ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.05.2017 Справа №910/20809/16
За позовом Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної
спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння
молодіжному житловому будівництву»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»
2. ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
4. ОСОБА_3
5. ОСОБА_4
6. ОСОБА_5
7. ОСОБА_6
8. ОСОБА_7
9. ОСОБА_8
10. ОСОБА_9
11. ОСОБА_10
12. ОСОБА_11
13. ОСОБА_12
14. ОСОБА_13
15. ОСОБА_14
16. ОСОБА_15
17. Київська міська рада
18.Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України
19. Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Лейк Хаус».
про зобов'язання виконати умови договору
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Ручкін А.Ю. - по дов. №8 від 12.10.2016р.
Кацімон Т.М. - по дов. №631 від 18.10.2016р.
від відповідача: не з'явився
Від третьої особи 1: ОСОБА_19 - представник, довіреність №51 від 11.01.2016;
Від третьої особи 2: не з'явились;
Від третьої особи 3: не з'явились ;
Від третьої особи 4: ОСОБА_20 - представник, довіреність б/н від 24.06.2014;
Від третьої особи 5: не з'явились
Від третьої особи 6: не з'явилися
Від третьої особи 7: не з'явились ;
Від третьої особи 8: ОСОБА_7 - паспорт НОМЕР_1 від 19.09.1997р.
Від третьої особи 9: не з'явились ;
Від третьої особи 10: ОСОБА_9 - паспорт серії НОМЕР_2 від 05.07.2002;
Від третьої особи 11: не з»явились
Від третьої особи 12: ОСОБА_11 - паспорт серії НОМЕР_3 від 08.02.1996;
Від третьої особи 13: не з'явились ;
Від третьої особи14: ОСОБА_13 - паспорт серії НОМЕР_4 від 27.05.2003р.
Від третьої особи 15: не з'явились;
Від третьої особи 16: не з'явились;
Від третьої особи 17: не з»явились
Від третьої особи 18: ОСОБА_21 - по дов. № 7/8-384 від 28.12.2017р.
Від третьої особи 19: ОСОБА_22 - по дов. №б/н від 10.04.2017р.
Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про зобов'язання виконати умови договору про будівництво (придбання) доступного житла №1/10509 від 11.09.2010р. в частині завершення будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов Договору про будівництво (придбання) доступного житла № 1/10509 від 11.09.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» як забудовником та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» як замовником, який в подальшому тристороннім додатковим договором № 1від 25.10.2010р. до вказаного договору про будівництво №1/10509 від 11.09.2010р. був замінений в основному зобов'язанні Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з передачею останньому всіх прав та обов'язків за Договором про будівництво (придбання) доступного житла №1/10509 від 11.09.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. порушено провадження у справі №910/20809/16 та призначено до розгляду на 21.12.2016р. Також цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016р. розгляд справи було відкладено та залучено 14 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. розгляд справи було відкладено та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016р. розгляд справи було відкладено та зобов'язано сторін надати певні документи.
Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1004 від 16.03.2017р. було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/20809/16.
Обґрунтування призначеного проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - закінчення терміну повноважень у судді Селівон А.М. За результатом повторно автоматизованого розподілу справу № 910/20809/16 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017р. розгляд справи було призначено на 05.04.2017р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Заяв, клопотань, письмового відзиву на адресу суду не надходило.
З урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд визнав за можливе розпочати розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 05.04.2017р. суд перейшов до розгляду справи по суті позовних вимог.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представники третіх осіб, що присутні в судовому засіданні, надали усні пояснення по суті позовних вимог.
У зв'язку із залученням до участі у справі третіх осіб, розгляд справи було відкладено на 26.04.2017р.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третіх осіб Київської міської ради та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовані тим, що треті особи не можуть надати пояснення по суті позовних вимог оскільки копії позовної заяви від позивача не отримували.
26.04.2017р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ОК ЖБК «Лейк Хаус» надійшло клопотання про залучення Кооперативу як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Клопотання мотивоване тим, що відповідно до договору 13.09.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер - Преміал» та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Лейк Хаус» функції замовника по будівництву недобудованого житлового комплексу ЖК «Приозерний», розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 є Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лейк Хаус».
