23 травня 2017 р.Справа № 816/121/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ральченка І.М.
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,
за участю представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 816/121/17
за позовом Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія -1"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
18.01.2017 року Приватне підприємство "Українська сервісна бурова компанія - 1" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.10.2016 №0004641406 та №0004651406.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 22.02.17 року задовольнив позов.
Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.10.2016 №0004641406 та №0004651406.
Головне управління ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме пп. «а» п. 198.1 та абз.1, 2 пп. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, абз. 19 п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч. 4 ст. 11, ст. 86, ст. 159 КАС України.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, приватне підприємство "Українська сервісна бурова компанія - 1" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 36514677 (а.с. 82 - 84).
Позивач з 27.05.2009 року перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області та з 09.07.2009 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) (а.с. 13).
Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_3 07.10.2016 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Воллер" за період з 01.12.2015 року по 31.03.2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 12.10.2016 року №444/16-31-14-06-08/36514677 (надалі - Акт перевірки), в якому зокрема вказано на порушення платником податків вимог:
- п.п. "а" п. 198.1 та абз. 1,2 п.п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, абз. 19 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1. п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 та недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого:
занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 372 178,00 грн.
завищено суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 36 862,00 грн.
При цьому встановлено завищення від'ємного значення ДПВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2016 року в сумі 95694,00 грн. враховане при визначенні податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за лютий 2016 року (а.с.12 - 33).
На підставі зазначеного вище Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 27.10.2015 сформовано податкові повідомлення-рішення:
- №0004641406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 36862,00 грн.;
№0004651406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 в загальному розмірі 465223,00 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням 372178,00 грн. та за штрафними санкціями 93045,00 грн.).
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області, ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому, в пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 15.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Воллер" (продавець) та Приватним підприємством "Українська сервісна бурова компанія - 1" (покупець) укладено договір поставки №1511/15, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору /а.с. 127 - 130/.
За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: витратні накладні. На підтвердження здійснення оплати за вказаний товар та його транспортування позивачем суду надано: акти приймання-передачі векселя, товарно-транспортні накладні /а.с. 131 - 139/.
На підтвердження оприбуткування придбаного у ТОВ "Воллер" товару позивачем суду надано оборотно-сальдові відомості та картки рахунків /а.с. 140 - 144/.
Придбані у ТОВ "Воллер" товари були використанні позивачем під час виготовлення розширювача 6РШ-610МС, надання послуг з капітального ремонту свердловини №3 Луценківського ГКР та свердловини №70 Семиренківського ГКР. Крім того, придбані у ТОВ "Воллер" товари були використанні Приватним підприємством "Українська сервісна бурова компанія - 1" для облаштування виробничої бази підприємства та як аварійний інструмент при виконанні ловильних робіт під час капітального ремонту свердловин.
Колегія суддів зазначає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.
За таких обставин, вказаний вище договір був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.
Посилання апелянта на відомості, викладені в узагальненні податкової інформації ГУ ДФС у Полтавській області від 27.07.2016 року, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.
Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, чи інформації з бази даних і т.п., в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.10.2016 №0004641406 та №0004651406 є неправомірними та підлягають скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія - 1" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 816/121/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2017 р.