Кіровоградської області
29 травня 2017 року Справа № 912/2185/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М., розглянувши у межах справи № 912/2185/16 від 29.06.2016
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", (далі - АТ "НВО "ЕТАЛ"), 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,
матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ"), 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8,
до 1. Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСГАРАНТ", 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 52, офіс, 11,
3. АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" ОСОБА_2, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15
про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1. - Сокрута О.І. довіреність № 15/03/078 від 21.02.2017;
від відповідача 2. - Опольський С.В., довіреність № б/н від 15.04.2017;
від відповідача 3. - не з'явився;
В судовому засіданні приймає участь представник ПАТ "СБЕРБАНК" - Киричук Р.П. , довіреність № б/н від 10.08.2016.
Позивач - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", у межах провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ", звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки № 431-11 від 11.03.2014 укладеного АТ "НВО "ЕТАЛ" (відповідач 1.) та АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (відповідач 3.) про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011.
До господарського суду 03.05.2017 відповідачем 2. подано відзив на позовну заяву з вимогою в задоволенні позову відмовити з обґрунтуванням такої позиції. (т. 25 а.с. 4-6) Відповідачем 1. 27.04.2017 надано суду відзив на позовну заяву з вимогою в задоволенні позову відмовити повністю з обґрунтуванням такої позиції. (т. 24 а.с. 237-239)
В пояснені № 4972/4/28-2 від 13.05.2017 кредитор - ПАТ "Сбербанк" підтримав позовні вимоги позивача.
До господарського суду 29.05.2017 надійшло клопотання № 824/05-ІІІ від 26.05.2017 позивача відкласти розгляд справи за позовною заявою про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, обґрунтоване об'єктивною неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника позивача.
Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання, позаяк за ч. 1 ст. 77 ГПК України - господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
При цьому, відсутність в засіданні суду - 29.05.2017, повноважного представника позивача, обізнаного про дату, час та місце розгляду спору, не є тією обставиною за якою спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши повноважних представників учасників провадження, господарський суд
Ухвалою від 29.06.2016 господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ". Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - АТ "НВО "ЕТАЛ". Ввів процедуру розпорядження майном боржника АТ "НВО "ЕТАЛ" на строк 115 календарних днів. Призначив розпорядником майна боржника АТ "НВО "ЕТАЛ" арбітражного керуючого Гусара І.О. Ухвалив, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
30.06.2016 (номер публікації: 33007, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.06.2016 18:38) на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ". Граничним строком на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено: протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
До господарського суду 15.07.2016 надійшла заява № 12/07/16 від 12.07.2016 кредитора - ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" з грошовими вимогами до боржника в сумі 592 332 315, 19 грн, з яких основного боргу - 363 061 408, 39 грн та неустойки (штрафу, пені) - 229 270 906, 80 грн.
Ухвалою від 18.07.2016 господарський суд прийняв заяву кредитора ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" з грошовими вимогами до боржника в сумі 592 332 315, 19 грн. Розгляд заяви кредитора призначив на 28.07.2016.
Повноважним представником кредитора - ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" надано для огляду в судовому засіданні оригінали документів (доказів), доданих до заяви кредитора з грошовими вимогами, які оглянуті в засіданні суду - 06.10.2016. А також пояснення № б/н від б/д щодо заперечень кредиторів: ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", а також розпорядника майна, арбітражного керуючого Гусара І.О. щодо грошових вимог ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ".
11.03.2014 між ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" був укладений Договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, за яким ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-Центр Україна" за Кредитним договором № 431-11, укладеним між ТОВ "Контакт-Центр Україна" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", з урахуванням додаткових угод до нього. Згідно п. 1.3 Договору від 11.03.2014 з моменту укладення цього Договору Співпозичальник та Позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед Кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань Позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору від 11.03.2014 Співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання Позичальника за Кредитним договором нарівні з Позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.
На підставі договору відступлення права вимоги № 431-11-1 від 2512.2015 до ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" перейшли права кредитора у правовідносинах з ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" щодо виконання останнім умов кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011.
