2/130/13/2017
130/300/16-ц
"19" травня 2017 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді Верніка В.М.,
при секретарі - Українець П.І.,
із участю : - позивача ОСОБА_1,
- представника позивача - адвоката Полігаса В.М.,
- представника відповідача - адвоката Чаленко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, із участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, про припинення земельного сервітуту,
ОСОБА_1 08.02.2016 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цією заявою, вказавши, що вона є власницею житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці загальною площею 0,49 га, цільове призначення земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд - кадастровий номер НОМЕР_1; земельної площею 0,24 га для ведення особистого селянського господарства - кадастровий номер НОМЕР_2. Їй на підставі рішення Леляцької сільської ради 7 сесії 6 скликання від 16.11.2011 року належить: земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельна ділянка площею 0,1195 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,1130 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Зазначила, що по сусідству з нею по АДРЕСА_2 розташовані земельні ділянки ОСОБА_4 площею 0,0536 га призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельні ділянки площею 0,1294 га та 0,3149 га - для ведення особистого селянського господарства. Повідомила, що ОСОБА_4 у лютому 2014 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, так як одна з її ділянок площею 0,1294 га, що використовується нею для вирощування городини та сінокосу, знаходиться поза належною позивачу ділянкою площею 0,2500 га, дістатись до своєї ділянки ОСОБА_4 може лише за умови проходу та проїзду по вказаній земельній ділянці ОСОБА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_4 просила встановити земельний сервітут, та заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.02.2014 року позов ОСОБА_4 задоволено та встановлено їй безоплатний, постійний земельний сервітут площею 78,0 кв.м. та конфігурації і в розмірах визначених згідно варіанту 1 додатку №2 висновку експерта від 10.12.2013 року №35 та право проходу та проїзду транспортними засобами, які необхідні для обробки та користування земельної ділянки, до земельної ділянки площею 0,1294 га, що належить їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, через частину земельної ділянки ОСОБА_1, що належить їй на праві приватної власності, загальною площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що ОСОБА_4 робить неможливим використання її земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, за її цільовим призначенням, оскільки їй земля надавалася для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і вона бажає на цій земельній ділянці побудувати новий будинок та господарські будівлі, тобто використати надану їй землю на свій розсуд за її цільовим призначенням, адже існуючий будинок та наявні господарські будівлі не задовольняють потреби її сім'ї та процент зносу існуючих будівель доходить до 70%. Зауважила, що з часу встановлення земельного сервітуту стосунки між нею та ОСОБА_4 стали критично напружені, що виражається в тім, що відповідач територію земельного сервітуту вважає своєю власністю та чинить їй перешкоди належно використовувати свою земельну ділянку, обтяжену сервітутом. Просила припинити земельний сервітут, яким встановлено ОСОБА_4 безоплатний, постійний земельний сервітут площею 78,0 кв.м. та конфігурації в розмірах визначених згідно варіанту 1 додатку №2 висновку експерта від 10.12.2013 року №35, надано право проходу та проїзду транспортними засобами, які необхідні для обробки та користування земельної ділянки площею 0,1294 га, що належить їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, через частину земельної ділянки ОСОБА_1, що належить їй на праві приватної власності, загальною площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.02.2014 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Полігас В.М. підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, просить скасувати даний земельний сервітут, адже його наявність перешкоджає використанню земельною ділянкою позивачці по справі за цільовим призначенням, так як вона має намір побудувати новий будинок з погосподарськими спорудами, які будуть відповідати будівельним та санітарним нормам. З цією метою ОСОБА_1 виготовлено Ескіз намірів забудови та отримано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області. Зазначив, що 06.08.2016 року дана земельна ділянка зареєстрована в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач вказала про неможливість здійснення внаслідок здійснення на її земельній ділянці насаджень садових дерев та культур в теперішній час обміну земельними ділянками з відповідачем. Також позивач категорично заперечила щодо зміни площі та конфігурації земельного сервітуту на спірній земельній ділянці, у тому числі за варіантами проведеної за її клопотанням комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічноїекспертизи. Просили задоволити позов.