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
У зв'язку із наданими суду пояснення представників ОК «ЖБК «Лейк Хаус», суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОК «ЖБК «Лейк Хаус».
Ухвалою від 26.04.2017р. розгляд справи відкладено на 16.05.2017р. залучено до участі у розгляді справи третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Лейк Хаус».
Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.04.2017р. було оголошено перерву до 19.04.2017р.
Ухвалою від 03.04.2017р. строк розгляду справи було продовжено на 15 календарних днів.
15.05.2017р. від відповідача через відділ діловодство Господарського суду міста Києва надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнає повністю.
В судовому засіданні 19.05.2017р. оголошувалась перерва до 24.05.2017р., відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Службу зовнішньої розвідки України та Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».
Суд розглянувши дане клопотання вважає його необгрунтованим виходячи з наступного:
Відповідно до приписів ст.. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що між відповідачем та Службою зовнішньої розвідки України та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» були укладені договори про пайову участь у будівництві, а тому рішення з даного спору може вплинути на їх права та обов»язки. Однак в обґрунтування свого клопотання не надав належних та допустимих доказів даних обставин, а саме копій договорів про пайову участь.
Крім того, дані юридичні особи не позбавлені права самі заявити дане клопотання надавши докази в його обґрунтування.
В судовому засіданні 24.05.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.06.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (інвестор) та Київським державним заводом «Буревісник» (підприємство) було укладено договір №93/400/40-27, відповідно до п.2.2 якого інвестор приймає на себе виконання функцій замовника та організатора будівельних робіт, включаючи: своєчасне забезпечення фінансування будівництва об'єкта; координацію всіх учасників будівництва об'єкта; укладання угод від свого імені, необхідних для виконання предмету даного договору з третіми особами (підрядними організаціями); забезпечення переносу з будівельної площадки будівель, інженерних комунікацій, які перешкоджають будівництву; забезпечення виконання робіт з демонтажу обладнання, апаратури, механізмів, та пристроїв, відключення діючих комунікацій на об'єктах, які підлягають зносу, переносу чи реконструюванню; вирішення питань, пов'язаних з виконанням затверджених планів та графіків здійснення будівельно-монтажних робіт, які є обов'язковими для всіх учасників будівництва об'єкта; здійснення контролю та технічного нагляду за відповідного обсягу та вартості виконуваних робіт проектам, кошторисам, будівельним нормам і правилам; здійснення контролю за відповідністю матеріалів, виробів та конструкцій державним стандартам та технічним умовам; здійснення комплектної передачі підрядникам обладнання, матеріалів, поставка яких повинна бути здійснена інвестором; узгодження з підрядниками строків виконання робіт за договорами; вибір генерального підрядника; узгодження з монтажними або іншими спеціалізованими будівельними організаціями, машинобудівними підприємствами та об'єднаннями, а також пусконалагоджувальними організаціями строків виконання робіт за угодами, якщо вони безпосередньо укладені з інвестором; введення в дію об'єкта разом з усіма учасниками будівництва (в тому числі, підрядними, субпідрядними організаціями), а також здійснення з ними відповідних розрахунків.
За умовами вказаного правочину підприємство надає територію для капітального будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та здійснює всебічне сприяння, а інвестор розробляє архітектурно-проектне завдання, фінансує та організовує будівництво об'єкта.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать матеріали справи, 11.09.2010р. між Державною спеціалізованою установою «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» (змовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (забудовник) було укладено договір №1/10509 про будівництво (придбання) доступного житла з метою будівництва та передачі у власність громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, житла (квартир) шляхом надання державної підтримки для будівництва і придбання доступного житла в порядку, який затверджений постановою №509 від 09.06.2010р. Кабінету Міністрів України. Терміни за цим договором вживаються у значеннях, викладених в нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері будівництва, у тому числі вищезазначеного Порядку.
Відповідно до п.2.1 договору №1/10509 від 11.09.2010р. сторони домовились про організацію спорудження об'єкта будівництва силами забудовника (безпосередньо або опосередковано) і за рахунок залучених в незаборонений законодавством спосіб коштів.
