"24" травня 2017 р. м. Київ К/800/7086/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Рецебуринського Ю.Й.,
Стародуба О.П.,
при секретарі: Борілло Ю.В.,
за участю: Жукової О.М., - представника відповідача, -
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, -
встановив:
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення недоотриманої грошової допомоги у розмірі 123600,96 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій заперечила проти задоволення зазначеної касаційної скарги, її представник просить в задоволенні такої відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 проходив військову службу в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим.
Наказом від 30 серпня 2011 року № 86 позивача звільнено зі служби за підпунктом 3 пункту 99 (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 24 травня 2012 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
На підставі протоколу засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги від 3 грудня 2012 року № 8 платіжним дорученням від 11 грудня 2012 року № 1283 позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 52962 гривень.
ОСОБА_3 вважає, що сума недоплаченої йому допомоги складає 123600,96 гривень, оскільки розмір такої допомоги повинен визначатися виходячи зі всіх складових частин грошового забезпечення, а не виключно з посадового окладу.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1859-IV) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 11 липня 2007 року № 908 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту (далі - Порядок № 908 ).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 908 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, грошова допомога виплачується у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Пунктом 3 Порядку № 908 передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова № 1294)) за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день втрати працездатності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
У пункті 1 постанови № 1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що положення статті 56 Закону № 1859-IV та Порядку № 908 не суперечать між собою, розмір одноразової грошової допомоги позивача розрахований відповідачем в сумі 52962 гривень у відповідності до вимог діючого законодавства, виходячи з його посадового окладу.
Однак ухвалюючи таке рішення суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної уваги тому, що частина 2 статті 56 Закону № 1859-IV та пункт 3 Порядку № 908 по-різному визначають складові грошового забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги. Суди не проаналізували частину 2 статті 56 Закону № 1859-IV та пункт 3 Порядку № 908 з урахуванням вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на чому наполягав позивач, а також своїми рішеннями не встановили з яких саме складових визначався розмір грошового забезпечення за останньою посадою ОСОБА_3
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини цієї справи та вирішити її згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.