вихід з товариства), чинним законодавством не було передбачено вимоги щодо нотаріально посвідченої форми заяви фізичної особи про вихід учасника з товариства.
Посилання відповідача про вихід позивача з товариства саме 27.05.2014р., тобто з моменту отримання відповідачем оригіналу нотаріальної заяви про вихід ОСОБА_1 від 30.09.2013р. судом до уваги не приймається, оскільки в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем заяви від 30.09.2013р. про вихід позивача зі складу учасників товариства відповідача з 31.12.2013р. При цьому, твердження відповідача про необхідність подання позивачем саме нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства є безпідставними, оскільки на момент подання позивачем заяви про вихід з товариства станом на 30.09.2013р. нормами чинного законодавства не було передбачено та встановлено вимоги щодо нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід зі складу учасників.
Посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 14.03.2011р. у справі №12/198, яка відсилала до необхідності нотаріального посвідчення заяви про вихід фізичної особи з товариства є безпідставними, оскільки стосується законодавства чинного станом на момент прийняття постанови.
Також, посилання відповідача на те, що станом на 30 вересня 2013 року товариство мало на 3 (три) заяви про вихід ОСОБА_1, які різняться за змістом та вимогами оцінюється критично та не приймається до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься заява від 30.09.2013р. зі змісту якої чітко випливає волевиявлення (вимога) позивача про вихід з товариства з 31.12.2013р., тобто із зазначенням конкретної дати виходу, яка оформлена належним чином та відповідає вимогам чинного на момент подання заяви законодавства. Заяви - вимоги ОСОБА_1 від 18.05.2012р., 13.07.2012р., листи від 25.02.2013р., 29.03.2013р., а також заяви від 31.07.2013р., 10.09.2013р. та 17.09.2013р. на які посилається відповідач оцінюються судом як листування між учасником товариства та відповідачем з питань, які стосувались діяльності товариства відповідача, зокрема, щодо надання можливості позивачу ознайомитись з документами ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», надання інформації щодо діяльності товариства, а також питання та пропозиції позивача щодо продажу належної позивачу частки в розмірі 11 % в статутному фонді товариства відповідача.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених законодавчих положень, п.4.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25.02.2016р. №4 та п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р., а також положень п.4.1.6. Статуту, судом встановлено, що датою виходу позивача з товариства є 31.12.2013р., тобто дата, зазначена в заяві ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» від 30.09.2013р., яка визначена з дотриманням положень Статуту та норми ст.148 ЦК України.
Згідно ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Аналогічні положення викладені в пункті 4.1.6. Статуту товариства.
Згідно п.4.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4., під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов'язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов'язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати (п.4.15. Постанови).
Відповідно до ч.1. ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом ч.1 ст.66 та ст. 139 ГК України, майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. №13 роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Згідно п.4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 №4, під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику (п.4.20 Постанови).
На підставі викладених законодавчих норм, вартість належної до виплати частини майна при виході з учасника зі складу учасників товариства, визначається із вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі необоротних та оборотних активів майна невиробничого призначення, з урахуванням майнових зобов'язань. Виходячи з економічного змісту показника вартості майна, з урахуванням зобов'язань є показник вартості чистих активів - як різниця між вартістю активів і зобов'язань суб'єкта господарювання.
Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 18.11.2014р. по справі №3-182 гс14).
Згідно п.5.1.1. Статуту, частка позивача - ОСОБА_1 у статутному фонді ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» складала 11 % статутного капіталу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить провести з ним розрахунки, виходячи з даних Звіту аудиторської консалтингової фірми «Бізнес Партнери» про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., яким встановлено скориговану вартість чистих активів товариства станом на дату його виходу. Відтак, на думку позивача, вартість частини чистих активів товариства, що підлягає виплаті позивачу становить 1422080 грн. (12928000,00 грн. x 11 %).
Судом встановлено, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо проведення розрахунку та виплати суми належної позивачу частки майна товариства при його виході, зі сторони позивача не було погоджено суму, а відповідачем не було вчинено належних дій та вжито заходів виконання товариством обов'язку щодо перерахування позивачу належної до сплати, на думку відповідача, вартості частини майна товариства, пропорційну його частці в статутному капіталі.
З метою проведення незалежної оцінки вартості чистих активів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» та належної до оплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі ухвалою суду від 19.05.2016р. було призначено експертизу.
Так, згідно висновку судово-економічної експертизи №2633 від 31.01.2017р. призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2016р. за результатами експертного дослідження встановлено, що вартість чистих активів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» станом на 31.12.2013р. становить 9477 тис. грн., вартість частини майна ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» пропорційна частці в розмірі 11 % у статутному капіталі, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з виходом становить 1042,47 тис. грн. При цьому, судовим експертом зазначено, що базою для визначення вартості частини майна, що підлягає виплаті у зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ «Телком» є вартість чистих активів товариства на визначену дату, експертом визначена вартість чистих активів ТзОВ «Телком» станом на 31 грудня 2013 року в розмірі 9477 тис. грн. При визначенні розміру чистих активів експертом використані показники Балансу (Звіту про фінансовий стан) станом 31 грудня 2013 року з позначкою «Уточнення» з датою подачі до органу статистики 27.02.2015р.
