Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
від "30" травня 2017 р. Справа № 906/462/17
Суддя господарського суду Житомирської області Гансецький В.П.,
розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коростені (м.Коростень Житомирської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс" (м.Коростень Житомирської області)
про зобов'язання визнання кредиторських вимог в сумі 42312,79 грн.
Позивач звернувся з позовом про зобов'язання ліквідаційної комісії ТОВ "Стандарт Люкс" визнати його кредиторські вимоги в сумі 42312,79 грн. капіталізованих платежів, включивши їх до ліквідаційного балансу підприємства.
Подана позовна заява не може бути прийнята до розгляду в господарському суді з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Підвідомчість справ господарським судам визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст.1 вказаного Кодексу, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України (ч.1 ст. 21 ГПК України).
Отже, відповідно до ст.ст.1 та 21 ГПК України, сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а також у випадках, передбачених законодавчими актами України - державні та інші органи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.11р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно пп.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.11р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 ГК України.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Перелік спорів, підвідомчих господарським судам наведено у ст.12 ГПК України. Цією ж статею визначено, що господарським судам не підвідомчі спори, що виникають, зокрема, із публічно - правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адмністративних судів.
Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як визначено пунктами 6 та 7 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах, а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Як вище зазначено, позивач просить визнати його кредиторські вимоги в сумі 42312,79 грн. капіталізованих платежів, включивши їх до ліквідаційного балансу підприємства.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, зокрема, що на даний час він здійснює страхові виплати працівнику відповідача ОСОБА_1 по відшкодуванню шкоди заподіяної його здоров'ю внаслідок отриманої травми на підприємстві Коростенського управління торгівлі, правонаступником якого є відповідач. Посилаючись на ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач зазначив, що у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про самоліквідацію, потреба в капіталізації коштів для забезпечення майбутніх виплат вказаному постраждалому становить 42312,79 грн. У зв'язку з ненаданням відповідачем відповіді на вимоги позивача, останній звертається з даним позовом до господарського суду.
Позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коростені є суб'єктом владних повноважень, а заявлені позовні вимоги виникли не з господарських (цивільно-правових), а з публічно-правових відносин.
Отже, даний позов за своїм суб'єктним складом підвідомчий адміністративним судам України.
Таким чином, подана позовна заява згідно імперативних приписів законодавства повинна розглядатись виключно у Житомирському окружному адміністративному суді.
Відповідно до пп.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК... На підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу.
При надходженні позовної заяви суддя, вирішуючи питання про прийняття цієї заяви, перевіряє відповідність поданої заяви вимогам закону, й при наявності підстав, передбачених ст.62 ГПК України, відмовляє у прийнятті позовної заяви.
Зокрема, на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, господарський суд,-
У прийнятті позовної заяви відмовити та повернути позивачу позовні матеріали.
Додаток: на 23 аркушах.
Суддя Гансецький В.П.
Друк: 3 прим.:
1 - в наряд,
2,3 - сторонам (рек.).