Справа № 733/1534/16-ц Провадження № 22-ц/795/999/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Карапиш Т. В. Доповідач - Лакіза Г. П.
22 травня 2017 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:ОСОБА_4,
за участю:позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 до Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання права власності по 1/4 частині об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, третя особа - ОСОБА_8, та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 просять скасувати рішення Ічнянського районного суду від 30 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їхні вимоги повністю, а в частині визнання права власності за ОСОБА_8 на 1/4 частину будинку - залишити без змін.
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10В до Ічнянської міської ради Чернігівської області, про визнання права власності по 1/4 частині об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в м. Ічня, вул. Єсеніна, 34 Чернігівської області.
Визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в м. Ічня, вул. Єсеніна, 34 Чернігівської області.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зводяться до того, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_8 щодо 1/4 частки майна ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення їхнього позову в повному обсязі.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зазначають, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ними не доведено існування між всіма учасниками будівництва домовленості про те, що спірний будинок будується як спільна власність ОСОБА_10Ф і ОСОБА_6 та ОСОБА_10 і ОСОБА_8 для покращення житлових умов спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів. При цьому суд фактично нівелював всі надані ними докази, але повністю прийняв доводи ОСОБА_8, які взагалі не були підтверджені жодними доказами.
Також зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суперечать показанням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а тому не можуть бути взяті до уваги. Крім того, суд першої інстанції не дав оцінки показанням свідка з боку ОСОБА_8 - її батька ОСОБА_18, який у суді показав, що про домовленість йому нічого не відомо, але будинок будували свати (ОСОБА_5 та ОСОБА_6П.), зять ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_8, а він допомагав трудом.
Крім того, звертають увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції зазначив, що ними не було доведено, що їх допомога надана була не як батьківська допомога ОСОБА_10, а як частина коштів у створенні спільної сумісної власності спірного домоволодіння. Але при цьому суд не вказав, що таке „батьківська допомога” в будівництві будинку, якими нормами права вона регламентується і які має правові наслідки. Навіть якщо це було і так, то послідуюче визначення рівності часток ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у спільному сумісному майні подружжя суперечить правовій позиції ВСУ, викладеній у постанові від 07.2.2016 року №6-1568цс16, яка вказує на те, що у разі придбання майна хоча і у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 1991 року. На підставі рішення Ічнянського районного суду від 05 листопада 2015 року шлюб розірвано (а.с.25). Від спільного проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 мають сина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1.
26 лютого 1993 року виконавчим комітетом Ічнянської міської ради народних депутатів Чернігівської області прийнято рішення „Про відведення земельної ділянки та надання права індивідуального житлового будівництва” № 96, згідно якого позивачу ОСОБА_10 було виділено земельну ділянку площею 8000 кв.м. під будівництво житлового будинку в м. Ічня по вулиці Єсеніна Чернігівської області (а.с.11). На підставі даного рішення між ОСОБА_10 та виконавчим комітетом Ічнянської міської ради народних депутатів Чернігівської області був укладений типовий договір „Про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності” від 04 січня 1994 року, посвідчений 05 січня 1994 року державним нотаріусом Ічнянської державної нотаріальної контори (а.с.12-13).
З 01 квітня 1999 року відповідач ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_17 зареєстровані та проживають в спірному житловому будинку (а.с.60), а позивач ОСОБА_10 зареєстрований в даному будинку з 10 лютого 2000 року (а.с.29-30).
В технічному паспорті на спірний будинок від 30 березня 1999 року зазначено фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічних характеристиках покрівлі та фундаменту, що свідчить про його безпосередню готовність та можливість здачі в експлуатацію (а.с.15-17). Ступінь готовності житлового будинку на даний час складав 100 %, про що сторони не заперечували.
Згідно довідки КП „Бюро технічної інвентаризації” від 29 серпня 2016 року № 207 станом на 31 грудня 2012 року за даними обліку реєстрації документів про право власності на домоволодіння право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Ічня, вул. Єсеніна, 34 Чернігівської області, не зареєстровано. Інвентаризаційно - технічна справа заведена (а.с.18).
У зв'язку з втратою правовстановлюючого документу на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами - договору „Про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності” від 04 січня 1994 року, позивачі не змогли юридично оформити це майно, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14).
Задовольняючи позов ОСОБА_8, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований в м. Ічня, вул. Єсеніна, 34, є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_8, а тому відповідно до ст. 60, 69, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; у разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому ОСОБА_10 та ОСОБА_8 мають рівні права на об'єкт незавершеного будівництва - по 1/2 частині кожний.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про визнання за ними по 1/4 частині права власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований в м. Ічня, вул. Єсеніна, 34, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між забудовником ОСОБА_10, його дружиною ОСОБА_8, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є батьками ОСОБА_10, угоди про створення спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на вказаний житловий будинок спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів, та те, що їх допомога надана була не як батьківська допомога ОСОБА_10, а як частина коштів у створенні спільної сумісної власності спірного домоволодіння.
Особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво будинку, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачами за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є батьками забудовника ОСОБА_10, було придбано житловий будинок в с. Заудайка Ічнянського району Чернігівської області, який використано при будівництві спірного домоволодіння, не можуть бути підставою для визнання за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на частину спірного домоволодіння. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані позивачами докази про придбання житлового будинку в с. Заудайка Ічнянського району під знос як будівельні матеріали не містять даних про те, хто конкретно придбав даний будинок під знос, за чиї кошти та чи були використані вищевказані матеріали для будівництва спірного будинку. Суду також не надано належних та допустимих доказів того, що частка забудовника ОСОБА_10 в спірному домоволодінні складає більше, ніж 1/2 частину.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі досліджених доказів, яким дав належну оцінку, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального закону та дійшов вірних та обґрунтованих висновків по суті спору, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: