Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "29" травня 2017 р. Справа № 906/387/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.04.17)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №2 від 05.01.17)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"
про стягнення 335573,95 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 335573,95грн., з яких: 330186,50 грн. боргу за поставлену продукцію по договору поставки №28/05/14 від 28.05.14; 4839,45грн. пені; 548,00грн. 3% річних.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
28 травня 2014 року між Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/ відповідач) укладено договір поставки №28/05/14, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити згідно умов цього договору м'ясну продукцію, в асортименті, згідно прайс-листа продавця.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 330186,46грн. згідно видаткових накладних: №АВ-МЯ/00003173/17 на суму 27420,54грн., №АВ-МЯ/00003174/17 на суму 1422,28грн. від 27.03.17, №АВ-МЯ/00003328/17 на суму 205912,82грн. від 31.03.17, №АВ-МЯ/00003441/17 на суму 95430,82 від 04.04.17 (а.с.13-16).
Відповідно до п.5.1 договору, оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 7 календарних днів з дати поставки продукції (Додаткова угода №1 від 02.06.14 (а.с.12)).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 330186,46грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 330186,46грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд відмовляє у стягненні 0,04грн., оскільки вказана сума заявлена безпідставно.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 4839,45 грн.(а.с.3).
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.7.2 договору, за порушення термінів та умов оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми прострочених грошових зобов'язань за кожний день прострочки.
Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 548,00грн. (а.с.4).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині,в заявленому розмірі.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач позов визнав, докази сплати боргу не надав.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 335573,91 грн., з яких: 330186,46грн. боргу, 4839,45грн. пені, 548,00грн. річних. У стягнення 0,04 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Білопільська,131; код 38284164) на користь Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (77000, Івано-Франківська область, місто Рогатин, вул.Галицька,128; код 30086815) - 330186,46грн. боргу, 4839,45грн. пені, 548,00грн. річних, 5033,61грн. судового збору.
3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 0,04 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу