ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2017Справа №910/14970/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"
про визнання договору недійсним.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Кондратюк А.В. - за довіреністю №140715-1/юр від 14.07.2015 року;
від відповідача: Саковець А.О. - за довіреністю №19/3-02/202 від 14.11.2016 року; Полтавець П.Ю. - за довіреністю №19/3-02/199 від 14.11.2016 року;
від третьої особи: Любар- Пурлінська Т.М. - за довіреністю №895/03 від 27.04.2017 року.
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання іпотечного договору №2 від 23.05.2013 недійсним.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.05.2016 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Алданова С.О. - головуючий, судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.), позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір №2 від 23.05.2013, укладений Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №710.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 01.03.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 у справі №910/14970/15 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва
За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ (розпорядження керівника апарату Кривенко О.М. від 10.03.2017 року №05-23/786) справу №910/14970/15 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року справу №910/14970/15 прийнято до провадження суддею Якименком М.М., слухання справи призначено на 19.04.2017 року.
14.04.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, яка була прийнята судом.
Позивач, скориставшись своїм правом передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду справи по суті змінив підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У своїй заяві Позивач зазначає наступне.
У червні 2015 року Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 2 від 23.05.2013 р., ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» серед іншого посилалось на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р., залишеного в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 р. у справі №910/8438/15-г.
Вказаним судовим рішення було визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 07.05.2013 р., оформлене протоколом № 04/13.
20.09.2016 р. сторона по справі, АТ «Брокбізнесбанк», звернулось до Верховного Суду України, просило скасувати ухвалені рішення у зв'язку з неправильним та неоднаковим застосуванням судами норм матеріального права при вирішенні спору. Однак, Верховний Суд України своєю ухвалою від 21.09.2016 р., зважив про безпідставність і необґрунтованість доводів АТ «Брокбізнесбанк» і відмовив у допуску справи № 910/8438/15-г до провадження Верховного Суду України.
АТ «Ощадбанк», як сторона по справі, також звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвалених рішень, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення підсудності при розгляді справи.
Постановою Верховного Суду України від 01.02.2017 р. вказана заява АТ «Ощадбанк» була задоволена, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. та постанову Вищого господарського суду України від 06.07.2016 р. у справі №910/8438/15-г скасовано, провадження у справі № 910/8438/15-г припинено. У своїй постанові Верховний Суд України зробив єдиний висновок про те, що суди неправильно застосували норми процесуального права, що призвело до того, що господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства. Висновки про неправильність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. № 2299-III в частині заборони передавати в заставу активи інституту спільного інвестування, Верховним Судом України не робились.
У судовому засіданні 19.04.2017 року оголошено перерву до 16.05.2017 року.
У судовому засіданні 16.05.2017 р. представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви з врахуванням поданої заяви про зміну підстав позову, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представники Відповідача та Третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву та заяву про зміну підстав позову.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -
23.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі по тексту - позичальник, АТ «Брокбізнесбанк», третя особа) та Публічним акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" (далі по тексту - АТ «Ощадбанк», позикодавець, Відповідач) укладено Договір кредитної лінії №280 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого АТ «Ощадбанк» зобов'язався надати на умовах цього договору, а АТ «Брокбізнесбанк» позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 2.2., 2.3. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 21.11.2014 та максимальним лімітом кредитування в розмірі 300000000,00 грн.
23.05.2013 року, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань АТ «Брокбізнесбанк» по кредитному договору №280 від 23.05.2013 року, між АТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель) та
Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (далі по тексту - іпотекодавець, позивач, ТОВ «Капітал Інвест ЛТД») укладено іпотечний договір №2 (далі по тексту - Іпотечний договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.4. якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю, а саме: нежилий будинок, загальною площею 2590,8 кв.м, який знаходиться у м. Києві по вул. Саксаганського, буд. 115а, вартістю 144 015 000,00 грн., визначеною за взаємною згодою сторін.