За умовами п.2.2 вказаного правочину юридична спроможність забудовника виконати зобов'язання за цим договором підтверджується наявністю, майнових прав на об'єкт будівництва згідно з наступними документами: рішення №237-3/1447 від 29.04.2004р. Київської міської ради; рішення №1444/4277 від 13.12.2007 р. Київської міської ради, договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004р.; договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.12.2008р.; договору про будівництво житлового будинку №93/400/40-27 від 25.06.2003 р. та додатку до договору № 5 від 27.04.2007 р.; позитивного висновку державної експертизи по проекту багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в АДРЕСА_1; дозволу на виконання будівельних робіт; акту закладення проектної робочої документації до страхового фонду документації.
Пунктами 3.1, 3.2 договору №1/10509 від 11.09.2010р. передбачено, що забудовник на замовлення замовника зобов'язується на свій ризик безпосередньо або опосередковано виконати всі роботи по організації спорудження об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію, а також зобов'язується передати фізичним особам об'єкти фінансування у відповідності з вимогами цього договору, отриманим від замовника замовленням на спорудження об'єкта будівництва та проектною документацією на об'єкт будівництва. Обсягом замовлення замовника на спорудження об'єкта будівництва виступають квартири у житловому будинку, які розташовані у АДРЕСА_1, характеристика яких підтверджена довідкою забудовника, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна характеристика об'єкту будівництва є наступною: загальна проектна площа об'єкта будівництва становитиме 49290,24 квадратних метрів, з яких: 32259,57 квадратних метрів становитиме загальна площа об'єктів фінансування - квартир, 2505,54 квадратних метрів становитиме площа нежитлових приміщень; загальна кількість поверхів об'єкта будівництва становитиме 24 поверхів; будівельна адреса спорудження об'єкта будівництва: АДРЕСА_1
У п.3.4 договору №1/10509 від 11.09.2010р. вказано, що замовлення на спорудження об'єкта будівництва визнається таким, що належним та фактичним чином виконане забудовником з моменту: підписання між фізичними особами та забудовником актів прийому-передачі об'єктів фінансування; оформлення забудовником технічних паспортів на об'єкти фінансування та свідоцтв про права власності на об'єкти фінансування з відмітками про реєстрацію таких свідоцтв у встановленому чинним законодавством України порядку.
Пунктом 3.5 вказаного правочину передбачено право забудовника ініціювати зміну обсягу замовлення, зазначеного у п.3.2 договору, попередивши про це замовника за 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
У розділі 4 договору №1/10509 від 11.09.2010р. контрагентами було погоджено порядок організації спорудження об'єкта будівництва.
Згідно п.5.2-5.5 договору №1/10509 від 11.09.2010р. фінансування будівництва здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунків громадян, за якими закріплений об'єкт фінансування (квартира), на поточний рахунок забудовника відповідно до фактично виконаних робіт забудовником (на підставі актів виконаних робіт протягом 5 робочих днів). Остаточний розрахунок за об'єкт нерухомості проводиться за загальною площею квартири, визначеною за даними Бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційної справи) по ціні встановленій на момент проведення, останніх перед цим розрахунків. Забудовник самостійно визначає поточну ціну спорудження відповідного об'єкта фінансування в об'єкті будівництва і доводить до відома замовника її зміну у письмовій формі не пізніше як за 5 (п'ять) робочих днів, що передуватимуть дню вступу в силу нової ціни спорудження відповідного об'єкта фінансування. Замовник здійснює фінансування спорудження об'єкта будівництва виключно через фінансування спорудження конкретних об'єктів фінансування, закріпленим, за громадянами, які приймають участь у державній програмі надання державної підтримки для будівництва і придбання доступного житла.
Первинним власником майнових прав на об'єкт будівництва в цілому є забудовник, підтвердженням чого є рішення Київської міської ради №237-3/1447 від 29.04.2004 року, Рішення №1444/4277 від 13.12.2007 року, договір оренди земельної ділянки від 28.10.2004 року, договір про поновлення оренди земельної ділянки від 18.12.2008 року, договір про будівництво житлового будинку №93/400/40-27 від 25.06.2003 року та додаток до договору №5 від 27.04.2007 року.
Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Дія договору може бути достроково припинена замовником у випадку, передбаченому п. 11.4. ст. 11 договору, або у випадку систематичного невиконання забудовником цього договору, підтвердженого не менше двох актів проведення перевірки, в яких зафіксовані факти порушення забудовником цього договору (п.п.14.1, 14.2 договору №1/10509 від 11.09.2010р.).
