Справа № 802/2084/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
25 травня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.
секретар судового засідання: Черняк А.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,
Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудований гараж по АДРЕСА_1
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення.
21 квітня 2017 року до суду надійшло клопотання від відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із непідсудністю даної справи в порядку адміністративного судочинства (вх.№ 6863/17).
В судовому засіданні представник позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги та клопотання про закриття провадження у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надавши суду 25 травня 2017 року клопотання про розгляд справи за її відсутності (вх.№ 923/17).
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, клопотання про закриття провадження у справі задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі звернення громадян стосовно проведення самочинного будівництва на території міста, Козятинською міською радою Вінницької області листом від 09.02.2016 (а. с. 5) повідомлено Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області.
В подальшому, позивачем 24.06.2016 проведена позапланова перевірка законності виконання будівельних робіт з будівництва фундаменту під гараж по АДРЕСА_1
За результатами перевірки встановлено, що забудовник - ОСОБА_3 в 2016 році самочинно, без розробленої та затвердженої у встановленому законодавством порядку проектної документації, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт розпочала будівництво фундаменту під гараж на земельній ділянці загального користування, чим нею порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також встановлено, що відстань від об'єкта будівництва до межі сусідньої земельної ділянки складає 0,20 м, що є порушенням п. 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Зокрема зазначеною нормою передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Вказані порушення відображені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.06.2016 № 821-ПП (а. с. 6) та протоколі про адміністративне правопорушення від 24.06.2016 (а. с. 7-8).
За фактом вчинення правопорушення, відповідачу винесено припис №199-07 від 24.06.2016 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (а. с. 10) та припис №198- 07 від 24.06.2016 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил з визначенням строку на добровільне виконання до 12.07.2016 (а. с. 9).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення №229 від 07.07.2016 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. (а. с. 11).
Згідно з п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ №553 від 23.05.2011 року - позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є виявлення факту самочинного будівництва об'єкта. Позивачем 28.09.2016 здійснено позапланову перевірку виконання відповідачем вимог припису від 24.06.2016.
За результатами перевірки встановлено, що вимоги припису не виконано, а виконання будівельних робіт продовжено, зокрема на раніше збудованому фундаменті зведено стіни гаражу та встановлено ворота, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері ї містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №1283-ПП від 28.09.2016, протоколом про адміністративне правопорушення від 28.09.2016 ( а. с. 14-15 ).
Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем здійснюється будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, а також встановлено, що вимоги припису у добровільному порядку не виконанні, що вказує на обґрунтованість позовних вимог стосовно знесення самочинно збудованого об'єкта.
Однак, розглядаючи вказаний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Колегією суддів звертає увагу на ту обставину, що, розглядаючи справу, Вінницький окружний адміністративний суд виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такі висновки суду першої інстанції є передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Вказана норма процесуального права надає вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. При цьому, в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Так, згідно із ч 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Разом з цим, положеннях ч. 1 ст. 376 ЦК України закріплюють поняття самочинного будівництва, яке визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
При цьому, на переконання колегії суддів, зі змісту ст. 177 ЦК України вбачається, що об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.
З урахуванням норм ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України суд апеляційної інстанції вважає, що правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що спір за позовом органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №802/1318/15-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відтак враховуючи, що предметом спору є зобов'язання фізичної особи знести об'єкт самочинного будівництва за позовом територіального органу ДАБІ України, колегія суддів, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наведені в клопотанні відповідача підстави для закриття провадження у справі знайшли своє підтвердження, що вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанови суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, клопотання про закриття провадження у справі задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року скасувати, а провадження у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2017 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.