Позивач, керуючись наведеним обґрунтуванням в позові та заяві про зміну підстав позову, просив суд визнати іпотечний договір недійсним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
У п. 3.7 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Аналогічна позиція викладена у п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».
Дану позицію підтримано пленумом Вищого господарського суду України (пункти 3.10 - 3.12 постанови від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» із змінами). Зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Звертаючись у червні 2015 року до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 2 від 23.05.2013 р., ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» серед іншого посилалось на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р., залишеного в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 р. у справі № 910/8438/15-г.
Вказаним судовим рішення було визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 07.05.2013 р., оформлене протоколом № 04/13.
20.09.2016 року сторона по справі, АТ «Брокбізнесбанк», звернулось до Верховного Суду України, просило скасувати ухвалені рішення у зв'язку з неправильним та неоднаковим застосуванням судами норм матеріального права при вирішенні спору. Однак, Верховний Суд України своєю ухвалою від 21.09.2016 р., зважив про безпідставність і необґрунтованість доводів АТ «Брокбізнесбанк» і відмовив у допуску справи №910/8438/15-г до провадження Верховного Суду України.
АТ «Ощадбанк», як сторона по справі, також звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвалених рішень, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення підсудності при розгляді справи.
Постановою Верховного Суду України від 01.02.2017 р. вказана заява АТ «Ощадбанк» була задоволена, рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. та постанову Вищого господарського суду України від 06.07.2016 р. у справі №910/8438/15-г скасовано, провадження у справі №910/8438/15-г припинено. У своїй постанові Верховний Суд України зробив єдиний висновок про те, що суди неправильно застосували норми процесуального права, що призвело до того, що господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства. Висновки про неправильність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-III в частині заборони передавати в заставу активи інституту спільного інвестування, Верховним Судом України не робились.
Протоколом № 04/13 від 07.05.2013 р. оформлене рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» про надання в заставу ПАТ «Державний ощадний банк України» нежитлового приміщення загальною площею 2590,8 кв.м. у місті Києві по вулиці Саксаганського, 115а та підтвердження повноважень Генерального директора Товариства ОСОБА_6, в тому числі для укладання іпотечного договору нежитлового приміщення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про господарські товариства», засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
На дату прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 07.05.2013 року, оформлене протоколом № 04/13, єдиним 100% учасником статутного капіталу, в ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» був Пайовий венчурний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал» (далі по тексту - Фонд «Капітал»), що підтверджується п. 1.4. Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД».
Відповідно до пункту 7, 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», у розділі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа», зазначена наступна інформація:
«Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» (ЄДРПОУ 22968535), яке діє від власного імені за рахунок та в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду НВЗТ «КАПІТАЛ» (ЄДРІСІ 2331287), розмір внеску до статутного фонду 438392377, 37 грн.».
У зв'язку з тим, що Фонд «Капітал» не підпадає під визначені ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» категорії засновників та учасників товариства, управління активами, в тому числі - корпоративними правами в ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» здійснювало Приватне акціонерне товариства «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» (далі по тексту - ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест»), що відображено в п. 1.4 Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД».
Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» №04/13 від 07 травня 2013 року, участь у Загальних зборах від імені учасників взяв директор ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» ОСОБА_7, який не є учасником ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» і не є особою призначеною учасниками на участь у Загальних зборах (представником учасника).
Як визначено п. 9.1 Статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», директор є виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною господарською діяльністю підприємства - ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест».
Перелік функцій директора, визначений у п. 9.4 Статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», не передбачає можливості приймати участь у Загальних зборах товариств учасниками яких є ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» чи Фонду «Капітал», яким управляє від його імені та за його рахунок ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест».
Право на представництво учасника на участь у Загальних зборах учасників повинно підтверджуватись документально (довіреність, рішення Загальних зборів ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», рішення Наглядової ради ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест»).