За умовами Кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Контакт-Центр Україна" зобов'язувалося повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 5 000 000,00 (п'ять мільйонів доларів США 00 центів) з процентною ставкою 12,1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.
17.09.2015 між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" укладений договір відступлення права вимоги № 431-11, за яким ПАТ "Банк "Національні інвестиції" відступило на користь ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" права вимоги за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Контакт-Центр Україна", в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до Акту приймання-передачі документації до Договору відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015 ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в цей же день передало ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" всі документи кредитної справи № 431-11 від 21.12.2011, в якій містився в тому числі й оригінал Договору про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014.
25.12.2015 між ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" та ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" укладено Договір відступлення права вимоги № 431-11-1, відповідно до якого ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" права вимоги за Кредитним договором № 431 -11 від 21.12.2011.
Відповідно до Акту прийому-передачі документації від 25.12.2015 ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" у відповідності до Договору № 431-11-1 передало ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" всі документи кредитної справи.
Таким чином, оригінал Договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 разом з іншими матеріалами кредитної справи за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 з 25.12.2015 знаходиться у ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ".
Тимчасова адміністрація в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" була запроваджена з 18.09.2015, а процедуру ліквідації розпочато та делеговано повноваження ліквідатора з 02.12.2015. На той момент оригінали кредитної справи за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, в тому числі й оригінал Договору про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014, знаходилися у ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ". Таким чином, тимчасовий адміністратор та ліквідатор банку не міг знати про укладання Договору про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 з ПАТ "НВО "ЕТАЛ". В той же час, про укладання договору з ПАТ "НВО "ЕТАЛ" про встановлення солідарного обов'язку за іншим кредитним договором № 499-07 (про що зазначено в довідці від 18.09.2016.) йому було відомо, оскільки на момент запровадження Тимчасової адміністрації вже існувало рішення суду від 29.07.2015 по справі № 912/1948/15 про стягнення з ПАТ "НВО "ЕТАЛ" заборгованості за кредитним договором № 499-07 і ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" порушувало питання про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з виконання цього рішення.
Крім того, як вбачається з поданої у даній справі ПАТ "Банк "Національні інвестиції" заяви з вимогами до боржника та з інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/146-at-bank-natsionalni-investytsii) Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" є ОСОБА_2.
Позивач вважає, що договір солідарного обов'язку не відповідає вимогам закону та з огляду на його фіктивність має бути визнаний господарським судом недійсним, що обґрунтовується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У свою чергу ч. 1 ст. 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Станом на дату укладання Оспорюваного правочину Боржник мав значні грошові зобов'язання перед AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" на підставі Кредитного договору № WCLoan/07003 з передачею переважної більшості свого майна в якості забезпечення виконання цих зобов'язань, що робило неможливим реальне виконання Боржником взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб. Наявність вказаного боргу розміром близько шести мільйонів доларів США підтверджується опублікованою звітністю відповідача-1 на офіційному державному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України www.smida.qov.ua.
AT "Банк "Національні інвестиції", яке пішло на укладання Оспорюваного правочину мало всі можливості для перевірки платоспроможності боржника шляхом отримання публічно доступної інформації на вказаному вище веб-сайті. Так, у розділі "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012 та 2013 роки борг за банківським кредитом складав близько 39 900 000,00 гривень. Дане грошове зобов'язання виникло перед ПАТ "Промінвестбанк" за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 18 від 10.06.2011. В подальшому, така кредитна заборгованість була рефінансована AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" шляхом видачі відповідного кредиту.
Отже, відповідач-1, на думку позивача, починаючи з 2011 року постійно мав багатомільйонні кредитні зобов'язання перед банками, в якості забезпечення яких, надавав переважну більшість своїх майнових активів. Укладення Оспорюваного правочину незважаючи на наявність грошових зобов'язань, які по суті унеможливлювали реальне виконання Договору солідарного обов'язку, свідчить про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, що в свою чергу підпадає під ознаки фіктивного правочину.