Додатковим договором №1 від 25.10.2010р., укладеним між Державною спеціалізованою установою «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» та Іпотечним центром в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» контрагентами досягнуто згоди щодо зміни сторони 1 за договором №1/10509 від 11.09.2010р. та передання всіх прав та обов'язків за дійсним договором Іпотечному центру в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Додатковим договором №2 від 08.11.2010р. до договору №1/10509 від 11.09.2010р. було внесено зміни, зокрема, визначено, що забудовник зобов'язується ввести в експлуатацію об'єкт будівництва в третьому кварталі 2011р.
Додатковою угодою №3 від 25.07.2011р. договір №1/10509 від 11.09.2010р. викладено в новій редакції, в тому числі, визначено, що забудовник зобов'язується ввести в експлуатацію об'єкт будівництва в четвертому кварталі 2011р.
Додатковим договором №5 від 25.06.2012р. контрагентами було погоджено викладення умов договору №1/10509 від 11.09.2010р. в новій редакції.
Зокрема, згідно п.п.4.1-4.2 договору №1/10509 від 11.09.2010р. в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012р. забудовник виконує всі роботи по спорудженню об'єкта будівництва безпосередньо згідно державних будівельних норм, а також вимог чинного законодавства України. Забудовник зобов'язується ввести в експлуатацію об'єкт будівництва в III кварталі 2012р. і забезпечити, при цьому: виконання будівельних робіт у повній відповідності з проектом спорудження об'єкта будівництва, погодженим із замовником, вимогами цього договору, вимогами державних будівельних норм, а також вимогами чинного законодавства України; якість виконаних робіт у відповідності із проектом спорудження об'єкта будівництва шляхом забезпечення відсутності в об'єктах фінансування явних та прихованих недоліків, що унеможливлюють або ускладнюють експлуатацію об'єктів фінансування за призначенням на засадах безпечності, зручності, комфортності; своєчасне усунення всіх недоліків і дефектів (явних та/або прихованих) у тому чи іншому об'єкті фінансування, виявлених до моменту їх передачі фізичним особам або після їх передачі фізичним особам, але в межах гарантійного терміну експлуатації об'єкта будівництва; своєчасне і за власний рахунок усунення всіх недоліків і дефектів (явних та/або прихованих), виявлених в об'єкті будівництва; належне функціонування інженерних мереж і технічного обладнання при нормальній експлуатації об'єкта будівництва упродовж гарантійного терміну.
Згідно п.4.3 спірного правочину етапи та строки виконання робіт з спорудження об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію визначається сторонами у календарному плані виконання будівельних робіт.
Забудовник має право на внесення змін та/або доповнень до проекту спорудження об'єкта будівництва у випадках виникнення в цьому необхідності та наявності для цього об'єктивних передумов у порядку і за письмовою згодою замовника. Забудовник здійснює весь комплекс заходів, спрямованих на охорону праці, протипожежну безпеку під час ведення будівництва та утримання в належному стані самого будівельного майданчика. Забудовник здійснює охорону будівельного майданчика, на якому ведеться спорудження об'єкта будівництва упродовж строку дії цього договору. Забудовник, з дотриманням вимог цього договору, самостійно визначає порядок використання будівельного майданчика і здійснює контроль за дотриманням цього порядку субпідрядниками та власними працівниками під час виконання робіт з спорудження об'єкта будівництва. У випадку затримки у виконанні тих чи інших робіт за календарним планом, пов'язаних з несприятливими погодними умовами, строки виконання робіт з організації спорудження об'єкта будівництва будуть змінені відповідно до тривалості у часі та дії зазначених обставин, про що робиться відповідна відмітка в журналі виконання робіт з одночасним перенесенням терміну здачі об'єкту на термін дії у часі зазначених змін, про що сторонами складається та підписується додаткова угода до цього договору та договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (п.п.4.4- 4.6 договору №1/10509 від 11.09.2010р.).
