Справа № 530/1701/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1491/17Головуючий у 1-й інстанції Дем'янченко С. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
29 травня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Пікуля В.П., Прядкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року про відкриття провадження та на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агроекологія», третя особа: відділ Держгеокадастру у Зінківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним, -
В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПП «Агроекологія» про визнання договору оренди від 15.01.2008 недійсним, оскільки вважає, що посадовцями відповідача було підроблено його підпис в даному договорі.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
З такою ухвалою суду першої інстанції не погодилося ПП «Агроекологія» та подало на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, з підстав порушення норм процесуального права, зокрема правил підсудності.
Крім того, ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Школьного В.А. про забезпечення позову.
Заборонено ПП «Агроекологія» чи будь-якій іншій третій особі яка діятиме від імені приватного підприємства «Агроекологія» чи в інтересах приватного підприємства «Агроекологія», до набрання законної сили рішення суду по справі, вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,59 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, що належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 18.12.2001 року Ставківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області, а саме: провадити на орендованій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати,дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, охороняти, не перешкоджати виконанню комплексу робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тощо.
В іншій частині заяви відмовлено.
Вказану ухвалу суду першої інстанції ПП «Агроекологія» також оскаржило в апеляційному порядку, подавши на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати. Зокрема вказує на те, що заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційна скарга на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року підлягає до задоволення, а в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу цього ж суду від 06 грудня 2016 року слід відмовити.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно ч.1 п.2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2008 року між ПП «Агроекологія» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,59 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на двадцять пять років.
В грудні 2016 року ОСОБА_2 подав позов до ПП «Агроекологія» про визнання вказаного договору оренди землі недійсним.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року, з урахуванням положень ст. ст. 114, 122 ЦПК України, відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
Далі, як вбачається, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року була задоволена частково.
Вирішуючи питання щодо правомірності відкриття провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 114 ЦПК України визначено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У п. п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як видно зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 просить суд визнати договір оренди землі від 15.01.2008 недійсним, оскільки вважає, що посадовцями відповідача було підроблено його підпис в даному договорі.
Отже слідує, що даний спір виник з приводу нерухомого майна земельних ділянок, які знаходяться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, зокрема, щодо права користування нерухомим майном (земельними ділянками), яке виникло з договорів оренди.
Оскільки, земельні ділянки, з приводу яких між сторонами виник спір, знаходяться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, то позивач правомірно подав позов до Зіньківського районного суду Полтавської області, а суд вірно, відкрив провадження у справі.
В свою чергу, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно непідсудності даного спору Зінківському районному суду Полтавської області на підставі ст. 109 ЦПК України, якою передбачено пред'явлення позову в суд за місцезнаходженням відповідача, оскільки вони не узгоджуються з роз'ясненнями п.п. 41, 42 вищевказаної Постанови Пленуму ВСС України та ст. 114 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.
Поряд з цим, задовольняючи частково заяву представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Так, відповідно до абз. 2,3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам рекомендовано, враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що не підлягають застосуванню заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу, як господарюючому суб'єкту, чия діяльність безпосередньо пов'язана із використанням земельних ресурсів, проводити на спірній земельній ділянці сільськогосподарські роботи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи єдиним відповідачем по справі визначено ПП «Агроекологія», треті особи до участі у справі не залучалися, а тому заходи забезпечення позову можуть бути застосовані тільки відносно вказаної особи.
Натомість, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою третім особам, суд першої інстанції не перевірив відповідність виду забезпечення позову суб'єктивному складу учасників справи.
Крім того, місцевий суд не врахував того, що земельна ділянка площею 4,59 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області перебуває у користуванні ПП «Агроекологія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.01.2008.
Сам по собі факт звернення до суду з позовною заявою не позбавляє відповідача права користування вказаною земельною ділянкою, оскільки договір оренди земельної ділянки на даний момент є чинним, а відтак відповідач наділений правами орендаря згідно до умов договору.
Вказаних обставин, які мають значення для справи, суд першої інстанції не з'ясував, а відтак не врахував, що обмеження господарської діяльності може призвести до незворотних наслідків та порушення прав інших осіб, у зв'язку з чим, прийняв помилкове рішення щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при подачі апеляційної скарги на ухвалу судді про відкриття провадження апелянтом не було сплачено судовий збір.
Згідно роз'яснень п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.
Згідно п.п 9 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції від 01.01.2017 року ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в свою чергу становить, 1600 грн.
Оскільки апелянтом не сплачено судовий збір, то сума неоплати підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року - відхилити.
Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року - задовольнити.
Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Школьного В.А. про забезпечення позову у даній справі відмовити.
Стягнути з приватного підприємства «Агроекологія» на користь держави несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року в сумі 1600 грн. за реквізитами:
Отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 38019510;
Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області;
Код банку отримувача: 831019;
Розрахунковий рахунок: 31217206780002;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
Код ЄДРПОУ суду 02893077
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: /підпис/ О.О. Панченко
Судді: /підпис/ В.П.Пікуль /підпис/ О.В. Прядкіна
ВІРНО: суддя Апеляційного суду
Полтавської області ______________ О.О. Панченко