Укладаючи такого роду угоди на значні суми, відповідач-2, з огляду на зазначені загальнодоступні інформаційні ресурси, не міг не знати про реальний фінансово-майновий стан відповідача-1 і об'єктивну неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань. У даному випадку використання механізму укладання Договору солідарного обов'язку разом із іншими аналогічними договорами, за умовами яких Відповідач-1 односторонньо взяв на себе ряд завідомо невиконуваних боргових зобов'язань третіх осіб, може лише слугувати інструментом істотного впливу та контролю процедури банкрутства боржника. Так, завдяки вказаним договорам створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання повного контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.
Таким чином, на думку позивача, зважаючи на реальне невиконання оспорюваного правочину сторонами, наявність умислу обох сторін, спрямованого на укладення договору без реальних правових наслідків, робимо висновок про необхідність визнання такого правочину фіктивним, який в силу ч. 2 ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.
Додатковою підставою для такого висновку позивача є наявна в матеріалах справи про банкрутство № 912/2185/16 Довідка ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за № 2435/08 від 18.09.2016 про відсутність факту укладання оспорюваного правочину.
Крім того, відсутність у сторін Договору солідарного обов'язку намірів щодо реального настання обумовлених сторонами правових наслідків підтверджується звітністю Боржника. Так, відповідно до баз даних емітентів, опублікованих на офіційному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України www.smida.gov.ua. у розділах "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2014, 2015 роки /роздруківки з сайту додаються/ щодо Боржника вказано лише про зобов'язання за Кредитним договором № WCLoan/07003 від 21.01.2014, укладеним між Боржником та AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" і жодним чином не відображено інформацію щодо зобов'язань за Оспорюваним правочином, який укладено у відповідний звітний період.
Отже, невідображення у звітності інформації про свої зобов'язання, що впливає не тільки на цивільні та господарські, але й на податкові правовідносини, правовідносини у сфері цінних паперів і т.д. свідчить, на думку позивача, про укладення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним,
До того ж, у випадку визнання судом кредиторських вимог, які ґрунтуються на фіктивних договорах, буде мати право на отримання частини коштів, отриманих від продажу в процедурі банкрутства включеного до ліквідаційної маси майна, чим буде порушено майнові права інших кредиторів, чиї вимоги доведені та обґрунтовані належним чином.
Також, укладання оспорюваного правочину, на думку позивача, суперечить меті діяльності створення ПрАТ "НВО "ЕТАП", якою відповідно до п. 3.1. Статуту Боржника, зареєстрованого 31.08.2011 за № 14451051015000185, є всебічне забезпечення народного господарства населення у продукції, що - виробляється ним на базі повного та ефективного використання виробничого та кадрового потенціалу, прискорення науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень, підвищення якості продукції (робіт, послуг), підвищення експертного потенціалу, одержання на цій основі прибутку, що забезпечує зростання добробуту акціонерів та членів трудового колективу Товариства. Зміст Оспорюваного правочину є таким, що не направлений на отримання прибутку Боржником, оскільки Договір солідарного обов'язку є невідплатним та за своєю суттю збитковим для Боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. З огляду на викладене, AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" вважає, що оспорюваний договір має всі ознаки фіктивного правочину, а отже підлягає визнанню господарським судом недійсним.
На підтвердження обґрунтування вказаної позиції позивачем додано до позовної заяви роздруківку з розділу "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012, 2013 роки сайту www.smida.gov.ua щодо ПрАТ "НВО "ЕТАЛ"; копію довідки ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за № 2435/08 від 18.09.2016; роздруківку з розділів "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2014, 2015 р. веб-сайту www.smida.aov.ua щодо ПрАТ "НВО "ЕТАП".
Будь-яких інших документальних доказів в обґрунтування своїх вимог позивачем суду не надано.
Надана ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" суду довідка підписана В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію AT "Банк "Національні інвестиції" Гулей О.І. При цьому жодних доказів того, що Гулей О.І. дійсно виконує обов'язки уповноваженої особи на ліквідацію банка, обізнаний з укладеними банком договорами і має повноваження видавати довідки стосовно укладання / не укладання банком яких-небудь договорів, ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" не надано.
Відповідно до позиції відповідача 1. - твердження позивача про наявність умислу обох сторін даного правочину на укладення договору без реальних правових наслідків жодними належними доказами не підтверджені, носять характер припущень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Станом на момент укладання договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" належним чином виконувало свої зобов'язання перед ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та не мало простроченої заборгованості за кредитом, що зокрема підтверджується розрахунком заборгованості, наведеним в заяві ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" з грошовими вимогами до боржника в даній справі. Також відповідно до фінансової звітності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" за 2013 рік (тобто, за період, що передував укладанню оспорюваного договору) чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 106 млн. грн. (еквівалент понад 13 млн. доларів США за офіційним курсом на той час), валовий прибуток 14 млн. грн., загальна вартість активів підприємства складала 147 млн. гривень, власний капітал - 106 млн. гривень. Такі показники господарської діяльності давали обґрунтовану впевненість як в належному обслуговуванні в майбутньому кредиту ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", так і в разі необхідності в частковому (на рівні з іншими співпозичальниками) погашенні боргу на підставі договору про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, що спростовує твердження позивача про об'єктивну неможливість реального виконання взятих на себе зобов'язань.
Крім ПАТ "НВО "ЕТАЛ" аналогічні договори про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 були укладені також іншими підприємствами, які на момент укладання цих договорів входили разом з ПАТ "НВО "ЕТАЛ" до холдингової групи, що мала єдиного бенефіціарного власника - ОСОБА_9, а саме: ПАТ "Завод крупних електричних машин", ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ". Сукупні активи та фінансові показники всіх підприємств холдингової групи на момент підписання договорів про встановлення солідарного обов'язку дозволяли розраховувати на повне погашення за рахунок усіх співпозичальників заборгованості за кредитним договором № 431-11, що свідчить про наявність можливості та бажання їх бенефіціарного власника забезпечити виконання зобов'язань за кредитним договором № 431-11.
Твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" в позовній заяві про направленість оспорюваного договору на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства є виключно припущенням позивача та спростовується фактичними обставинами справи, адже заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "НВО "ЕТАЛ" була подана лише в червні 2016 року, тобто, через 2,5 років після укладання оспорюваного договору. На момент укладання договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку жодних ознак неплатоспроможності ПАТ "НВО "ЕТАЛ" не існувало і підстав вважати, що в майбутньому буде порушена справа про банкрутство, у сторін договору не було. Зазначене, зокрема, підтверджується і звітом аудитора ТОВ "Аудиторська фірма "Таір-Аудит" від 04.05.2016, який був наданий ПАТ "НВО "ЕТАЛ" до матеріалів справи про банкрутство, відповідно до якого станом на 31.03.2014 (тобто, в період, в якому був укладений оспорюваний договір) всі проаналізовані аудитором показники фінансової діяльності підприємства (коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт забезпечення оборотними засобами, чистий оборотний (робочий) капітал, наявність власних оборотних коштів) відповідали рекомендованим значенням.
Тобто, станом на момент укладання договору від 11.03.2014 жодних підстав передбачати майбутню неплатоспроможність ПАТ "НВО "ЕТАЛ" у сторін оспорюваного правочину не було, тому не могло бути і підстав для укладання договорів з метою контролю процедури банкрутства, як про це зазначає позивач. Неплатоспроможність ПАТ "НВО"ЕТАЛ" була спричинена різким падінням курсу національної валюти та значним погіршенням економічної кон'юнктури в 2015 році, чого сторони договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 на момент його укладання передбачити не могли.
Укладання договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 у встановленому законодавством та статутом порядку було погоджено рішенням Наглядової ради ПАТ "НВО "ЕТАЛ".
Відповідач 2. зазначив, що позивачем не доведено наявності умислу обох сторін договору про встановлення солідарного обов'язку на небажання створення правових наслідків на момент його вчинення. Як мінімум ПАТ "Банк "Національні інвестиції" при укладання даного договору бажало та намагалося досягти правового результату, передбаченого договором, адже з укладанням такого договору однозначно збільшувалися можливості повернення кредиту ТОВ "Контакт-Центр Україна" за кредитним договором № 431-11.
