ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа № 910/33101/15
За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві по справі №910/33101/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 495262,52 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії
про стягнення 487002,78 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);
від відповідача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);
від ВДВС - не з'явився.
У березні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва із зазначеною скаргою.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 10.02.2017 старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виданого 24.11.2016 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2016 наказу.
Наведена постанова, на думку скаржника, винесена із порушенням приписів чинного законодавства щодо її оформлення та змісту, оскільки містить невірно зазначену дату народження боржника, не містить викладену резолютивну частину рішення та не скріплена печаткою. Також, у вказаній постанові не зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів із моменту винесення постанови.
За таких обставин, скаржник просить суд скасувати постанову Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2017.
Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні підтримав вказану скаргу та просив її задовольнити.
Позивач проти задоволення даної скарги заперечував, пославшись у письмових запереченнях зокрема на те, що допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, помилки можуть бути виправлені державним виконавцем із власної ініціативи чи на підставі заяви сторони виконавчого провадження, з якою позивач і звернувся 26.04.2017 до зазначеного відділу державної виконавчої служби. Крім того, зазначені скаржником формальні підстави для скасування постанови не свідчать про порушення прав та законних інтересів останнього й неможливість виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення та просив відмовити в задоволенні даної скарги.
Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у письмових запереченнях на подану скаргу послався, зокрема, на те, що 17.05.2017 державним виконавцем на підставі ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про виправлення описки в постанові від 10.02.2017, в якій зазначено вірну дату народження боржника та викладено резолютивну частину рішення в справі № 910/33101/15.
На підставі викладеного державний виконавець просив у задоволенні скарги відмовити.
Представник ВДВС у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд на повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
У силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Поряд із цим, частина 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Таким чином, наведеним Законом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено обов'язку державного виконавця зазначати в постанові про відкриття виконавчого провадження про необхідність добровільного виконання рішення суду.
Зазначені положення містились у ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, який утратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016.
Утім, боржник не позбавлений права будучи обізнаним про наявність у нього обов'язку з виконання рішення суду погасити залишену за ним заборгованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.05.2017 державним виконавцем було винесено постанову про виправлення описки, допущеної при винесенні постанови від 10.02.2017. Так, даною постановою виправлено дату народження боржника - ОСОБА_1, з 19.10.1950 на 13.10.1950, та викладено резолютивну частину рішення в справі № 910/33101/15.
Таким чином, станом на момент винесення ухвали за результатами розгляду даної скарги зазначені скаржником порушення щодо змісту оскаржуваної постанови усунені, тобто підстави для їх розгляду відсутні.
Водночас, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з формальних підстав за умови, що вони не перешкоджають проведенню виконавчих дій та виконанню боржником рішення суду, має наслідком недотримання конституційного принципу обов'язковості виконання рішення суду, у зв'язку з чим суд має перевіряти законність дій державного виконавця та наявність порушення цими діями прав та законних інтересів сторін.
Відтак, сама лише відсутність печатки державного виконавця на підписаній останнім постанові про відкриття виконавчого провадження не може бути підставою для її скасування, оскільки не перешкоджає проведенню виконавчих дій та виконанню боржником рішення суду.
У відповідності до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування постанови державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клименка Олексія Олександровича про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2017.
Ураховуючи викладене, скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві по справі № 910/33101/15 про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2017, відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Я.В. Маринченко