61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
17.05.2017р. Справа №905/569/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь, код ЄДРПОУ 00186520
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 32510349
про стягнення 15818,97 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - за дов.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», м.Донецьк про стягнення вартості відповідальної недостачі в сумі 15818,97 грн.
Згідно з заявою №12-4016 від 10.07.2017р. про уточнення позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» просило стягнути з відповідача на користь позивача шкоду у розмірі відповідальної недостачі, яка складає 15818,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №54066956 визначена відповідачем у залізничній накладній №53126116 від 31.03.2016р. не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» на користь позивача 15818,97 грн.
Відповідач у відзиві №01-569 від 12.04.2017р. проти задоволення позовних вимог заперечив з посиланням на те, що спірний вагон прибув на адресу вантажоодержувача у технічно та комерційно справному стані (відсутні ознаки розкрадання, течі вантажу, несправності вагону), тобто мало місце неправильне зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній №53126116 від 31.03.2016р. Водночас, за твердженнями відповідача, власником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000» відповідно до договору №1601094 від 11.03.2016р., який укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000». Відтак, оскільки вантажовідправник не є стороною договору постачання, у відносинах, які випливають з договору перевезення за накладною №53126116 від 31.03.2016р. права та законні інтереси позивача не порушені. Водночас, застосовані позивачем при розрахунку позовних вимог відомості, які наявні у рахунку №23 від 12.04.2016р., який було виставлено постачальником покупцю за договором №1601094 від 11.03.2016р. не може бути прийнято до уваги судом, оскільки в силу приписів ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документам саме вантажовідправника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 17.05.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
11.03.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗОН-3000» (постачальник) укладено договір поставки №1601094, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві продукцію коксохімічного виробництва відповідно до асортаменту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в додатках (специфікаціях) до чинного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах чинного договору. Витрати з перевезення (залізничний тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на покупця. Покупець самостійно укладає угоду з експедитором на перевезення товару.
Загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену як суму по всім додаткам (специфікаціям) до чинного договору (п.3.2 договору №1601094 від 11.03.2016р.).
Відповідно до п.12.1 договору №1601094 від 11.03.2016р. останній набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2016р., і відповідно, за грошовими розрахунками, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Як свідчать матеріали справи, 31.03.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Істек» зі станції Горлівка Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської зализниці було направлено за залізничною накладною №53126116 у вагоні №54066956 вантаж - кокс у вологому стані (вантажоодержувач - Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»).
Крім того, вказана накладна містила наступні відомості:
- маса вантажу: у вагоні №54066956 - 46800 кг (п.24 накладної);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) Заводський номер ВВЭТ-ТД 050804300 (п.26 накладної);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28 накладної).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначених накладних підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №53126116 Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні №54066956 становила 46800 кг.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як встановлено судом, при проходженні вагону через попутну станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, останньою проведено контрольне переваження вагону №54066956, за результатами якого виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №53126116 від 31.03.2016р.
Одночасно, за змістом комерційного акту РА №010572/396/60 від 10.04.2016р. за результатами контрольного переваження на справних вагонних вагах №87 (державна повірка 01.02.2016р.) виявилось, що у вагоні №54066956 вага брутто становить 65000 кг, тара - 23400 кг, нетто - 41600 кг, що менше ваги, зазначеної у накладній на 5200 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкоподібне вище рівня бортів на 30 см, маркування вапняком по всій площі вагону, що відповідає перевізному документу; маркування не порушено, виїмок, поглиблень немає; в технічному відношенні вагон справний, люка закриті, просипання вантажу немає. При переважуванні вказана інформація підтвердилась.
Водночас, залізнична накладна №53126116 від 31.03.2016р. містить відмітку попутної станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці про здійснення контрольного переважування, а станція призначення Нікополь Придніпровської залізниці - про видачу вагону №54066956 згідно з відомостям комерційного акту РА №010572/396/60 від 10.04.2016р. з нестачею у розмірі 5200 кг.
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч.1 ст.23 вищевказаного закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт», приписи якої кореспондується зі ст.113 Статуту залізниць України, перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Розмір такої шкоди в даному випадку складається із вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
За приписами ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до п.«а» ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Як свідчать матеріали справи, на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці спірний вагон з вантажем прибув з комерційним актом РА №010572/396/60 від 10.04.2016р., складеним попутною станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці з перевіркою маси без ознак втрати вантажу під час перевезення.
Водночас, факт нестачі вантажу за спірним перевезенням підтверджено актом РА №010572/396/60 від 10.04.2016р. Проте, в той же час, відповідно до вказаного комерційного акту вантаж на станції призначення прибув у тому ж стані, в якому він був прийнятий залізницею до перевезення (без слідів розкрадання, слідів втрати під час перевезення, псування або пошкодження).
Відтак, беручи до уваги відсутність ознак втрати (розкрадання) вантажу під час спірного перевезення, з огляду на те, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, і як наслідок, відсутні підстави покладення відповідальності за виявлену нестачу на перевізника - залізницю, як таку, що відповідальна за збереження вантажу під час перевезення, враховуючи, що завантаження вантажу у вагон №54066956 здійснювалось вантажовідправником, суд дійшов висновку, що нестача за спірним перевезенням виникла не з договору перевезення, а мало місце неналежне виконання договору постачання №1601094 від 11.03.2016р.
Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек» як вантажовідправник за залізничною накладною №53126116 від 31.03.2016р., не є зобов'язаною стороною за договором постачання №1601094 від 11.03.2016р., беручи до уваги, що у договірних відносинах з перевезення вантажу права та законні інтереси позивача не порушені, що підтверджується комерційний актом РА №010572/396/60 від 10.04.2016р., вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» про стягнення 15818,97 грн підлягають залишенню без задоволення.
Крім того, судом враховано, що заявлена до стягнення сума не є шкодою у розумінні норм діючого цивільного законодавства.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», м.Донецьк про стягнення шкоди у розмірі відповідальної недостачі, яка складає 15818,97 грн.
У судовому засіданні 17.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 22.05.2017р.
Суддя Ю.О.Паляниця