Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "30" травня 2017 р. Справа № 906/69/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Купар І.Ю., дов. від 16.03.17р. № 6-03/124
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ)
до Військової частини НОМЕР_1 (м.Новоград-Волинський Житомирської області)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: ОСОБА_1 (м.Новоград-Волинський Житомирської
області)
про стягнення 15732,30 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 15732,30 грн., з яких 14822,30 грн. витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 910,00 грн. витрат за послуги аварійного комісара, судових витрат, у тому числі витрат за надання правової допомоги в сумі 2000,00 грн.
Заявою від 30.05.17р. представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.03.17р. у даній справі в сумі 1600,00 грн. Також у цій заяві представник позивача повідомив про те, що станом на 30.05.17р. будь-які взаєморозрахунки із відповідачем не проводились.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також підтримав та просив задовольнити заяву від 30.05.17р. (а.с.127).
Зокрема, зазначив, що ціна позову визначена позивачем, виходячи з розміру витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування - 14822,30 грн. та витрат за послуги аварійного комісара - 910,00 грн., при цьому в якості правових підстав позову вказав норми п.38.2.1 ст.38, п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.1172, 1187, 1191 ЦК України.
Ухвала господарського суду від 25.04.17р., яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.Леваневського 3) повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідач у письмових "запереченнях" від 13.02.17р. № 893 проти позову зазначив, що він є неналежним відповідачем, оскільки власником автомобіля УРАЛ - 3750 з державним номерним знаком НОМЕР_2 є Міністерство оборони України, а Військова частина НОМЕР_1 володіє вказаним автомобілем на праві оперативного управління (а.с.62,63).
Ухвала господарського суду від 25.04.17р., яка направлялась третій особі за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.Тельмана 33) повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до пункту 2.6.15 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13р. № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманими документами та конвертом оперативно передається відповідному судді для ознайомлення та приєднання до справи (п.2.6.18 Інструкції з діловодства в господарських судах України).
Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.
У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглянув справу та прийняв рішення на підставі наявних у справі документів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.13р. о 10 год. 45 хв. на автомобільній дорозі Київ - Чоп під'їзд до м.Львова - 4 км. + 350 м. трапилась дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля УРАЛ - 3750 з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням працівника Військової частини НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Кіа Cerato з державним номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль Кіа Cerato отримав механічні пошкодження.
21.06.13р. між Львівською регіональною дирекцією ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір страхування у формі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4270840, згідно якого страховик застрахував цивільно-правову відповідальність страхувальника перед третіми особами при використанні транспортного засобу - автомобіля марки Кіа Cerato з державним номерним знаком НОМЕР_3 (а.с.11).
Відповідно до п.3 даного полісу, строк його дії встановлено з 22.06.13р. до 21.06.14р.
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.11.13р. гр. ОСОБА_1 , який працює водієм транспортного відділення у Військовій частині НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400,00 грн. (а.с.12).
Згідно висновку № 385 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 30.11.13р. експертом-автотоварознавцем ТОВ фірми "Експертиза" визначено які пошкодження отримав автомобіль марки Кіа Cerato з державним номерним знаком НОМЕР_3 , а також встановлено вартість його відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка склала 14822,30 грн. (а.с.13-36).
31.10.13р. ОСОБА_2 як страхувальник повідомив про страховий випадок та 19.12.13р. з метою отримання страхового відшкодування звернувся до позивача з відповідною заявою (а.с.9,10).
Згідно даних позивача, ним було понесено витрати за послуги аварійного комісара, оскільки останній був залучений для збору документів, огляду транспортного засобу та проведення експертизи, всього на загальну суму послуг - 910,00 грн. (а.с.2,42-44).
Також згідно даних позивача, ним було здійснено виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_2 в сумі 14822,30 грн., що підтверджується наказом № 80 від 13.01.14р. про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та платіжним дорученням № 1/1-22105 від 13.01.14р. (а.с.3,37,38).
Позивачем на адресу гр. ОСОБА_1 була надіслана письмова вимога від 14.01.14р. № 3/1-05/545 про відшкодування витрат в загальній сумі 15732,30 грн., з яких 14822,30 грн. витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 910,00 грн. витрат за послуги аварійного комісара (а.с.40).
Дану вимогу гр. ОСОБА_1 залишив без відповіді та задоволення.
У зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 15732,30 грн., з яких 14822,30 грн. витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 910,00 грн. витрат за послуги аварійного комісара в порядку регресу, посилаючись на вимоги п.38.2.1 ст.38, п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.1172, 1187, 1191 ЦК України.
Господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.04р. №1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до пп.38.2.1 п.3.8 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Як вбачається з постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.11.13р., на момент вчинення ДТП гр. ОСОБА_1 був водієм транспортного відділення у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с.12).
Таким чином, між володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу - автомобіля УРАЛ - 3750 з державним номерним знаком НОМЕР_2 - Військовою частиною НОМЕР_1 та між водієм ОСОБА_1 мали місце трудові відносини.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Станом на день розгляду справи заявлена позивачем загальна сума витрат - 15732,30 грн. відповідачем не відшкодована, що підтверджується заявою представника позивача (а.с.127).
Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати понесених позивачем витрат не подав.
Заперечення відповідача господарський суд відхиляє, оскільки вони суперечать чинному законодавству, зокрема, ч.2 ст.1187 ЦК України, відповідно до якої володілець (користувач на законних підставах) джерела підвищеної небезпеки не звільняється від відповідальності за завдану шкоду цим джерелом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 14822,30 грн. витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 910,00 грн. витрат за послуги аварійного комісара.
Згідно пп.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.13р. № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
На підставі наведеного та в порядку ст.49 ГПК України, з відповідача стягується на користь позивача 1600,00 грн. судового збору за подання позову до господарського суду Житомирської області та 1600,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.03.17р. у справі № 906/69/17 до Рівненського апеляційного господарського суду.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат за надання правової допомоги в сумі 2000,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.
Згідно пп.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.13р. № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.
В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат за надання правової допомоги позивачем подано контракт про надання правової допомоги від 27.09.12р. № 61, укладений між ним та ФОП Купар І.Ю. (а.с.45-47) та додаткової угоди № 74 від 16.03.16р. до даного контракту (а.с.48).
При цьому, позивачем не подано доказів того, що ФОП Купар І.Ю. (представник позивача у даній справі) є адвокатом.
У зв'язку з цим, у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача зазначеної позивачем суми витрат за надання йому правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 :
- на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, 02154, м.Київ, Русанівський бульвар 8, ідентифікаційний код 21647131 - 14822,30 грн. витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 910,00 грн. витрат за послуги аварійного комісара та 1600,00 грн. судового збору за подання позову до господарського суду Житомирської області та 1600,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 30.05.17
Суддя Гансецький В.П.
Друк: 4 прим.:
1 - у справу,
2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.),
4 - третій особі (рек. з повід. про вруч.).