25.05.2017 Справа № 904/4248/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-Євродрайв» (м. Дніпро)
до публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Суддя: Татарчук В.О.
Секретар судового засідання: Білан О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. від 23.03.17
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №24-50-02 від 30.12.16
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЄВ-Євродрайв» звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про стягнення 17386,20грн - основного боргу, 2593,20грн - пені, 1634,30грн - інфляційних втрат, 366,58грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 511160917 від 05.07.2016 щодо розрахунку за поставлений товар.
Також, позивач звернувся з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 3500грн.
Відповідач заперечує проти стягнення пені в сумі 2593,20грн, посилаючись на те, що договором не встановлено конкретний розмір пені, а лише обмежений її розмір - не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Також, відповідач заперечує проти стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 3500грн з посиланням на відсутність доказів розумності розміру таких витрат.
У судовому засіданні 25.05.2017 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
05.07.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «СЄВ-Євродрайв» (постачальник) і публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (покупець) укладено договір поставки № 511160917.
Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою.
Також, сторони підписали специфікацію №1 до договору, на постачання мотору-редуктору ЗМП-40.90-310 вартістю 17386,20грн (з ПДВ).
Ціна товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до цього договору (п.2.2 договору).
Розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору. При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість) (п.4.1 договору).
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17386,20грн - основного боргу, 1634,30грн - інфляційних втрат, 366,58грн - 3% річних та відмовити в позові щодо стягнення пені в сумі 2593,20грн з таких підстав.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір поставки №511160917 від 05.07.2016.
ТОВ «СЄВ-Євродрайв» були виконані належним чином умови договору та поставлено відповідачу товар, що підтверджується копією видаткової накладної № 567 від 08.07.2016 на суму 17386,20грн.
Для отримання наведеного товару відповідачем було видано довіреність №1962 від 08.07.2016.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно специфікації №1 до договору, умови оплати: 100% факт постачання 5 календарних днів.
Однак, ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» не сплатив за отриманий товар і заборгованість становить 17386,20грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з серпня 2016 року по лютий 2017 року складає 1634,30грн, 3% річних за період з 14.07.2016 по 27.03.2017 - 366,58грн.
Стосовно нарахування пені суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути пеню в розмірі 2593,20грн за період з 14.07.2016 по 13.01.2017.
В обґрунтування вимог, щодо стягнення пені позивач посилається на положення п.7.5 договору.
Вказаним пунктом договору визначено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в абзацах 3, 4 п.2.1 та п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
У вчиненому сторонами правочині розмір нарахування пені не визначено, а зазначено лише загальну умову (п. 7.5 договору) про те, що у випадках несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Однак, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд вважає нарахування пені необґрунтованим.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 17386,20грн - основного боргу, 1634,30грн - інфляційних втрат, 366,58грн - 3% річних та відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 2593,20грн - пені.
Суд задовольняє клопотання позивача та стягує з відповідача витрати на послуги адвоката з таких підстав.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги №84 від 23.03.2017, яким погоджена вартість послуг адвоката в сумі 5000грн за аналіз документів та підготовку позовних заяв та 1000грн - за кожне судове засідання, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1652 від 20.11.2006 адвоката ОСОБА_1, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.04.2017 (визначений перелік наданих послуг на суму 3500грн), платіжні доручення: №2451 від 24.03.2017 на суму 2500грн та №2633 від 24.04.2017 - 1000грн.
На думку суду, розмір визначених позивачем витрат на послуги адвоката є доведеним і цілком спів розмірним та підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-Євродрайв» (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, к.409, ідентифікаційний код 33384533) 17386,20грн - основного боргу, 1634,30грн - інфляційних втрат, 366,58грн - 3% річних, 3500грн - витрат на послуги адвоката, 1411,23грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-Євродрайв» 2593,20грн - пені
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 30.05.2017
Суддя В.О. Татарчук