29.05.2017 Справа № 904/4212/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 10 182,84 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 03/01 від 03.01.2017)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 2080 від 25.10.2016)
Приватне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у листопаді 2016 у розмірі 10 182,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення відповідачем перевезення вантажів на адресу позивача у листопаді 2016 за накладними №52199825, №42346510, №42346536, №42346569, №42346544, №42346585, №42346551, відповідачем було допущено прострочення доставки вантажу, що є порушенням п.п. 41, 116 Статуту залізниць України. За порушення терміну доставки вантажів позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 10182,84 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.04.2017.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 24.04.2017 на 11.05.2017.
11.05.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позову у повному обсязі. У своїх запереченнях відповідач посилався на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Так, відповідач вказав, що у зв'язку з тим, що по залізничній накладній № 52199825 вантаж було переадресовано, про що було зроблено відмітку в графі 49 накладної, термін доставки продовжується на одну добу. За таких обставин, відповідач вважає, що прострочення в доставці вантажу відсутнє. Також, щодо решти перевізних документів, відповідач вказав, що при обрахуванні штрафу позивачем не було враховано, що якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого пунктом 116 Статуту штрафу відсутні. Надав контррозрахунок (а.с. 52-55). Просив суд у задоволенні позову відмовити.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено перерву з 11.05.2017 до 29.05.2017.
29.05.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
25.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір №ПР/ДН-2-13-440/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" предметом якого є надання залізницею (відповідач) вантажовласнику (позивач) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Залізниця зобов'язалася приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в тарифному керівництві №1, чинному на момент надання послуг та додатку №1 до цього договору (п.2.2. договору).
У листопаді 2016 відповідач здійснив перевезення залізничних вагонів, що перевозяться на своїх осях, не пойменованих в алфавіті (порожні вагони під навантаження) на адресу позивача за накладними №52199825, №42346510, №42346536, №42346569, №42346544, №42346585, №42346551.
Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі п. 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 10182,84 грн.
13.12.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № 48/43 від 12.12.2016 з вимогою про сплату нарахованого штрафу у розмірі 10182,84 грн. (а.с.31-32).
Претензія отримана відповідачем 30.12.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4903807282381 (а.с. 30). Відповідач відповідь на претензію не надав.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом цього спору.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (пункт 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (пункт 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також пунктом 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно з пунктом 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно п.п. 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п. 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу та у разі переадресування вантажів.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 116 Статуту встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (пункт 8 Правил).
Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, на відповідність приписам Статуту залізниць України, Правилам обчислення термінів доставки вантажу та матеріалам справи, а також врахувавши рекомендації Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 № 01-06/420/2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів", суд зазначає наступне.
З матеріалі справи, вбачається, що:
- за накладною №52199825 вагони прийнято до перевезення - 05.11.2016 станцією Комунарськ Донецька залізниці призначенням на станцію Грекувата Придніпровської залізниці; прибуття вантажу - 11.11.2016 року; одержувач повідомлений 11.11.2016 року о 18 год. 20 хв; вантаж виданий 11.11.2016 року; встановлений час доставки вантажу: 3 доби (на відстань 596 км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відвантаженням-прибуттям, згідно з п. 2.4 Правил) + 1 доба (на переадресування вантажу, згідно з п. 2.4 Правил) = 5 діб. Фактичний час доставки - 5 діб. Отже, прострочення доставки вантажу за накладною №52199825 відсутнє, тобто відсутні підстави для нарахування штрафу.
- за накладними №42346510, №42346536, №42346569, №42346544, №42346585, №42346551 вагони прийнято до перевезення - 13.11.2016 станцією ОСОБА_3 залізниці призначенням на станцію Грекувата Придніпровської залізниці; прибуття вантажу - 20.11.2016 року; одержувач повідомлений 20.11.2016 року о 07 год. 40 хв; вантаж виданий 20.11.2016 року; встановлений час доставки вантажу: 4 доби (на відстань 794 км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відвантаженням-прибуттям, згідно з п. 2.4 Правил) = 5 діб. Фактичний час доставки - 6 діб. Термін прострочення доставки вантажу - 1 доба.
Під час обчислення термінів доставки залізницею вантажу за вказаними накладними та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів, судом прийнято до уваги роз'яснення, надані судам в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 № 01-06/420/2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів", в якому зазначено, що встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Враховуючи, що прострочення доставки вантажу за накладними №42346510, №42346536, №42346569, №42346544, №42346585, №42346551 складає 1 добу, отже, з урахуванням вищевказаних роз'яснень Вищого господарського суду України, відсутні підстави для нарахування штрафу.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.05.2017
Суддя ОСОБА_4