"24" травня 2017 р. м. Київ К/800/15538/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),
Пасічник С.С.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправною бездіяльності ПФУ; зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату військової пенсії, починаючи з 1 січня 2015 року; зобов'язання відповідача вказати інший територіальний орган ПФУ (замість ГУ ПФУ Автономної Республіки Криму), який продовжить виплату пенсії; для виплати пенсії за місцем проживання позивача, зобов'язати ПФУ вказати надійний банк, в якому необхідно відкрити рахунок для отримання пенсії; зобов'язання відповідача виплатити компенсацію моральної та матеріальної шкоди в розмірі 2000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу на новий розгляд.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.
Судами встановлено, що на підставі постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі №2а-0124/605/12 ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком, починаючи з 1 березня 2012 року.
У зв'язку із введенням в Автономній Республіці Крим російського законодавства з 1 січня 2015 року виплату пенсії позивачу припинено.
ПФУ, розглянувши звернення ОСОБА_3 щодо виплати пенсії за кордон, листом від 15 квітня 2015 року повідомив, що судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами ПФУ відповідно до покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Також повідомлено, що на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя органи ПФУ не функціонують.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Президента України Порошенка П.О. та Міністра соціальної політики України із заявою, в якій просив зазначити йому інший територіальний орган ПФУ, замість ПФУ в Криму, якій продовжить йому виплату пенсії, а також для виплати пенсії в Ізраїль (за місцем його постійного проживання) зазначити банк в Україні, в якому необхідно відкрити рахунок для отримання пенсії.
Розглянувши звернення ОСОБА_3 щодо виплати пенсії за кордон, що надійшли від Адміністрації Президента України, листом від 18 серпня 2015 року ПФУ повідомив, що ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим було відновлено виплату пенсії позивачу за вислугу років на виконання судового рішення. Оскільки судом зобов'язань на інші головні управління ПФУ щодо здійснення подальшої виплати пенсії позивачу не покладено, підстави для проведення виплати відсутні.
Водночас, Міністерством соціальної політики України повідомлено, що оскільки міжнародний договір між Україною та Ізраїлем не укладався, підстави для виплати пенсії у зв'язку із виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон до Ізраїлю, відсутні. Таким чином, позивачу запропоновано з питань нарахування та виплати пенсії, згідно із судовим рішенням, звернутися до ГУ ПФУ в АР Крим.
З 1 квітня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року від №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, з 7 жовтня 2009 року виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, проголошеного статтею 46 Конституції України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року №21-168а15.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачем була отримана у грудні 2014 року. Після цього, в 2015 році, на протязі всього року позивач пенсії не отримував.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнана тимчасово окупованою з 20 лютого 2014 року.
Таким чином, ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим, у якому перебував на обліку позивач, припинив здійснення своїх повноважень.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації визначено Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №234.
Пунктами 3, 4 вкавзаного Порядку передбачено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14 липня 2014 року за №804/25581 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» встановлено, що органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, пенсійне забезпечення, осіб які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя здійснює ГУ ПФУ в Херсонській області.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до повноважень ПФУ не належить нарахування та виплата пенсії, такі повноваження відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 №13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» має ГУ ПФУ в Херсонській області, та у випадку відмови ОСОБА_3 поновити нарахування та виплату пенсії з тих підстав, що останній має постійне місце проживання в Ізраїлі, він має право звернутися до суду.
За приписами частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, суд першої інстанції може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Частиною 3 ст. 52 КАС України встановлено, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Проте, суди попередніх інстанцій не звернули на вказані обставини уваги та не вирішили питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ГУ ПФУ в Херсонській області, відмовивши у задоволенні позовних вимог з формальних підстав, що до компетенції ПФУ не відносяться питання щодо призначення та поновлення пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись статтями 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Ю.Й. Рецебуринський
С.С. Пасічник
І.В. Штульман