Справа № 520/16759/15-ц
Провадження № 2/520/3448/17
22.05.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі - Бусленко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
22 травня 2017 року позивач надав до суду заяву про забезпечення позову та просить забезпечити позовну заяву шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_3 майно, а саме на легковий автомобіль HUANGHAI, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску. При цьому позивач посилається на те, що до теперішнього часу відповідачами жодної частки спричиненої йому шкоди не відшкодовано. На думку позивача, поведінка відповідачів, щодо відмови у добровільному відшкодуванні завданої шкоди, відсутності намірів її відшкодування свідчить про намір уникнути будь-яким чином цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду, а тому є підстави вважати, що відповідачі мають намір позбутися решти належного їм майна та викликає сумніви щодо подальшої належної поведінки останніх та можливості стягнення з них заявлених позивачем коштів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Слід зазначити, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2016 року, в забезпечення даного позову накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.
Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2016 року, в забезпечення даної позовної заяви, було накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 та на 1/6 домоволодіння №19 по вул. Червона у м. Токмак, Запорізької області, які належать ОСОБА_2.
При таких обставинах, враховуючи вимоги ч. 3 ст.152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 152, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня постановлення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Огренич І. В.