При цьому, ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» є юридичною особою, що проводить діяльність згідно до відомостей з ЄДРЮОФОП з управління активами інституційних інвесторів різних фондів, не обмежуючись лише Фондом «Капітал». У цьому випадку, на думку Суду, слід розрізняти повноваження керівника ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», які визначені йому Статутом ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» при управлінні виконавчим органом саме цього підприємства і повноваження ОСОБА_7 як представника ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» в інтересах Фонду «Капітал». В останньому випадку для директора ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» ОСОБА_7 діють додаткові обмеження, які встановлені чинним законодавством України.
На момент укладення спірного іпотечного договору діяв Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-III (далі по тексту - Закон України № 2299-ІІІ, Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди»).
Інститути спільного інвестування (надалі - ІСІ) - це форма колективного інвестування, при якій кошти учасників об'єднуються і інвестуються керуючою компанією в різні активи (нерухомість, цінні папери тощо) з метою отримання доходу інвесторами.
Пайовий венчурний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал» створено згідно з рішенням Загальних зборів ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» від 01.09.2008 р. Метою створення Фонду «Капітал» є отримання прибутку від здійснення діяльності зі спільного інвестування забезпечення прибутковості вкладень та приросту вкладених коштів учасників Фонду «Капітал», до видів діяльності якого відноситься - нерухомість та корпоративні права.
Статутний капітал ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» сформований за кошти саме власників ІСІ, які фактично інвестували їх для створення юридичної особи, в результаті господарської діяльності якої власники ІСІ розраховували отримати прибуток від здійснення діяльності зі спільного інвестування.
Юридична роль ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» в даному випадку зводиться до управління активами інституційних інвесторів в їх інтересах та за їх рахунок.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.
Згідно положень статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування. ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» створило Фонд «Капітал», фізичні та юридичні особи як інституційні інвестори придбали інвестиційні сертифікати, чим фактично здійснило прийняття (акцепт) пропозиції про приєднання до пайового інвестиційного фонду. ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» в інтересах та за рахунок коштів інвесторів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал» придбало 100 % статутного капіталу ТОВ «Капітал Інвест ЛТД».
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. Бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.
Згідно до ст. 25 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», учасники пайового інвестиційного фонду, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного (закритого) розміщення інвестиційних сертифікатів, можуть утворювати наглядову раду для нагляду за виконанням інвестиційної декларації, зберіганням активів фонду, проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна фонду. У разі якщо у пайовому інвестиційному фонді наглядову раду не створено, рішення, які відносяться до компетенції наглядової ради, приймаються уповноваженим органом компанії з управління активами такого фонду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ, серед іншого, не має права:
- безоплатно відчужувати активи ІСІ;
- брати позику або кредит, що підлягає поверненню за рахунок активів ІСІ, в обсязі більш як 10 відсотків вартості чистих активів ІСІ на строк понад три місяці з метою, іншою, ніж використання цих коштів для викупу цінних паперів ІСІ;
- використовувати активи ІСІ для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного ІСІ;
Згідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Відповідно до п.1.1. Положення, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Комісії) від 02.07.2002 р. № 196 (далі по тексту - Положення №196), склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування. Дана норма додана до вказаного Положення згідно з Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1249 від 07.11.2006 р.
Відповідно до п.1.3. Положення №196, інші витрати, не передбачені пунктом 1.1 цього Положення, а також витрати, що перевищують розмір, установлений пунктом 2.10 цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.
Пунктом 2.10 Положення №196 визначено, що вказані в пункті 1.1 цього Положення витрати (крім винагороди та премії компанії з управління активами, податків та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року, розрахованої відповідно до нормативно-правових актів Комісії.
Сумарна вартість оборотних і необоротних активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал» за 2013 фінансовий рік становить 558215000,00 грн. Таким чином 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року становить 27910750,00 грн. Ця сума є граничною у 2013 році для Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал» згідно Положення №196 витрати, пов'язані з придбанням, утриманням та реалізацією нерухомого майна, що входить до складу активів Фонду. При цьому, сума кредиту АТ «Брокбізнесбанк» перед АТ «Ощадбанк» становить 300000000,00 грн.
