61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
18.05.2017р. Справа №905/632/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, код ЄДРПОУ 40081237
до відповідача: Державного підприємства «Торецьквугілля», м.Торецьк, код ЄДРПОУ 33839013
про стягнення 28690 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Торецьквугілля», м.Торецьк про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 28690 грн.
Ухвалою суду від 21.03.2017р. (суддя Мальцев М.Ю.) за вказаним позовом було порушено провадження по справі №905/632/17.
13.05.2017р., у зв'язку із відрахуванням зі штату головуючого судді Мальцева М.Ю., здійснено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок чого її передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №55165096, визначена Державним підприємством «Торецьквугілля» у накладній №51017267, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Павлоград 1 Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 28690 грн.
У відзиві на позов №10/553 від 03.04.2017р. Державне підприємство «Торецьквугілля» зазначило, що оскільки комерційний акт РА №007182П/128 був складений 17.09.2016р., то позивач звернувся до суду (17.03.2017р.) з пропущенням встановленого ч.5 ст.315 Господарського кодексу України строку, внаслідок чого відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 28690 грн.
Сторони у судове засідання 18.05.2017р. не з'явились.
У заяві №10/679 від 25.04.2017р. Державне підприємство «Торецьквугілля» просило здійснити розгляд справи без участі власного представника.
Водночас, позивач надав клопотання б/н від 16.05.2017р. про відкладення розгляду справи, яке залишається судом без задоволення, з огляду на наступне:
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Таким чином, за висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 18.05.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Твердження представника позивача про неможливість прибуття у судове засідання через слухання іншої справи у господарському суді Дніпропетровської області не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Наразі, позивачем до клопотання б/н від 16.05.2017р. не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Крім того, суд також враховує те, що у клопотанні позивача відсутні будь-які посилання на бажання надати додаткові докази, які мають значення для розгляду справи.
З урахуванням викладених обставин, клопотання б/н від 16.05.2017р. позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення, а справа розглядається по суті за наявними у ній документами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 15.09.2016р. Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (яке на теперішній час має наступне найменування - Державне підприємство «Торецьквугілля») зі станції Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №51017267 у вагоні, зокрема, №55165096 вантаж - вугілля кам'яне (вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»).
Крім того, вказана накладна містила наступні відомості:
- маса вантажу: у вагоні №55165096 - 68000 кг (п.24 накладної №51017267, відомість вагонів);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах, заводський №1001 (п.26 накладної №51017267);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28 накладної №51017267).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №51017267 Державне підприємство «Торецьквугілля» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні №55165096 становила 68000 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №51017267 маса вантажу у вагоні №55165096 не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як встановлено судом, під час прибуття вагону №55165096 на попутну станцію Павлоград 1 Придніпровської залізниці, останньою було проведено контрольне переваження вказаного вагона, за результатами якого виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51017267.
Одночасно, як свідчить відмітка у залізничній накладній №51017267, вказаний вище вагон було відчеплено на попутній станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці.
За змістом акту загальної форми №960 від 20.09.2016р. вагон №55165096 було затримано на попутній станції для усунення комерційної несправності вантажовідправником.
Згідно з комерційним актом РА №007182П/128 від 17.09.2016р. переважування вантажу здійснювалось 17.09.2016р. без відчеплення при повній зупинці на справних, перевірених 150 т вагонних вагах №7 станції Павлоград 1 (повірка 16.09.2016р.); переважування відбувалось дворазово, за результатами якого виявилось, що вага брутто становить 98200 кг, тара - 23000 кг, нетто - 75200 кг, що більше ваги, зазначеної у накладній на 7200 кг та вантажопідйомності вагону на 5200 кг.
Також, згідно з вказаним комерційним актом вантаж укатаний катком, поглиблень немає, маркування тирсою; навантаження у вагоні №55165096 нижче бортів, над 1 - 5 люками на 10 см, над 6 - 7 люками скіс 40 см. У технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті; течі та слідів течі вантажу немає; вагон затримано для відвантаження виявленого надлишку вантажу.
Наразі, відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці (власник - Дніпровська дирекція залізничних перевезень), огляд-перевірка вказаних ваг здійснювалась 16.09.2016р., ваги були визнані придатними для застосування.
За висновками суду, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладних саме відправником. При цьому, відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №55165096 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №51017267.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
За змістом відомості вагонів накладної №510172267, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні склала: №55165096 - 5738 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 28690 грн.
За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є обґрунтованим, проте не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як зазначалось, у відзиві на позов №10/553 від 03.04.2017р. Державним підприємством «Трецьквугілля» завлено вимогу про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 28690 грн.
Подією, що стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що мало місце 15.09.2016р. - приймання вантажу за спірною відправкою на станції відправлення.
Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 вказаного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.
За змістом ч.3 ст.925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Частиною 2 ст.9 зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
За приписами ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Згідно із ст.137 Статут залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подано відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
За змістом листа №758-0-2-08-19 від 26.12.2008р. Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Відтак, враховуючи наведене, у даному випадку перевага надається спеціальному акту, і, як наслідок, до спірних відносин застосовується позовна давність у шість місяців, встановлена ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.
При цьому, судом враховано, що Статут залізниць України є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, внаслідок чого та з урахуванням приписів ст.258 Цивільного кодексу України, вирішальним при визначенні позовної давності щодо спірних правовідносин є саме Господарський кодекс України.
Виходячи з того, що позовна заява №НЮС-01/107 від 16.03.2017р. направлена до суду 17.03.2017р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»), судом встановлено, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 28690 грн сплинув.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро до Державного підприємства «Торецьквугілля», м.Торецьк про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 28690 грн.
У судовому засіданні 18.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 23.05.2017р.
Суддя Ю.О.Паляниця