Згідно п.4.8 договору №1/10509 від 11.09.2010р. в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012р. завершення виконання забудовником робіт з організації спорудження об'єкта будівництва визначається датою отримання сертифікату про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, або іншого документу, який буде встановлений законодавством на момент завершення будівництва та свідчитиме про готовність до експлуатації та, в разі наявності для цього підстав, усунення забудовником недоліків у порядку, визначеному цим договором. Забудовник забезпечує приймання в експлуатацію об'єкта будівництва згідно із чинним законодавством України і несе відповідальність за якість виконаних будівельних робіт та їх відповідність проектній документації на спорудження об'єкта будівництва та отримання громадянами об'єкту фінансування у власність.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими
представниками сторін та діє до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.14.1 договору №1/10509 від 11.09.2010р. в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1/10509 від 11.09.2010р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_24 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як вказувалось вище, згідно п.п.4.1-4.2 договору №1/10509 від 11.09.2010р. в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012р. забудовник виконує всі роботи по спорудженню об'єкта будівництва безпосередньо в якості державних будівельних норм, а також вимогами чинного законодавства України. Забудовник зобов'язується ввести в експлуатацію об'єкт будівництва в III кварталі 2012р. і забезпечити, при цьому: виконання будівельних робіт у повній відповідності із проектом спорудження об'єкта будівництва, погодженим із замовником, вимогами цього договору, вимогами державних будівельних норм, а також вимогами чинного законодавства України; якість виконаних робіт у відповідності із проектом спорудження об'єкта будівництва шляхом забезпечення відсутності в об'єктах фінансування явних та прихованих недоліків, що унеможливлюють або ускладнюють експлуатацію об'єктів фінансування за призначенням на засадах безпечності, зручності, комфортності; своєчасне усунення всіх недоліків і дефектів (явних та/або прихованих) у тому чи іншому об'єкті фінансування, виявлених до моменту їх передачі фізичним особам або після їх передачі фізичним особам, але в межах гарантійного терміну експлуатації об'єкта будівництва; своєчасне і за власний рахунок усунення всіх недоліків і дефектів (явних та/або прихованих), виявлених в об'єкті будівництва; належне функціонування інженерних мереж і технічного обладнання при нормальній експлуатації об'єкта будівництва упродовж гарантійного терміну.
За умовами п.4.8 договору №1/10509 від 11.09.2010р. в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012р. завершення виконання забудовником робіт з організації спорудження об'єкта будівництва визначається датою отримання сертифікату про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, або іншого документу, який буде встановлений законодавством на момент завершення будівництва та свідчитиме про готовність до експлуатації та, в разі наявності для цього підстав, усунення забудовником недоліків у порядку, визначеному цим договором. Забудовник забезпечує приймання в експлуатацію об'єкта будівництва згідно із чинним законодавством України, і несе відповідальність за якість виконаних будівельних робіт та їх відповідність проектній документації на спорудження об'єкта будівництва та отримання громадянами об'єкту фінансування у власність.
За таких обставин, виходячи з вищенаведених норм та умов договору №1/10509 від 11.09.2010р., суд дійшов висновку, що строк завершення забудовником будівництва об'єкту та введення останнього в експлуатацію настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» будівництво житлового будинку, який розташований у АДРЕСА_1, у строки визначені умовами договору №1/10509 від 11.09.2010р., завершено не було, згідно п.4.2 вказаного правочину об'єкт в експлуатацію не введено.
З наявного в матеріалах справи листа №10/26-36/1904/05 від 19.04.2017р. Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві вбачається, що станом на теперішній час інформація стосовно прийняття житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, відсутня.
При цьому, посилання третьої особи 12 на те, що неспроможність відповідача виконати умови договору №1/10509 від 11.09.2010р. пов'язана з тим, що об'єкт будівництва - житловий комплекс, розташований у АДРЕСА_1, включено у Державну цільову соціально-економічну програму будівництва з порушенням вимог Законів України та інших нормативно-правових актів, залишені судом без уваги, оскільки обставини щодо наявності на стадії укладання спірного правочину у забудовника можливості виконати свої обов'язки та правомірність внесення об'єкта будівництва до відповідної державної програми не входять до предмету доказування у розглядуваній справі.
Крім того, судом прийнято до уваги, що договір №1/10509 від 11.09.2010р. у визначеному чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було, клопотань про вихід суду за межі позовних вимог не учасниками судового процесу не подавалось.