Ціна оскаржуваного правочину перевищувала гранично визначені в п. 2.10 Положення №196 показники.
Відповідно до статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», в редакції від 09.11.2012 року, повноваження генерального директора, керівника виконавчого органу щодо відчуження (розпорядження) майном Товариства обмежено необхідністю попереднього погодження Загальними зборами учасників.
Згідно п. 11.5 статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» генеральний директор має право без довіреності від імені Товариства розпоряджатись грошовими коштами, укладати договори, контракти та угоди Товариства у відповідності з чинним законодавством та статутом без погодження з Загальними зборами учасників на суму, що не перевищує 100000,00 грн.
Вартість об'єкта нерухомого майна, щодо розпорядження яким приймалось рішення Загальними зборами учасників Товариства, на момент укладення спірного договору, визначено суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Столиця Груп», у розмірі 168534000,00 грн.
На загальних зборах учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» був присутній директор ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», повноваження якого обмежено статутом останнього (станом на час зборів учасників діяла редакція, зареєстрована 17.12.2012 р. за № 10741050027004320), Законом України № 2299-III.
У відповідності до п. 8.1 статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» Наглядова рада Товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює та регулює діяльність директора.
Пунктом 8.2 статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» передбачено, що до виключної компетенції Наглядової ради належить вирішення питань про участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб.
Як пояснив Позивач, при створені та в ході діяльності Фонду «Капітал», Наглядова рада Фонду не створювалась.
Згідно ст. 25 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», у разі якщо у пайовому інвестиційному фонді наглядову раду не створено, рішення, які відносяться до компетенції наглядової ради, приймаються уповноваженим органом компанії з управління активами такого фонду.
До виключної компетенції Наглядової ради ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
Відтак, Суд зазначає, що директор ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» як представник учасника ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» міг приймати участь на Загальних зборах учасників та рішення від імені ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» в інтересах Фонду «Капітал» зі спірного питання лише за погодженням із Наглядовою радою ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» щодо розпорядження майном товариства, а фактично - активами Фонду «Капітал», що фіксується прийняттям рішення на загальних зборах учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», тільки у разі його уповноваження на проведення відповідних дій Наглядовою радою ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», яка в силу Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» замінює наглядову раду Фонду.
В свою чергу положення п. 9.4 статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», відповідно до якого директор представляє інтереси Товариства перед третіми особи, оскільки вказаним положенням не регулюються повноваження останнього на участь на загальних зборах Товариства, яке засноване ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» в інтересах Фонду «Капітал».
Згідно аналізу звіту про фінансові результати за 2012 рік (форма №2) вартість активів ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» суттєво менша від вартості майна, яке було передано в іпотеку. Вартість активів на кінець 2012 року становила 19133000,00 грн.
Відповідно до фінансового звіту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» за 2012 рік вартість активів склала 369699700,00 грн.
Таким чином, 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності становить 92349925,00 грн., при визначеній ціні майна згідно звіту про оцінку від 05.04.2013 р. ТОВ «Столиця Груп» у 168534000,00 грн. Відповідно до п. 9.4 статуту ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» директор Товариства, вчиняє від імені Товариства правочини з урахуванням обмежень, що передбачені цим статутом.
З огляду на викладене, Суд зазначає, що, враховуючи положення п. 8.2 статуту ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», директор ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», надаючи згоду від імені останнього, прийняв від імені учасника рішення про активи (майно) товариства та інституційних інвесторів без попереднього погодження з жодним органом, в тому числі - з Наглядовою радою ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» та акціонерами останнього, що свідчить про перевищення своїх повноваження та дії, в першу чергу - всупереч вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
Виходячи з наведеного, генеральний директор ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» не мав жодних, в тому числі - законних, делегованих та погоджених, повноважень на підписання іпотечного договору № 2 від 23.05.2013 р. з АТ «Ощадбанк».
