Справа № 755/16938/16-ц
"24" лютого 2017 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді САВЛУК Т.В.,
при секретарі Бурячек О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на неустойки за несплату аліментів,
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по аліментам у розмірі 57054,55грн. та неустойку (пеню) за несплату аліментів у розмірі 12288,65грн.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити на підставі наявних у справі доказів, у разі неявки відповідача в судове засідання просить постановити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористався.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін по справі та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За умов ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. ( ст.191 Сімейного кодексу України)
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 1998 року присуджено до стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 01.07.2014 року та до їх повноліття. (а.с.33)
17 лютого 2017 р. державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавче провадження №3570707 з примусового виконання виконавчого листа №2-2041, виданого 07.07.1998 р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, з підстав закінчення термінів для даного виду стягнення. Заборгованість на момент досягнення дитиною повноліття становить 31457,78грн.
18 травня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Судом присуджено стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 500,00грн. з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 25.03.2009 року і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23 років (а.с.32).
Постановою державного виконавця Відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 04.06.2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1678, виданого 27.05.2009 р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 500,00грн. з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 25.03.2009 року і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23 років.
17 лютого 2017 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №17836758 з примусового виконання виконавчого листа №2-1678, виданого 27.05.2009р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з підстав закінчення термінів для даного виду стягнення. Заборгованість на момент закінчення навчання становить 25596,77 грн.
Виходячи з положень ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.
Згідно ст. 195 Сімейного України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Положеннями статті 194 Сімейного кодексу України врегульований порядок стягнення аліментів за виконавчим листом та заборгованості за аліментами в примусовому порядку, яка виникла внаслідок невиконання рішення суду про стягнення аліментів.
Відповідно до довідки-розрахунку ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва №В3-150/10, за період з 01.11.2007р. по 05.12.2009 р. за виконавчим листом №2-2041, виданим 07.07.1998р. Дніпровським районним судом м. Києва, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 по несплаті аліментів станом на 05.12.2009 року становить 31 457,78 грн. (а.с.9).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва, за період з 25.03.2009р. і до досягнення дитиною 23-річного віку, за виконавчим листом №2-1678, виданим 27.05.2009р. Дніпровським районним судом м. Києва, загальна заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на період навчання дитини станом на 01.07.2013 року становить 25 596,77 грн. (а.с.11-12).
Виходячи з положень ч.2 ст.197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв'язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо). Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Відповідно, лише за наявності вищевказаних обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Виходячи з предмету спору, суд вважає правомірними вимоги позивача до відповідача в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів, яка визначена позивачем в розмірі 57054,55 грн., на підставі проведеного державним виконавцем розрахунку заборгованості при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження по виконавчим листам: №2-2041, виданий 07.07.1998 р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей, розмір заборгованості складає 31457,78грн., та №2-1678, виданого 27.05.2009 р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітню дитину на період її навчання, розмір заборгованість складає 25596,77 грн., визначаючи розмір заборгованості суд бере за основу розрахунок заборгованості, визначений державним виконавцем, по кожному виконавчому листу окремо, та відсутні заперечень відповідача, який не скористався правом подати суду докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем, як боржником в процедурі виконавчого провадження, рішення суду в частині сплати аліментів на утримання дітей, в межах даного спору судом не встановлено обставин, які мали підтвердити звернення відповідача з позовом до суду про звільнення від сплати заборгованості за аліментами в порядку, передбаченому ч.2 ст.197 Сімейного кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-94цс15 та від 16.12.2015р. № 2696цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред'явлені вимоги до відповідача в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, як це передбачено ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, оскільки в межах розгляду даної справи доведено, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду щодо сплати аліментів, у зв'язку з чим виникала заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості, який наданий державним виконавцем по двом виконавчим листам, задовольняючи вимоги в цій частині суд враховує наступне.
При визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів по виконавчому листу №2-2041, виданий 07.07.1998 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей, суд бере за основу проведені позивачем розрахунки розміру пені за період з листопада 2007 року по грудень 2009 року, що загалом складає суму 4522,84 грн., виходячи з розрахунку: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, з подальшим додаванням нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).(а.с.6)
При визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів по виконавчому листу №2-1678, виданий 27.05.2009 р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітню дитину на період її навчання, суд бере за основу проведені позивачем розрахунки розміру пені за період з березня 2009 року по червень 2013 року, що загалом складає суму 7765,81 грн., виходячи з розрахунку: заборгованість за аліментами за місяць (фіксована сума 500,00 грн.) помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, з подальшим додаванням нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Таким чином загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за двома виконавчими листами, яка судом присуджується до стягнення з відповідача, складає 12288, 65 грн..
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. (ст.4 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ( ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на неустойки за несплату аліментів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 693,43 грн., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду, та присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 408,97 грн.,
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 194-196 Сімейного кодексу України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону №2677-VI), ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 74-79, 88, 169, 179, 197, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на неустойки за несплату аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам в розмірі 57054,55 грн., неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 12288,65 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 693,43 грн., а всього на загальну суму 70036 (сімдесят тисяч тридцять шість) грн. 63 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 408,97 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.