Справа № 738/1799/16-к провадження № 11-кп/795/482/2017 Категорія - ч.1 ст.186 КК України Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
30 травня 2017 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12016270170000074 від 24.02.2016 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від
03 березня 2017 року,
про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенівка, Менського району, Чернігівської області, громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України.
з участю:
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, просив її скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від
03 березня 2017 року задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_9 та закрите кримінальне провадження № 12016270170000074 від 24.02.2016 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України, в зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, вказав, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про існування між потерпілою та обвинуваченим трудових відносин, оскільки даний факт не підтверджений жодним документом, у зв'язку чим, невірно застосував положення статей 284, 370 та 477 КПК України та допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , 16 лютого 2016 року близько 11 години 30 хвилин, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу, умисно, відкрито в присутності потерпілої заволодів грошима в сумі 280 гривень, чим заподіяв ОСОБА_9 шкоду на вказану суму.
Дії ОСОБА_6 , які виразились у відкритому заволодінні чужим майном, органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 186 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого та захисника, які вважали рішення місцевого суду законним та обгрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо зокрема кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 КК України (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою), якщо воно вчинена чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо воно вчинено особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Згідно статті 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 року, «найманий працівник» - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року, «найманий працівник» - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.
Згідно статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України, яка визначає порядок укладення трудового договору, додержання письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою.
Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).
Виходячи з наведеного, трудовий договір з роботодавцем фізичною особою укладається, якщо роботодавцем є підприємець без створення юридичної особи, а також окремий громадянин не підприємець у випадку укладення трудового договору про виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду.
Згідно частини 1 статті 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Встановивши, що кримінальне провадження має форму приватного обвинувачення, та прийняв рішення про закриття кримінального провадження внаслідок відмови потерпілої від підтримання обвинувачення, місцевий суд не з'ясував вказаних обставин, зокрема не перевірив заяву потерпілої про перебування ОСОБА_6 з нею в трудових відносинах, не з'ясував чим підтверджується факт використання потерпілою найманої праці обвинуваченого.
З огляду на наведене, враховуючи, що місцевим судом допущена неповнота судового розгляду, ухвала підлягає скасуванню із призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 410, 419 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2017 року, задовольнити.
Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2017 року про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України, в зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України, в Менському районному суді Чернігівської області.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4