При цьому, оскільки таке обмеження встановлене Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», про його наявність відомо усім учасникам спірних правовідносин, а подальше схвалення такого рішення акціонерами управляючої компанії чи діями ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», всупереч імперативному припису закону, не має правового значення.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Крім того, Суд зазначає, що Загальними зборами учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» при вирішенні питання про передачу в іпотеку майна Товариства, не досліджувався розмір зобов'язань АТ «Брокбізнесбанк» перед АТ «Ощадбанк», за які поручилось ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», вартість кредиту (сума, яку позичальник сплачує кредиторові за користування кредитом з врахуванням відсотків та комісій), строк дії кредитних правовідносин, вартість майна, яке планувалось передати в іпотеку, оскільки дана операція цілком може призвести до вимушеного відчуження об'єкту.
Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», а фактично протизаконним одноосібним рішенням керівника ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнеінвест», від 07.05.2013 року, яке оформлено протоколом №04/13, фактично надано безмежні повноваження Генеральному директору ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» укласти іпотечний договір на будь-яких умовах, що, по-суті, нівелює обмеження за законом та статутом.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», до компетенції загальних зборів належить питання про затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Вказані положення статті наводяться в розділі закону, яким врегульована компетенція загальних зборів акціонерів в акціонерному товаристві. В свою чергу, законодавцем в ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено застосування даної норми статті щодо питання про затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства і до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Оскільки Статутом Позивача в редакції чинній до та на момент укладення іпотечного договору №2 від 23.05.2013 р. передбачено обмеження повноважень генерального директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» на укладення договорів (угод) до 100000,00 грн., то всі інші правочини, умови та надання повноважень на їх підписання, сума за якими перевищує встановлений ліміт, підлягають попередньому узгодженню загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю.
За своєю правовою природою іпотечний договір є таким, що може призвести до відчуження майна іпотекодавця, оскільки містить умови, які у разі порушення основного зобов'язання чи положень самого іпотечного договору, передбачають можливість відчуження нерухомого майна на користь кредитора, в тому числі в позасудовому порядку.
Аналіз ст. ст. 546, 572, 576-578 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 5, 6, 7, 12 Закону України «Про іпотеку» дає Суду підстави для висновку, що суть іпотеки полягає в тому, що кредитор (іпотекодержатель) має право у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Тобто право іпотеки - це право на чуже майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений права на своє майно. Отже, іпотека - це один із способів забезпечення зобов'язання, особливістю якої є передача майна: іпотекодавець передає майно іпотекодержателю. Іпотекодавцем може бути як сам боржник, так і майновий поручитель, власник певного майна, який має право на його відчуження.
Іпотекодавець зобов'язується відповідати за боржника за основним зобов'язанням спеціально виділеною для цього річчю, якщо боржник не виконує свого зобов'язання і виникли підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, передача майна в іпотеку є відчуженням і потребує наявності відповідних повноважень в особи, яка від імені майнового поручителя вчиняє цей правочин.
Згідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку», істотною умовою іпотечного договору є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. Також, статтею 5 Закону України «Про іпотеку» обов'язковим є визначення вартості предмету іпотеки у відповідному договорі, тобто сторона іпотекодавця свідомо надає в іпотеку конкретний об'єкт нерухомого майна за визначеною на дату події ціною на нього та погоджується з розміром відповідальності за зобов'язаннями, які обмежуються вартістю предмету іпотеки.
Таким чином, погодження можливості підписання / затвердження іпотечного договору загальними зборами учасників товариства з обмеженої відповідальності, обов'язково має містити і погодження істотних умов іпотечного договору, тобто:
- зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
- опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.
- ціна (вартість) об'єкту нерухомого майна товариства, яке планується до передачі чи передано в іпотеку в якості забезпечення зобов'язань.
