"23" травня 2017 р. К/800/29482/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Олендер І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року
у справі № 815/1147/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіторгсервіс»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіторгсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Профіторгсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0001122203 від 12.12.2014 року, № 0001132203 від 22.12.2014 року, № 0001142203 від 22.12.2014 року.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профіторгсервіс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТАЙМТРЕЙДІНГ» за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт №7095/15-53-22-3/38297099 від 24.11.2014р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3830975 грн.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0001122203 від 12.12.2014 р. про збільшення ТОВ «Профіторгсервіс» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4788719 грн., у тому числі за основним платежем - 3830975 грн., за штрафними санкціями - 957744 грн.).
Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профіторгсервіс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТАЙМТРЕЙДІНГ» за жовтень 2014 року та з ПП «Нестком» за березень 2014 року.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7286908 грн.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132203 від 22.12.2014 р. про збільшення ТОВ «Профіторгсервіс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10283115 грн., у тому числі за основним платежем - 6855410 грн., за штрафними санкціями - 3427705 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001142203 від 22.12.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 431 498 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим не може повністю погодитися суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2014 року між ПП «Нестком», як Постачальником, та ТОВ «Профіторгсервіс», як Покупцем, укладено договір поставки №2/14, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із замовленням Покупця поставити Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладних.
22 серпня 2014 року між ТОВ «ТАЙМТРЕЙДІНГ», як Постачальником, та ТОВ «Профіторгсервіс», як Покупцем, укладено договір поставки №22/08-14, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, ціна, одиниця виміру, асортимент та номенклатура якого визначаються у видаткових накладних.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Профіторгсервіс» частину документів за період здійснення господарської діяльності з 01.01.2014 р. по 23.10.2014 р. було втрачено, що стало підставою для звернення позивача із заявою щодо вказаних обставин до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивачем були подані позови до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.11.2014р. №2555 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Профіторгсервіс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТАЙМТРЕЙДІНГ» за вересень 2014 року» та наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 03.12.2014р. №2636 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Профіторгсервіс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТАЙМТРЕЙДІНГ» за жовтень 2014 року та з ПП «Нестком» за березень 2014 року» ДПІ у Приморському районі м.Одеси.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо втрачених первинних документів ТОВ «Профіторгсервіс» за період здійснення господарської діяльності з 01.01.2014 р. по 23.10.2014 р. та наявності відповідного вироку суду, а також з'ясувати наслідки розгляду Одеським окружним адміністративним судом справ щодо визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.11.2014р. №2555 та наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 03.12.2014р. №2636.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.
2.Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року скасувати.
3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
І.Я. Олендер