ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
Іменем України
"16" травня 2017 р. №К/800/10999/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуПриватного підприємства «АЗЧ Постач»
на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015
у справі №820/20012/14
за позовомПриватного підприємства «АЗЧ Постач»
доЧугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
проскасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «АЗЧ Постач» та скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000921501, №0000911501 від 04.12.2014.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у даній справі, скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем була подана до податкового органу довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду від 16.10.2014 та податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 17.10.2014 .
Чугуївською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2014 №994/20-29-15-01/36817584, у висновках якого зазначено порушення суб'єктом господарювання п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено фактичну сплату постачальникам товарів/послуг у розмірі 16449,0 грн. в межах від'ємного значення попереднього звітного періоду (серпень 2014 року), який перенесено до декларації за вересень 2014 року.
Виявлене порушення податковий орган пов'язує з тим, що позивачем не була подана до податкового органу заява про здійснення бюджетного відшкодування, а відтак і не внесено відповідних записів до податної податкової декларації з податку на додану вартість. Підприємством перенесено фактично сплачений податковий кредит в межах від'ємного значення (р.19) серпня 2014 у розмірі 16448 грн. до залишку від'ємного значення (р.24) податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року, чим порушено п.200.4 ст. 200 ПК України, оскільки наявна фактична сплата в межах від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року.
На підставі висновків акту та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000921501 від 04.12.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 16449 грн. та №0000911501 від 04.12.2014 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16449 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем жодне рішення з приводу подання заяви щодо повернення суми бюджетного відшкодування не приймалось, і прийняття такого рішення є правом, а не обов'язком платника податків.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач занизив суму бюджетного відшкодування у розмірі 16449 грн., то відповідач правомірно застосував п. «а» 200.14 ст.200 Податкового кодексу України та прийняв законні податкові повідомлення-рішення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі пункту 200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Відтак, враховуючи вимоги вищенаведених норм, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленого законодавцем застереження про те, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.
По-друге, від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду. Чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді.
Податковий кодекс України не встановлює жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.
Оскільки судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач не приймав рішення про отримання бюджетного відшкодування, а відповідачем не встановлено жодних розбіжностей в сумах податкових зобов'язань чи податкового кредиту, тому у останнього були відсутні законні підстави зменшувати бюджетне відшкодування та позбавляти позивача права в подальшому, протягом передбаченого чинного законодавством строку, заявляти до відшкодування суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 16449грн. та, відповідно, були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції та неправильно застосовано зазначені вище норми матеріального права, що є підставою відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «АЗЧ Постач» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 р.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
І.В.Приходько