Суд відхиляє доводи Відповідача про наявність факту погодження/затвердження іпотечного договору, оскільки таке погодження здійснено без розуміння того, що і на яких умовах погодили / затвердили загальні збори учасників в особі директора ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест».
Відповідно до пункту «і» статті 41 Закону України «Про господарські товариства», до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Згідно до статті 59 Закону України «Про господарські товариства», до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать, в тому числі, питання зазначені у пунктах «а», «б», «г - ж», «и - й» статті 41 Закону України «Про господарські товариства».
З аналізу вказаних норм однозначним є те, що вищий орган товариства має затверджувати договір, а відповідно - істотні умови, на яких він укладається. В тому числі, якщо статті Закону України «Про господарські товариства» зауважують, що договори погоджуються від певної суми, що перевищує вказану в статуті товариства, то як мінімум сума зобов'язального правочину і вартість майна, яке має передаватись в заставу/іпотеку, мають бути зазначені. Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна копія протоколу №04/13 загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 7 травня 2013 року.
Зі змісту протоколу №04/13 Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 07.05.2013 р. взагалі не вбачається, що він має хоча б якесь відношення до укладеного в подальшому іпотечного договору № 2 від 23.05.2013 р., що на зборах учасників обговорювалось і вирішувалось питання про укладення іпотечного договору та передачу в іпотеку майна в якості забезпечення зобов'язань за кредитними зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» згідно договору кредитної лінії №280 від 23.05.2013 р. у розмірі 300000000,00 грн. зі строком погашення до 21 листопада 2014 року.
Обраним головою загальних зборів учасників не ставилось на обговорення питання, а загальними зборами учасників як вищим органом товариства не досліджувалось питання про те: 1) яка вартість об'єкту нерухомого майна у місті Києві по вулиці Саксаганського, 115а; 2) яка буде узгоджена сторонами вартість вказаного об'єкту нерухомого майна як предмету іпотеки в іпотечному договорі: 3) який розмір грошових зобов'язань та яка процентна ставка для кредитування (вартість кредиту) АТ «Брокбізнесбанк» перед АТ «Ощадбанк» по кредитному договору і по якому саме кредитному договору виникатимуть грошові зобов'язання; 4) термін, протягом якого АТ «Брокбізнесбанк» зобов'язаний повернути кошти, а відповідно і термін протягом якого буде обтяжено майно товариство в якості забезпечення зобов'язання.
Відтак, Суд зазначає, що не можна вважати наявність вказаного протоколу затвердженням договору (угоди) в розумінні ст. ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства».
При цьому, в п. 2.5 договору кредитної лінії №280 від 23.05.2013 р. між Відповідачем та Третьою особою погоджено умови, що зобов'язання Відповідача як банківської установи надати кредит Третій особі як позичальнику виникають після, в тому числі, надання майновим поручителем, тобто Позивачем, дозволу відповідного органу на передачу майна у заставу (іпотеку), якщо це передбачено установчими документами майнового поручителя або чинним законодавством.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача, оскільки погодження іпотечного договору №2 від 23.05.2013 р. відповідно до розуміння ст. ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», не було. Генеральний директор ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» ОСОБА_8, підписавши договір з АТ «Ощадбанк», перевищив свої обмежені Статутом повноваження. АТ «Ощадбанк» було повністю обізнаним з обмеженням із Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», що і не заперечується. При цьому, будь-якого подальшого схвалення Загальними зборами учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» укладеного з перевищенням іпотечного договору №2 від 23.05.2013 року, не було.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 ЦК України та ГПК України, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Таким чином, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним Іпотечного договору №2 від 23.05.2013 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравковецькою А.М. за реєстровим №710.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Іпотечний договір №2 від 23.05.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 115а; код ЄДРПОУ 34354782), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравковецькою А.М. за реєстровим №710.
3. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 115а; код ЄДРПОУ 34354782) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 30.05.2017 року.