Справа № 686/10694/16-ц
Провадження № 22-ц/792/936/17
26 травня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів
судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
у складі:
ОСОБА_1 (головуючий)
ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретарі судового засідання Задвірний В.І., Шевчук Ю.Г.
з участю: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 6 березня 2017 року цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
Звертаючись в суд з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору №б/н від 16.10.2006 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк». Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. А тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 10998, 93 грн., яка складається з наступного: 2508, 39 грн - заборгованість за кредитом; 7490, 59 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 499, 95 грн - штраф (процентна складова).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 6 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На підтвердження незаконності рішення зазначається, що суд виходив з того, що позов пред'явлений після спливу позовної давності, початок перебігу якої визнав з моменту здійснення останнього платежу (з 17.04.2013 р., а до суду з позовом банк звернувся лише 15.05.2015 р.). Проте з таким рішенням суду не можна погодитись. Кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_5 за кредитним договором від 16.10.2006 р. є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін. При цьому, судом не спростовано, що заборгованість за кредитом відповідачем не погашена та у відповідача існує борг.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір та надано кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором за відповідачем станом на 31 березня 2016 року рахується заборгованість - 10998, 93 грн, з них 2508,29 грн - заборгованість за кредитом; 7490, 59 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 499, 95 грн - штраф (процентна ставка).
Відповідач припинив сплату коштів на погашення кредиту з 17 квітня 2013 р., а позивач звернувся в суд з позовом про захист свого порушеного права 19 травня 2016 року.
Відповідно до умов кредитного договору, перебіг строку позовної давності стосовно місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.
Тому, на підставі ст. ст. 253, 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 16.10.2006 р. ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом ОСОБА_5 на заяві від 16.10.2006 р. ( а.с.7).
Отримавши кредитні кошти, свої зобов'язання за договором ОСОБА_5 належним чином не виконував, станом на 31 березня 2016 року заборгованість складає 10998, 93 грн, з яких 2508,29 грн - заборгованість за кредитом; 7490, 59 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 499, 95 грн - штраф (процентна ставка).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач ОСОБА_5 припинив сплату коштів на погашення кредиту з 17 квітня 2013 р.
Згідно з п. 5.4 Умов і правил надання банківських послуг строк погашення кредиту у повному обсязі не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці, а погашення процентів по кредиту щомісяця за попередній місяць.
Відповідно до п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
З довідки ПАТ КБ «Приватбанк» видно, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 за підписаним кредитним договором була видана кредитна картка №4149605332698703, строк дії якої по 05 місяць 2013 року (05/13).
З позовом в суд про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося 15 травня 2016 р.
Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 в межах передбаченої ст.257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов ПАТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити у повному обсязі і стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 16.10.2006 р. в сумі 10998 грн 93 коп, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2508 грн 39 коп, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7490 грн 59 коп, штрафу 500 грн (фіксована частина), 499 грн 95 коп - штраф (процентна складова).
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, порушення норм матеріального права.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При зверненні в суд з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» сплатило 1378 грн судового збору, за подачу апеляційної скарги 1515 грн 80 коп., а всього - 2893 грн 80 коп. (1378 +1515,80=2893,80).
Оскільки позов задовольняється у повному обсязі, тому з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 6 березня 2017 року скасувати.
Позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 16.10.2006 р. в сумі 10998 грн 93 коп, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2508 грн 39 коп, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7490 грн 59 коп, штрафу 500 грн (фіксована частина), 499 грн 95 коп - штраф (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2893 грн 80 коп судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий підпис ОСОБА_1
Судді підпис ОСОБА_2
підпис ОСОБА_3
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду М.М. Пастощук
Головуючий у І інстанції - Стефанишин С.Л.
Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 27