Справа №678/508/17
Провадження №2-о-678-30/17
15 травня 2017 року Суддя Летичівського районного суду Хмельницької області Ходоровський І.Б., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
12 травня 2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення згідно якої просить:
встановити факт належності ОСОБА_2 свідоцтва про право власності від 12 травня 1978 року на 19/25 частки житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами;
встановити факт належності ОСОБА_3 свідоцтва про право власності від 12 травня 1978 року на 6/25 частки житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами;
встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були рідними братом та сестрою;
встановити факт родинних відносин, а саме те, що Мірчук (дівоче прізвище Філіппова) ОСОБА_4 є рідною онукою.
Ознайомившись із заявою вважаю за необхідне залишити її без руху.
Згідно ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У ст. 119 ЦПК України визначено загальні вимоги до позовної заяви, яким має відповідати і заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а у ст. 258 ЦПК України конкретизовано вимоги саме до змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зокрема, відповідно до ст. 258 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Проте вимоги вказаних норм Закону заявником при поданні заяви не дотримано.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦПК України у справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники.
Проте, у поданій заяві ОСОБА_1 не вказано заінтересованих осіб, а тому відповідно й не надано копії поданої заяви з додатками для заінтересованих осіб.
Сама заява не містить повної адреси місця проживання заявника ОСОБА_1, зазначення її номера телефону, текст заяви (на першому аркуші) роздруковано не чітко і важко читається.
В прохальній частині заяви не конкретизовано вимоги: за якою адресою знаходяться будівлі, на чиє ім'я видані правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності від 12 травня 1978 року) (п. 1-2); не вказано по відношенню до кого встановити необхідно факт, що заявник є рідною онукою.
В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В заяві заявник посилається на те, що їй потрібно встановити факт родинних відносин, що її дід і тітка були рідними братом і сестрою, але у неї немає свідоцтва про народження тітки.
Однак, заявником не надано суду підтверджуючих документів про те, що вона зверталась у відповідні органи реєстрації актів цивільного стану щодо надання відповідної інформації по її родичах та відсутність таких даних про їх народження, що й зумовило звернення її до суду.
Відповідно до роз'яснення в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
У зв'язку із зазначеним заявнику також необхідно надати суду докази того, що організація, яка видала відповідне свідоцтво про право власності не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Заявником також не надано суду підтвердження з БТІ, що дійсно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 12 травня 1978 року частка у житловому будинку (зі змісту заяви, а не з її прохальної частини, вбачається, що житловий будинок розташований по вул. Л. Українки, 10 в смт. Летичів Хмельницької області.
Крім того, законодавець у ст. 64 ЦПК України визначив, що саме є письмовими доказами і що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Враховуючи зазначене, при усуненні недоліків поданої заяви заявнику слід врахувати вимоги ст. 64 ЦПК України і надати суду разом з належним чином оформленою заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належним чином завірені копії документів, якими заявник підтверджує заявлені вимоги, або надати суду такі документи в оригіналі безпосередньо в судове засідання.
Таким чином, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120, 235, 258 ЦПК України і тому заявнику необхідно надати строк для усунення недоліків.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У відповідності до ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. 121 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без руху.
Надати заявнику строк 5 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не усунення вказаних в ухвалі суду недоліків подана заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Б. Ходоровський