24.05.2017 Справа № 904/4383/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро
про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 171 554,56 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 20.12.16р.
Відповідача - ОСОБА_2, дов. № 534 від 06.02.17р.
Позивач просить стягнути з Відповідача 164 462,41 грн. - основного боргу, 4 920,35 грн. - пені, 527,18 грн. - 3 % річних, 1 644,62 грн. - збитків від інфляції, мотивуючи несвоєчасними розрахунками за договором.
У відзиві Відповідач повідомив, що на КЕВ покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин та міськрайвійськоматів Дніпропетровського гарнізону в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису. У зв'язку з участю військового відомства у проведенні АТО, фінансування КЕВ з Держбюджету проводиться в дуже обмеженому режимі і не регулярно. Згідно бюджетного законодавства КЕВ має право здійснювати видатки (витрачання) коштів лише за затвердженим кошторисом. Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань та сплата коштів на видатки, які не мають кошторисних призначень, містять склад бюджетного правопорушення. У відповідності до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, і виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. 13 ЦК України особа здійснює цивільні права у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.
Відповідач не заперечує проти сплати основного боргу, який виник за час дії основного договору між сторонами щодо газового опалення службового приміщення, але при винесенні рішення суду просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені), з наступних причин: відповідно до п.4.6. Договору оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, а згідно з п.4.6.2. Договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином штрафні санкції повинні нараховуватися на об'єм, що перевищує весь об'єм споживання.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.05.17р.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
20.10.16р. сторонами укладено Договір № 11410804G5КВ106 на постачання природного газу (далі Договір), за п.1.1 якого Постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність Споживачу (Відповідачеві) у 2016 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно (п.4.1. Договору).
Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються Постачальником.
У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2., п.4.2.1., п.4.2.2. Договору).
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п.4.3. Договору).
У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.6.2.1. Договору).
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.16р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У Додатковій угоді №4 від 30.12.16р. сторони виклали у новій редакції п.1.1 Договору: Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2016 році та у січні 2017 року природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, та п.11.1. Договору: цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.01.17р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
На виконання умов Договору, за січень 2017р. Позивач поставив Відповідачеві природного газу на загальну суму 164 462,41 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ДОЗ00003736 від 31.01.17р., за яким у січні 2017р. спожито 17,568 тис. м3 газу.
Акт приймання-передачі природного газу №ДОЗ00003736 Відповідачем підписано без заперечень.
За даним Позивача, не спростованими Відповідачем, останній своєчасно не розрахувався за поставлений у січні 2017р. природний газ.
З посиланням на п. 6.2.1. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню - 4 920,35 грн. за період прострочення з 11.02.16р. по 21.03.17р.
Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивачем нараховані 3% річних - 527,18 грн. за період з 11.02.17р. по 21.03.17р. та збитки від інфляції - 1 644,62 грн. за період з 11.02.17р. по 21.03.17р.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позовні вимоги в частині боргу не заперечує та просить суд зменшити суму пені, оскільки Відповідач є бюджетною установою, що фінансується з бюджетних коштів та у зв'язку з участю військового відомства у проведенні АТО.
Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить ст. 551 ЦК України.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).
Враховуючи наведені Відповідачем в клопотанні про зменшення пені доводи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, заявленої до стягнення до 2 460,18 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, стягненню підлягають: 164 462,41грн. - основного боргу, 2 460,18 грн. - пені, 1 644,62 грн. - збитків від інфляції, 527,18 грн. - 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на Відповідача без урахування зменшення такої неустойки.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частковою.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, 49005, м.Дніпро, вул. Феодосіївська, 13, (код 08004581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", 49000, м.Дніпро, вул. Шевченка, 2, (код 39572642) 164 462,41 грн. - основного боргу, 2 460,18 грн. - пені, 527,18 грн. - 3% річних, 1 644,62грн. - збитків від інфляції, 2 573,32 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення виготовлено 29.05.2017
Суддя С.Г. Юзіков