16 травня 2017 року м. Київ К/800/46746/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 816/1777/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» до Державного реєстратора реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції Ноздріна Максима Сергійовича, Міністерства юстиції України, Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції Ноздріна Максима Сергійовича, Міністерства юстиції України, Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Ніловою А.О. прийнято заяви та зареєстровано право власності на нерухоме майно, що належало на праві власності позивачеві, за Публічним акціонерним товариством «Банк Форвард». Позивач посилається на порушення державними реєстраторами порядку здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставне прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за новим власником за відсутності документів, які є підставою для реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду
від 13 жовтня 2015 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року №18920875, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «Банк «Форвард» (податковий номер 34186061).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (ідентифікаційний номер 31199958) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 36 грн 54 коп (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард»звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до положень ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 червня 2006 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» було зареєстровано право власності на магазин за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 червня 2006 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
02 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Руский Стандарт» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (Іпотекодавець), що діє в якості майнового поручителя за виконання зобов'язань Публічним акціонерним товариством «Світ Електроніки» (Позичальник), укладено договір іпотеки №014-12, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором
від 15 липня 2011 року №005-3 передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме : магазин, загальною площею 248, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в п'ятиповерховому будинку на першому поверсі.
Обтяження на підставі договору іпотеки від 02 вересня 2011 року зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 02 вересня 2011 року відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек.
Відповідно до змін і доповнень до статуту Публічного акціонерного товариства «Банк «Руский Стандарт» (ідентифікаційний код 34186061), зареєстрованих 07 жовтня 2014 року, Публічне акціонерне товариство «Банк «Форвард» (ідентифікаційний код 34186061) є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт».
26 січня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Банк «Форвард» подано до Реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказану заяву зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 січня 2015 року за реєстраційним номером 9919572.
До заяви додано наступні документи: договір іпотеки серія та номер 014-12, виданий
02 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Суляєвою А.Р..; копія свідоцтва, серія та номер 32, виданий 09 січня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1; копія свідоцтва, серія та номер 33, виданий 09 січня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1; копія паспорта громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 21 січня 2005 року Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області; копія картки платника податків, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 26 листопада 2004 року, Хорольською МДПІ; довіреність, серія та номер: НОМЕР_3, видана 22 січня 2015 року ПАТ «Банк Форвард» і копія статуту, серія та номер: 1, виданий 07 березня 2013 року ПАТ «Банк Руский Стандарт»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія та номер: 19945623, виданий 22 січня 2015 року державним реєстратором Новік Н.Ю., що підтверджується також карткою прийому заяви від 26 січня 2015 року № 18852543.
28 січня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ніловою А.О. за результатами розгляду заяви із реєстраційним номером 9919572 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18920875, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «Банк «Форвард».
Не погоджуючись із вчиненими діями, а також із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року №18920875, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача по вчиненню оскаржуваного запису є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на відсутність у документах, поданих для державної реєстрації права власності, копії письмової вимоги про усунення порушень, яка передбачена п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Державний реєстатор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Стаття 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною 13 цієї статті також встановлено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 17 документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Так, судами встановлено, що відповідно до п. 4.2.3 договору іпотеки нерухомого майна
від 02 вересня 2011 року №014-12 у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником умов Основного зобов'язання або Іпотекодавцем умов цього Договору, звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, відповідно до пункту 1.3 цього Договору переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом 4.2.5 договору визначено обставини, за яких Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором кредиту у повному обсязі, незалежно від терміну виконання зобов'язань, а якщо його вимогам не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.
Вказаним пунктом встановлено, що при настанні зазначених обставин, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом тридцяти днів вимога Іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за Договором кредиту та/або цим Договором залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку вважається дата відправлення листа Іпотекодавцю та Позичальнику, зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням поштового зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.
При цьому судами встановлена відсутність завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, у картці прийому заяви №18852543 від 26 січня 2015 року вказаний документ також не зазначений.
Що ж до твердження касатора про підтвердження факту отримання позивачем вимоги шляхом подання до державного реєстратора копії свідоцтв від 09 січня 2015 року №32 та №33, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, судами його обґрунтовано спростовано з огляду на таке.
Згідно зі ст. 84 Закону України «Про нотаріат» нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
Відповідно до п.п. 4.2. - 4.3. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, у свідоцтві про передачу заяви викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.
Отже, свідоцтво нотаріуса про передачу заяви, в якій викладені вимоги, підтверджує лише факт передачі такої заяви, проте не може прирівнюватися до завіреної копії вимоги, як окремого документа.
Таким чином, неподання Публічним акціонерним товариством «Банк Форвард» вимоги про усунення порушень щодо виконання зобов'язань та доказів її направлення, а також її отримання боржником по кредитних зобов'язаннях - Публічним акціонерним товариством «Світ електроніки», виключає право вчиняти реєстраційні дії по державній реєстрації права власності на майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки суперечить вимогам п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вичерпного переліку документів, що підлягають подачі у разі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року №21-1458а16,
від 11 квітня 2017 року у справі №822/864/15, від 12 квітня 2017 року у справі №822/862/15.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді