ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.05.2017Справа №910/5969/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 3 335,40 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Тимошенко Я.Я. за довіреністю № 26 від 01.03.2017
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення 3 335,40 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017 зі сплати заборгованості в сумі 3 335,40 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 335,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5969/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 11:10 год.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 15.05.2017, з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 15.05.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.04.2017 про порушення провадження у справі № 910/5969/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.05.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.
В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 про порушення провадження у справі № 910/5969/17 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухвали не виконали.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 13.04.2017 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 відкладено розгляд справи на 29.05.2017 о 10:30 год.
В судове засідання, призначене на 29.05.2017, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 29.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.04.2017 та від 15.05.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
При цьому поштові відправлення з наведеними ухвалами Господарського суду міста Києва були направлені відповідачу за адресою: 02232, АДРЕСА_1, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.05.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також з, межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.05.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
30.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» (продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу майна № ID2358188 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність майно та сплатити його вартість відповідно до переліку, що наведено у накладній (Додаток 1 до Договору).
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що розрахунок за Договором здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів у наступному порядку. Покупець зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дати підписання цього Договору перерахувати або внести готівкою грошові кошти в сумі 3 335,40 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 555,90 грн., на рахунок продавця (із врахуванням обмежень, визначених чинним законодавством та нормативно-правовими документами Національного банку України) за реквізитами продавця згідно п. 11 Договору на підставі виданого рахунку-фактури.
Згідно п. 3.1 Договору фактична передача майна здійснюється продавцем покупцеві за накладною, яка підписується сторонами протягом 3 (трьох) днів з моменту надходження грошових коштів від покупця і є невід'ємною частиною цього Договору. Право власності на майно, що відчужується, переходить до покупця з моменту фактичної передачі майна (п. 3.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено обов'язок покупця в установлений цим Договором термін сплатити 100% вартості майна.
Відповідно до п. 8.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Станом на час розгляду справи по суті Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Позивач зазначив, що на виконання умов Договору на підставі накладної № ID2358188 від 30.01.2017 (Додаток 1 до Договору) та ним було передано у власність відповідачу наступне майно на загальну суму 3 335,40 грн. з ПДВ:
1) Жалюзі горизонтальні інв. № 1013 МНМА вартістю 23,55 грн.
2) Жалюзі горизонтальні інв. № 1014 МНМА вартістю 25,91 грн.
3) Жалюзі горизонтальні інв. № 1015 МНМА вартістю 69,74 грн.
4) Жалюзі горизонтальні інв. № 1016 МНМА вартістю 69,74 грн.
5) Жалюзі горизонтальні інв. № 1017 МНМА вартістю 69,74 грн.
6) Кондиціонер Midea MS9V-09 інв. № 2979 вартістю 1 538,36 грн.
7) Кондиціонер Midea MS9V-09 інв. № 2980 вартістю 1 538,36 грн.
Також на виконання умов п. 2.1 Договору позивачем було видано відповідачу рахунок-фактуру б/н від 30.01.2017, який відповідач був зобов'язаний оплатити протягом п'яти робочих днів з дати підписання Договору.
Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо оплати за отримане майно у строк, визначений п. 2.1 Договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із вимогою № 465 від 09.02.2017 про повернення суми простроченої заборгованості за Договором купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017 не пізніше 30 днів з дати одержання цієї вимоги (копії вимоги та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).
09.03.2017 на адресу позивача надійшов лист від відповідача, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повідомив, що він жодних договорів з Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» про купівлю майна, окрім договору оренди приміщення, не укладав.
В позовній заяві позивач зазначив про те, що накладна № ID2358188 від 30.01.2017 на суму 3 335,40 грн. містить підпис ОСОБА_2, що, в свою чергу, згідно п. 1.2 Договору, свідчить про отримання майна відповідачем без будь-яких зауважень та про те, що відповідач претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного майна не має.
За наведених обставин, позивач вважає, що заборгованість відповідача за передане позивачем майно на підставі Договору за вищевказаною накладною № ID2358188 від 30.01.2017 становить 3 335,40 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а тому саме умови укладеного сторонами Договору купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017 та відповідні положення статей параграфу 1 глави 54 підрозділу 1 розділу III книги п'ятої ЦК України регулюють права та обов'язки сторін при здійсненні купівлі та продажу майна.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до умов пунктів 2.1 Договору, відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу 3 335,40 грн. з ПДВ протягом п'яти робочих днів з дати підписання Договору купівлі-продажу майна № ID2358188 (30.01.2017) шляхом перерахування або внесення готівкою грошові кошти на рахунок продавця за реквізитами продавця на підставі виданого рахунку-фактури б/н від 30.01.2017.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості майна, вказаного у накладній ID2358188 від 30.01.2017, в суми 3 335,40 грн. у передбачений Договором строк (до 06.02.2017) не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 3 335,40 грн., доказів сплати якої станом на час вирішення справи по суті матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем та порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» та задоволення в повному обсязі позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 335,40 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на повне задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 25; ідентифікаційний код 36470320) 3 335,40 грн. (три тисячі триста тридцять п'ять гривень 40 коп.) заборгованості за Договором купівлі-продажу майна № ID2358188 від 30.01.2017, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.05.2017.
Суддя Гумега О.В.