25 травня 2017 року м. Київ справа № 800/210/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов'язання вчинити певні дії, передбачені статтею 55 Конституції України, -
встановив:
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить:
- визнати неправомірними дії чи бездіяльність відповідача, який не вжив заходів належної перевірки викладених фактів та обставин ознак дисциплінарного проступку судді ОСОБА_3 Апеляційного суду Дніпропетровської області, а також не вказав дату скарги, яку не взяв до провадження;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_3 Апеляційного суду Дніпропетровської області;
- стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, у найменший термін, діями відповідача в сумі 39000,00 грн.;
- окремою ухвалою звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору згідно зі статтею 172 Сімейного кодексу України, пунктом 13 частини другої статті 3, пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з додержанням норми Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави;
- скасувати ухвалу №8вк-9878/15 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.05.2016 року;
- в порядку підготовки справи до слухання витребувати матеріали з приводу скарги позивача до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, скаргу, ухвалу №8вк-9878/15 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.05.2016 року, ухвалу від 09.09.2016 року Вищого адміністративного суду України у справі №800/411/16 та поштове повідомлення про отримання їх позивачем;
- в порядку підготовки справи до розгляду зробити запит до Державної фіскальної служби України про місячний дохід позивача та скористатись доступом до Єдиного реєстру фізичних осіб про його місячний дохід;
- витребувати з власної ініціативи необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи;
- в порядку підготовки справи до розгляду зробити запит до Управління праці та соціального захисту населення Криворіжського виконкому Тернівської районної ради у Дніпропетровській області про місячний дохід ОСОБА_1, що є доказом його скрутного матеріального становища;
- зобов'язати відповідача додержуватись і правильно застосовувати статті 1, 22, 55, 68 Конституції України, норми частин першої, другої, восьмої статті 11 Закону України «Про державну службу», статті 7 Закону України «Про звернення громадян» при прийнятті рішень за скаргою від 11.12.2015 року та письмово повідомити його про місце, день і час, коли скарга від 11.12.2015 року буде розглянута по суті;
- визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили - статтям 1, 3, 6, 8, 22, 32, 34, 55, 68 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію»;
- зобов'язати відповідача вжити систему заходів для ОСОБА_1, спрямованих на усунення правових та інших причин виникнення складних життєвих обставин і попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю необхідної йому інформації, відмовою в розгляді скарги від 11.12.2015 року по суті, та порушення права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів після звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- визнати дії чи бездіяльність відповідача неправомірними з 11.12.2015 року по 21.10.2016 року під час розгляду скарги від 11.12.2015 року;
- визнати дії чи бездіяльність Держави Україна в особі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 11.12.2015 року по 21.10.2016 року такими, що порушили порядок розгляду скарги від 11.12.2015 року щодо: - порушення права на інформацію, права на управління державою; - невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових та інших причин виникнення складних життєвих обставин, не попередивши виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю необхідної для позивача інформації про роз'яснення з приводу оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посиланням на законодавство, строки; - несприяння йому як особі, що перебуває в складних життєвих обставинах, які він не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей та контролю поведінки суддів у державній установі й протидії корупції у судовій владі; - порушення права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів після звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - порушення права будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань;
- поновити строк звернення до суду у зв'язку із зазначеними причинами пропуску.
Статтями 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви.
Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
В недотримання вказаних процесуальних норм ОСОБА_1 не зазначено обставин на обґрунтування заявлених позивних вимог, зокрема не наведено доводів щодо допущення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України як колегіальним органом порушення вимог законодавства під час здійснення владних управлінських функцій, не конкретизовано, в чому полягає порушення прав, свобод та інтересів позивача відповідним суб'єктом. Викладені ОСОБА_1 вимоги є нечіткими та незрозумілими.
Крім того, у своїй заяві позивач посилається на те, що він звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргою на дії судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3. під час розгляду справи № 215/5142/15-к. Однак його скаргу членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2, на думку позивача, неправомірно повернуто без розгляду ухвалою від 26.05.2016 року № 8вк-9878/15.
Слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
При цьому главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження в адміністративних справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у тому числі предмет оскарження, суб'єктів оскарження, строки розгляду цих справ, а також рішення, яке може приймати Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду цих справ.
Так, згідно з частиною першою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради правосуддя; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Частиною п'ятою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
Передбачений статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України перелік осіб, які можуть бути відповідачами при розгляді Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції справи, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, вимоги щодо оскарження рішення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та до Держави Україна не підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції.
Також, частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
У статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені розміри ставок судового збору. Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює пільги щодо сплати судового збору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму на працездатну особу.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на працездатну особу у місячному розмірі з 01 січня 2017 року встановлено 1600,00 грн.
При цьому, у пункті 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Судовий збір за подачу позовної заяви до Вищого адміністративного суду України повинно бути внесено або перераховано на розрахунковий рахунок 31210255700007, отримувач коштів: УДКCУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)», призначення платежу: 101; судовий збір, Вищий адміністративний суд України».
Відповідно ж до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Позивач заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, однак не надає відповідних підтверджуючих документів щодо свого майнового стану в травні 2017 року.
Крім того, позивач вказує про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 172 Сімейного кодексу України, пункту 9 частини першої статті 5 та пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Частиною другою статті 172 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Однак, ОСОБА_1 не звертається з розглядуваним позовом як законний представник непрацездатних, немічних батьків, а діє самостійно, подає позов від свого імені.
Згідно ж з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
Тобто, вказаним Законом не передбачено звільнення від сплати судового збору осіб, які здійснюють догляд за інвалідами І групи, однак звертаються до суду за захистом своїх прав, а не прав інвалідів.
Пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України (стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю).
Водночас відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За правилами частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням строку, достатнього для усунення недоліків, а саме позивачу:
необхідно уточнити зміст позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як колегіального органу з урахуванням викладеного вище;
подати нову редакцію позовної заяви та її копію для відповідача;
надати оригінал документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», або копію належного документа, що дає підстави для звільнення від його сплати.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов'язання вчинити певні дії, передбачені статтею 55 Конституції України, - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк до 11 липня 2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Попередити ОСОБА_1, що в разі неусунення недоліків позовна заява буде повернута.
Суддя Н.Є. Маринчак