Справа № 573/1025/17
Номер провадження 2-з/573/10/17
іменем України
26 травня 2017 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Терещенко О.І., розглянув заяву Приватного підприємства Агрофірма "Верес" про забезпечення позову,
17 травня 2017 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ПП АФ "Верес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна", третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Одночасно з позовом позивач ПП АФ "Верес" заявило клопотання про його забезпечення шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7773 га, кадастровий номер 5920687800:01:001:0071 та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6655 га, кадастровий номер 5920687800:01:001:0066, які розташовані в межах Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, а також шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3 та ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна" до вирішення справи по суті будь-яким чином здійснювати обробіток вказаних земельних ділянок.
Свою заяву про забезпечення позову позивач мотивує тим, що на початку 2017 року ним проведена інвентаризація землі, яка знаходиться в їхньому обробітку, під час якої було виявлено, що 13 лютого 2017 року між відповідачами ОСОБА_1, від імені якого діяв за довіреністю ОСОБА_2, та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу вказаних спірних ділянок, які відповідно до договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, на час укладення договору купівлі-продажу знаходилися в оренді позивача, оброблялися ним та були засіяні кукурудзою. В свою чергу ОСОБА_3 за договорами оренди передав спірні земельні ділянки в строкове платне користування ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна". 03 травня 2017 року державний реєстратор служби з державної реєстрації прав Білопільської міської ради ОСОБА_5 здійснив реєстрацію вказаних договорів оренди.
Посилаючись на викладене, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою судді від 26 травня 2017 року було відкрите провадження у справі за позовом ПП АФ "Верес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна", третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Вивчивши заяву та додані до них матеріали, приходжу до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ПП АФ "Верес" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,44 га, яка складалася з двох земельних ділянок площею 1,78 га та 2,67 га відповідно. Договір укладено строком на 10 років.
28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП АФ "Верес" було укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою продовжено строк дії договору до 29 грудня 2022 року та визначено кадастрові номери земельних ділянок, а саме: 5920687800:01:001:0071 та 5920687800:01:001:0066.
Також 21 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП АФ "Верес" було укладено новий договір оренди вказаних земельних ділянок строком до 20 січня 2025 року.
Відповідно до наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельні ділянки за кадастровими номерами 5920687800:01:001:0071 та 5920687800:01:001:0066 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2017 року передані у приватну власність ОСОБА_3 і в подальшому на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2017 року передані в оренду ФГ "ОСОБА_6М.", про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесені відповідні записи.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом: накладання арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб; заборони вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України також передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з п. 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року:
- забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.
- не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" п.15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Наведені підстави в обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони на відчуження земельних ділянок та їх обробітку матеріалами справи не підтверджуються.
Сам по собі факт пред'явлення позову про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання недійсним договору оренди землі не може бути безумовною підставою для забезпечення позову. Неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову, без забезпечення позову у такий спосіб заявником не доведено.
Крім того, з огляду на викладене, враховуючи те, що в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, а також те, що позивач не надав суду доказів того, що відсутність арешту спірних земельних ділянок та заборони здійснення відповідачами їх обробітку може утруднити виконання рішення суду, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ст. 152, ст. 153 ЦПК України, суддя
Приватному підприємству Агрофірмі "Верес" відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7773 га, кадастровий номер 5920687800:01:001:0071, та площею 2,6655 га, кадастровий номер 5920687800:01:001:0066, які розташовані в межах Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, та заборони ОСОБА_3 та Фермерському господарству "Коваленко Тетяна Миколаївна" до вирішення справи по суті будь-яким чином здійснювати обробіток вказаних земельних ділянок.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя