Справа № 607/14568/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/789/111/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжний захід
29 травня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
при секретарі - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Тернопільської області матеріали за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернополя, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2007 року за ч. 1 ст. 121, ст.71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 04 квітня 2013 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - відмовлено, та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, що в АДРЕСА_1 (за виключенням часу відвідування останнім медичних закладів за відповідної необхідності).
Не погодившись з рішенням суду, прокурор в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчим суддею не враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, а також наявність передбачених п. 1-4 ст. 177 КПК України ризиків. Додає, що кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , має високий ступінь суспільної небезпеки, так як ОСОБА_6 неодноразово судимий, немає постійного місця роботи, а, відповідно, і сталого заробітку, що свідчить про можливість подальшого вчинення ним кримінальних правопорушень.
Також прокурор зазначає про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки він притягується до відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, був у розшуку, та вказує про наявність у даному кримінальному провадженні обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою та підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
У підсумку прокурор вказує, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу неможливо з урахуванням існування реальної загрози застосування до останнього покарання у вигляді позбавлення волі.
Також зазначає, що слідчим суддею взято до уваги наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що, на думку апелянта, свідчить про наявність всіх передбачених КПК України підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У підсумку прокурор вказує, що дані про особу підозрюваного, зазначені в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею, свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і не можуть бути підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечили проти апеляційної карги і просили залишити рішення місцевого суду без змін, позицію прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській обл. ОСОБА_9 перебувають матеріали кримінального провадження за № 12016210010004111 від 13 грудня 2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відомості про яке 14 січня 2017 р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 23.00 год 12 грудня 2016 р. по 11.00 год 13 грудня 2016 р. невідома особа, перебуваючи у дворі будинку по АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу таємно викрала з автомобіля марки “Ауді А3” номерні знаки італійської реєстрації НОМЕР_1 , заподіявши збитки ОСОБА_10 .
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що невідома особа в ніч з 12 січня 2017 р. на 13 січня 2017 р., перебуваючи по вул. Бережанська,7 в м. Тернополі, викрала д.н.з. НОМЕР_2 із автомобіля “Мерседес”.
В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетна одна і та ж особа, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
10 лютого 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України.
Старший слідчий слідчого відділу Тернопільського ВП ГУНП у Тернопільській обл. за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської обл. звернувся до Тернопільського міськрайсуду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайсуду від 12 травня 2017 р. відмовлено у задоволенні даного клопотання та застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із встановленням строку дії ухвали до 00 год 00 хв. 24 травня 2017 р. із забороною залишати житло цілодобово, окрім надання необхідної медичної допомоги, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
При судовому розгляді клопотання суд перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд правильно виходив з того, що матеріали клопотання містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак не містять переконливого обгрунтування, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене, посилання прокурора на наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як вбачається з матеріалів провадження, а саме: оскаржуваної ухвали слідчого судді враховані судом при постановленні оскаржуваного судового рішення.
Що стосується посилань підозрюваного на те, що докази, перелічені слідчим суддею, не свідчать про скоєння ним кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, а тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як цілодобовий домашній арешт.
Крім того, суд при постановленні рішення врахував вік підозрюваного, стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, матеріальний стан, наявність постійного місця проживання в м. Тернополі, наявність батьків та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя, виходячи із норм Глави 18 КПК України, згідно якої питання щодо застосування запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді, правомірно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 та правильно застосував відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово. Висновки суду відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.
Посилання прокурора на те, що дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 не можуть бути підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, є необгрунтованими, оскільки відповідно до матеріалів провадження слідчий суддя, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, виходив не з даних про його особу, а з недоведеності стороною обвинувачення того, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Твердження прокурора про те, що слідчим суддею не враховано тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , що, як стверджує прокурор, вказує на відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді суд, серед іншого, врахував і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим. Крім того, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з підстав наведених у ній.
З огляду на викладене слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 12 травня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною ОСОБА_6 цілодобово залишати житло по місцю свого проживання та із покладенням на нього відповідних обов”язків, - без змін.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2