З огляду на порушення забудовником строків завершення будівництва за договором №1/10509 від 11.09.2010р., Іпотечнй центр в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про зобов'язання відповідача виконати умови договору №1/10509 від 11.09.2010р. в частині завершення будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі.
Цей спосіб захисту застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Цивільний кодекс України, установлюючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі, не визначає підстав та умов застосування такого способу захисту, у законодавчому регулюванні чого є необхідність. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Разом з цим, за висновками суду, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача виконати умови договору №1/10509 від 11.09.2010р. в частині завершення будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1 у розумінні положень Конвенції не може вважатися «ефективним», оскільки такий спосіб не забезпечує відновлення прав позивача, а саме його отримання та передання у власність громадян, які відповідно до вимог законодавства мають право на його отримання, житла (квартир) у відповідності до державної програми підтримки будівництва і придбання доступного житла, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
При цьому, судом враховано, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/17856/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» про розірвання договору про участь у будівництві та передачі функцій замовника №13-10/15 ПР від 01.12.2014р.
Рішенням від 22.12.2016р. Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою від 16.03.2017р. Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» залишено без задоволення.
Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Отже, рішення від 22.12.2016р. Господарського суду міста Києва по справі №910/17856/16, яке залишено без змін постановою від 16.03.2017р. Київського апеляційного господарського суду, має преюдиційне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Зокрема, при розгляді справи №910/17856/16 судом було встановлено, що 01.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» договір про участь у будівництві та передачі функцій замовника №13-10/15 ПР від 01.12.2014 р.
Відповідно до п. 1.3, 1.4 вказаного договору об'єктом будівництва є житловий будинок, що має бути збудований на земельній ділянці площею 0,6902 га, розташованій по вулиці АДРЕСА_1 з усім необхідним устаткуванням, інженерними мережами, благоустроєм та іншими необхідними роботами згідно з проектом.
Предметом договору №13-10/15 ПР від 01.12.2014 р. є розподілення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» прав та обов'язків щодо об'єкта будівництва - житлового будинку, у встановленому договором порядку (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.5 договору №13-10/15ПР від 01.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Градострой» несе зобов'язання перед інвесторами об'єкту по договорах, укладених на дату підписання цього договору, крім обов'язку введення об'єкту в експлуатацію. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» за письмовим погодженням з Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» може нести відповідальність по окремих зобов'язаннях останнього перед інвесторами об'єкту за договорами, укладеними на дату підписання цього договору.
У межах розгляду справи №910/17856/16 судом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал», отримавши функції замовника та розмежувавши відповідальність між собою та позивачем за недобудову об'єкту, продовжив будівництво та виконання умов спірного договору, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та довідками форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт.
До того ж, судом також враховано, що Господарським судом міста Києва також розглядалась справа №910/30091/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» про визнання недійсним договору №13-10/15 ПР від 01.12.2014р.
Рішенням від 23.02.2016р. Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін 17.05.2016р. Київського апеляційного господарського суду та постановою 16.08.2016р. Вищого господарського суду України, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» відмовлено.
Крім того, за поясненнями третьої особи 19, 13.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Лейк Хаус» було укладено договір, на підставі якого функції замовника будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1 було передано третій особі 19.
Тобто, наведене свідчить, що відповідач фактично на теперішній час будівництво житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1 не здійснює.
Таким чином, з огляду на наведе, суд звертає увагу заявника на те, що задоволення у даному випадку позовних вимог та зобов'язання відповідача виконати умови договору не призвело б до реального настання правових наслідків, зокрема, вчинення відповідачем дій по завершенню будівництва, а як наслідок, і до відновлення прав та законних інтересів заявника.
За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про зобов'язання виконати умови Договору про будівництво (придбання) доступного житла від 11.09.10 р. № 1/10509 в частині завершення будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1.
Одночасно, заява третьої особи 19 про застосування строків позовної давності була залишена судом без розгляду з огляду на те, що за приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення.
Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі, й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
Враховуючи наведене вище, заява третьої особи 19 про сплив строку позовної давності була залишена судом без розгляду.
З огляду на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, враховуючи приписи ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про визнання позову.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування позивача відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.05.2017р.
Суддя Трофименко Т.Ю.