Що стосується твердження позивача про нібито використання даного договору з метою контролю процедури банкрутства боржника, то слід зазначити, що ні ПАТ "Банк "Національні інвестиції", ні його правонаступник за договором ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ", не були ініціюючими кредиторами у справі про банкрутство ПАТ "НВО "ЕТАЛ". Жодних доказів того, що на момент укладання договору про встановлення солідарного обов'язку ПАТ "Банк "Національні інвестиції" бажало чи передбачало настання в майбутньому процедури банкрутства боржника, і саме з метою контролю за нею уклало відповідний договір, позивачем не наведено.
Довідка ліквідатора ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 18.09.2016, яка додана позивачем до позовної заяви, не може спростовувати факт укладення договору про встановлення солідарного обов'язку, який підписаний Головною Правління ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та оригінал якого був оглянутий судом у даній справі про банкрутство.
Відсутність відомостей про зобов'язання за договором про встановлення солідарного обов'язку у опублікованій звітності ПАТ "НВО "ЕТАЛ", на що посилається позивач як на підставу своїх вимог, може свідчити виключно про неправильність складання звітності та жодним чином не впливає на дійсність договору.
Щодо посилань позивача на невідплатність договору про встановлення солідарного обов'язку, то обов'язкова оплатність такого виду договору законодавством не передбачена, тому відсутність умови про оплату не може бути підставою для визнання договору недійсним. В даному випадку необхідно виходити з принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 ЦК України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
При укладенні договору про встановлення солідарного обов'язку сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ПАТ "НВО "ЕТАЛ" був укладений аналогічний за змістом договір про встановлення солідарного обов'язку за іншим кредитним договором № 499-07, на підставі якого ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" також були заявлені кредиторські вимоги в даній справі про банкрутство. На підставі договору про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 499-07 ПАТ "Банк "Національні інвестиції" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ПАТ "НВО "ЕТАЛ". Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2015 по справі № 912/1948/15 (копія рішення є в матеріалах даної справи про банкрутство), яке було залишене в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015, була стягнута заборгованість за кредитним договором № 499-07 з ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ". При розгляді справи № 912/1948/15 судами всіх інстанцій було перевірено обставини укладання договору про встановлення солідарного обов'язку та його відповідності законодавству, та не встановлено підстав для визнання його недійсним. Крім того, та обставина, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" пред'явило позов про стягнення заборгованості на підставі договору про встановлення солідарного обов'язку, свідчить, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" бажало настання правових наслідків, передбачених таким договором, а саме сплати боржником заборгованості за кредитним договором, що спростовує твердження позивача про його фіктивність.
За вказаних обставин, відповідачі вважають вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
За ч. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
При цьому ст. 20 Закону передбачена можливість визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.
За ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. (ч. 1 ст. 234 ЦК України)
Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
При цьому, твердження позивача про невідповідність спірного договору поруки вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачем не доведено відсутність у сторін при укладенні договору наміру на створення юридичних наслідків, обумовлених договором. Нормами діючого законодавства України не передбачено, що відсутність відображення в бухгалтерському чи податковому обліку господарських операцій, а також невиконання своєчасно зобов'язання, тягне за собою такий негативний наслідок, як визнання відповідного правочину недійсним. Посилання позивача на невідплатну основу спірного договору та відсутність прибутку для відповідача 1. від цього договору є безпідставними. В той же час, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільної о законодавства, свої відносини, які не врегульовані ними актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно приписів статей 32-34 ГПК України доказами у справі с будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В порушення даної норми позивач належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надав та про наявність таких не зазначив.
З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволені позову відмовити.
Ухвала набирає чинності з дня її винесення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Примірники ухвали надіслати: боржнику, розпоряднику майна - арбітражному керуючому Гусару І.О. (а/с 29, м. Київ, Україна, 01030), ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 52, офіс 11), ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8), ТОВ "Торговий дім "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1), ФОП ОСОБА_7 (01001, АДРЕСА_1), Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (вул. Пролетарська, 17, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000), ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2), ТОВ "Електромеханічний завод "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1), Олександрійському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Соборна, 8), ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" (61307, м. Харків, проспект Московський, 199), ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15), ПАТ "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), Олександрійській міській раді.
Суддя Н.М. Коваленко