Позивач проти висновку судово-екнономічної експертизи від 31.01.2017р. заперечив, зазначивши, що висновок не містить чіткого переліку всього майна товариства із зазначенням його реальної (справедливої) ринкової вартості. На думку позивача, експертом не було досліджено наявності всього майна товариства, правильності відображення даних балансу, не взято до уваги аудиторський висновок.
Однак, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неповноту або недостовірність даних, зазначених у фінансовій звітності, не подано також доказів наявності у товариства відповідача будь - якого іншого рухомого чи нерухомого майна, активів чи зобов'язань та інших даних, які не були відображені в Балансі (Звіті про фінансовий стан) підприємства станом на 2013р. чи не включені до податкових зобов'язань, відображених у фінансовій звітності. Відтак, посилання позивача не підтверджені належними засобами доказування та визнаються судом безпідставними. Також, слід звернути увагу, що посилання позивача на відсутність думки експерта стосовно проведеної аудитором перевірки та виявлених порушень по питаннях висвітлених в аудиторському звіті, судом оцінюється критично, оскільки дослідження та аналіз аудиторського звіту не входив в предмет експертного дослідження, питання щодо правильності відображених даних в аудиторському звіті перед експертом не ставилось.
Згідно приписів ст. 32 ГПК України вбачається, що дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Проаналізувавши висновок судово-економічної експертизи №2633 від 31.01.2017р., заслухавши пояснення судового експерта Швед О.М. та дослідивши методику проведення експертизи, суд визнає висновок судово-економічної експертизи як належний доказ по справі із врахуванням ст.ст.32, 33, 42 ГПК України.
Пунктом 4.1.6 Статуту ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» передбачено право учасника, який виходить з товариства одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному фонді товариства.
В силу вимог ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства (ч.1 ст.87 ГК України). Частиною 2 ст. 86 ГК України встановлено, що вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника у статутному фонді товариства.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Таким чином, при визначенні вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці слід виходити з вартості чистих активів товариства станом на визначену дату виходу. При цьому, при визначенні чистих активів ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» суд виходить з даних відображених в балансі (Звіті про фінансовий стан) ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» станом на 31.12.2013р. з позначкою «Уточнення» поданого до органу статистики 27.02.2015р. (том 1 арк. 81), згідно якого вартість чистих активів становить 9477 тис. грн. Відтак, як встановлено судом та враховуючи висновок судово-економічної експертизи №2633 від 31.01.2017р., вартість частини майна ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», що підлягає виплаті позивачу пропорційно частці в розмірі 11 % статного капіталу, у зв'язку з виходом позивача з товариства становить 1042470 грн. Доказів повної або часткової виплати відповідачем позивачу вартості частини майна товариства пропорційно частці в статутному капіталі, суду не надано.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає.
Пунктом 5.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 встановлено, статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Згідно п.4.21 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25.02.2016р. №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема визначені статтею 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що виплата належної позивачу частки вартості майна у товаристві не була проведена після затвердження звіту за рік, у якому вийшов позивач з товариства і у строк до 12 місяців із дня виходу (тобто протягом 2014 року), має місце прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача, що тягне за собою наслідки передбачені ч.2. ст. 625 ЦК України. Посилання відповідача про перешкоджання зі сторони позивача щодо здійснення належної йому до виплати частини майна судом до уваги не приймається, оскільки відповідач вправі був виконати свій обов'язок та внести суму частки, яка на думку відповідача підлягає до виплати позивачу на депозит нотаріальної контори (нотаріуса) в порядку ст. 537 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу 615760,64 грн. інфляційних втрат та 42662,40 грн. 3 % річних за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.
Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, суд, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, зазначає, що при проведенні розрахунку зазначених сум позивачем не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, оскільки 01.01.2015р. був вихідним днем, розрахунок слід проводити з першого за ним робочого дня, тобто з 02.01.2015р.
Таким чином, перевіривши періоди нарахування та здійснивши самостійно перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних у відповідності до чинного законодавства з врахуванням положень ч.5. ст.254 ЦК України, суд встановив, що вірним періодом проведення розрахунку слід вважати з 02.01.2015р. по 31.12.2015р. При цьому, за період з 02.01.2015р. по 31.12.2015р., виходячи зі суми 1042470 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 451524,91 грн. та 3 % річних в сумі 31188,42 грн.
Щодо вимоги відповідача про відшкодування витрат в сумі 79500,00 грн. на проведення аудиторської перевірки суд зазначає, що такі витрати не входять до предмету заявлених позовних вимог, а відтак питання щодо відшкодування позивачем таких витрат відповідачу не є предметом дослідження в межах даного спору.
Статтею 34 ГПК України встановлено належність та допустимість доказів, а саме, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити частково.
Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч.5.). За проведення судової експертизи позивачем оплачено 16947,20 грн.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати та витрати за проведення експертизи, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 4-3, 31, 32, 33, 34, 42, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія», Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1 (код ЄДРПОУ 25239647) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 1042470,00 грн. - вартості частини майна, 451524,91 грн. - інфляційних втрат, 31188, 42 грн. - 3 % річних, 22875,14 грн. - судового збору та 12422,30 грн. - витрат за проведення судової експертизи.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Рішення складено 29.05.2017р.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Щигельська О.І.