15.05.2017 Справа №607/4705/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого: Братасюка В.М.
за участю секретаря: Чичкевич О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, а саме земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Великобірківське» розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована в смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона не може оформити свідоцтво про прийняття спадщини у зв'язку із відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) пошкоджений, що не дає можливості прочитати текст документу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подано суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов просить задовольнити.
Представник Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, подано суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, просять позов задовольнити.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла бабуся позивачки ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №7.
Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області 13.03.2000року і зареєстрованого в реєстрі за №30, ОСОБА_3 заповіла на випадок смерті своєму сину ОСОБА_2 належне їй право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Великобірківське» розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована в смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, згідно сертифіката на право на земельну ділянку (пай) Серія НОМЕР_2
Після смерті матері ОСОБА_3 її син ОСОБА_2 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживав і був зареєстрований з матірю за однією адресою, проте не оформив своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 - батько позивачки, помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3, видане Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №50.
Як встановлено судом, Колективному сільськогосподарському підприємству "Великобірківське" був виданий Державний акт на право колективної власності на землю до якого був доданий список громадян, які на момент видачі цього Державного акту були членами колективного сільськогосподарського підприємства «Великобірківське» для одержання земельного паю.
До вказаного списку, що додавався до Державного акту на право колективної власності на земельну ділянку, була включена ОСОБА_3, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства "Великобірківське".
Тернопільською районною державною адміністрацією 14 лютого 1996 року на ім'я ОСОБА_3 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, яка знаходиться в межах Великобірківської селищної ради, площею 3,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Даний сертифікат в подальшому був частково пошкоджений.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 і вступила у володіння (управління) спадковим майном, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і не заявляла про відмову від неї.
Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори №4876/02-14 від 08.11.2016року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину по заповіту але не оформив своїх спадкових прав після смерті своєї матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаючись на те, що правовстановлюючий документ, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) пошкоджений, що не дає можливості прочитати текст документу.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки ( паю).
У відповідності до ч.3. ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ст.125 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч.1 і ч.2 ст. 126 ЗК).
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», у відповідності до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушене право власності позивача, яке підлягає захисту, а позов до задоволення шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Великобірківське» розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована в смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються, оскільки відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушено.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 210, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1217, 1225, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 125, 126 Земельного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Великобірківське» розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована в смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк