Справа № 127/2785/17
Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
23 травня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 29 березня 1993 року працював на посадах судді, заступника голови Староміського районного суду м. Вінниці, а з 13 серпня 2009 року суддею Апеляційного суду Вінницької області.
Наказом голови Апеляційного суду Вінницької області від 14.09.2016 року №73/2-07к на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1512VIII «Про звільнення суддів», позивача виведено зі складу суддів Апеляційного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Стаж позивача роботи на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання складає понад 30 років, 11 місяців, 18 днів, з яких 7 років 6 місяців та 4 дні - час роботи на прокурорських посадах з 01.08.1985 року по 29.03.1993 року в прокуратурі Вінницької області та військовій прокуратурі в/ч 34135.
В вересні 2016 року позивач подав до управління Пенсійного фонду в м. Вінниці всі необхідні документи щодо призначення довічного грошового утримання, з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків грошового утримання судді з 15 вересня 2016 р., тобто лише з врахуванням стажу роботи на посаді судді (23 роки 05 місяців 16 днів).
На письмове звернення позивача про призначення щомісячного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати судді з врахуванням часу роботи на прокурорських посадах, управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці 01.02.2017 року була надана відповідь № 19/с-2 про відмову в задоволенні його заяви.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Згідноп.1 ч. 3ст. 2 КАС Україну справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції, яка є нормою прямої дії, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на момент призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Частиною 2 вищевказаної статті Закону, в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ, чинної до 31 липня 2010 року, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
30 липня 2010 року набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, відповідно до частини 1 статті 131 якого було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді, зокрема, судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України.
При цьому, пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Отже, на момент обрання ОСОБА_1 суддею була чинною частина 2 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ, відповідно до якої до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Таким чином, період роботи позивача з 01.08.1985 року по 29.03.1993 року на прокурорських посадах в прокуратурі Вінницької області та військовій прокуратурі в/ч 34135, підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Крім того, у статті 141 Закону № 2453 до внесення змін Законом № 213, тобто у редакції Закону № 192, закріплювалося, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання" (абзац перший частини третьої), та встановлювалося, що "у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (абзац другий частини третьої).
Рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;
- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому, керуючись частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення:
- частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді слідчого, прокурора, складає 30 років 11 місяців 18 днів (23 роки 5 місяців 16 днів - стаж роботи судді, з яких 7 років 6 місяців 4 дні - стаж роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Вінницької області та військовій прокуратурі в/ч 34135 ), враховуючи положення частини 3статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, колегія суддів приходить до висновку, що щомісячне довічне утримання ОСОБА_1 має становити 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року - без змін.
Відповідно до ч. 10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.