Представник відповідача Чаленко Н.В. заперечили проти задоволення позову, пояснивши, що неприязні стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 склалися після придбання останньою земельної ділянки. Вказала, що ОСОБА_4 може дістатися до своєї ділянки по межі ОСОБА_1 або в обхід, який загалом становить понад 1 км, але ОСОБА_1 перестала давати можливість обробляти город ОСОБА_4, хоча остання не ставила питання проїзду до своєї земельної ділянки, а лише просила надати їй право пройти або перевезти тачкою картоплю. Зазначила, що ОСОБА_1 пропонували декілька варіантів для проходження до земельної ділянки, але з жодним варіантом остання не погоджувалася, обґрунтовуючи це тим, що вона хоче на своїй ділянці побудувати новий будинок з господарськими будівлями, але навіть після побудови нових приміщень, які ОСОБА_1 накреслила на ескізі, згідно висновку експерта визначено багато інших варіантів для проходження до земельної ділянки відповідача. Просила залишити позов без задоволення, так як до власної земельної ділянки відповідач не може вільно дістатися без проходу, тому припинення сервітуту буде порушувати права ОСОБА_4 щодо користування земельною ділянкою.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області за належним викликом в судове засідання не з'явився, подавши попередньо до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут); сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Згідно вимог ст.403 ЦК України: сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
У відповідності до ч.2 ст.102 ЗК України на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках припинення підстав його встановлення та коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
Згідно змісту ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинеий за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припиненя сервітуту, якщо він перешкоджає використання цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У відповідності до вимог ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.05.2011 року ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1, житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,4900 га (а.с.7-8).
Згідно змісту державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 (а.с.10) ОСОБА_1 на підставі рішення Леляцької сільської ради 7 сесії 6 скликання від 16.11.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно змісту державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5 (а.с.11) ОСОБА_1 на підставі рішення Леляцької сільської ради 7 сесії 6 скликання від 16.11.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,1195 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5 (а.с.12) ОСОБА_1 на підставі рішення Леляцької сільської ради 7 сесії 6 скликання від 16.11.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,1130 га, кадастровий номер НОМЕР_7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.13-17) інвентаризаційна вартість вказаного домоволодіння становить 81084 грн.; дати побудови будинку та господарських споруд перебувають в межах часу з 1947 року по 1983 рік.
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.07.2013 року (а.с.18) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2013 року (а.с.19) ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1294 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.07.2013 року (а.с.20) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2013 року (а.с.21) ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,3149 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.07.2013 року (а.с.22) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2013 року (а.с.23) ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0536 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
За змістом заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду від 06.02.2014 року (а.с.24-26) по справі №130/2120/13-ц (провадження №2/130/9/2014 р.) вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено та встановлено для останньої мешканки АДРЕСА_2, безоплатний, постійний земельний сервітут площею 78,0 кв.м. конфігурації і в розмірах визначених згідно варіанту 1 додатку №2 висновку експерта від 10.12.2013 року №35 на право проходу та проїзду транспортними засобами, які необхідні для обробки та користування земельної ділянки, до земельної ділянки площею 0,1294 га, що належить їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, через частину земельної ділянки ОСОБА_1, що належить їй на праві приватної власності, загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно висновку №025/16 комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10.10.2016 року та додатків (а.с.123-152) встановлено: 1) що існують інші варіанти 1-2 встановлення земельного сервітуту на право проїзду транспортними засобом та проходу, що графічно відображено в додатку 3-4 до висновку; існують інші варіанти 3-6 встановлення земельного сервітуту на право проходу (при умові демонтажу частини паркану з бетонних плит), що графічно відображено в додатку 5-8 до висновку, до земельної ділянки площею 0,1294 га, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, через земельну ділянку ОСОБА_1, що належить їй на праві приватної власності, загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за умови будівництва ОСОБА_1 житлового будинку та господарської будівлі, відповідно до ескізів намірів забудови; 2) не представилось за можливе встановити чи можуть існувати інші варіанти встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки площею 0,1294 га, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, через сусідні земельні ділянки; 3) на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи та беручи до уваги результати проведеного натурного обстеження об'єктів дослідження встановлено, існує інша технічна можливість проходу та заїзду на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1294 га, що належить їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, по землях загального користування Леляцької сільської ради, загальною протяжністю 1220 м. або 1600 м.
Суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що існуючий наразі та оспорюваний земельний сервітут щодо її земельної ділянки площею 0,25 га., встановлений рішенням суду на користь позивача перешкоджає будівництву згідно ескізу намірів нового житлового будинку та господарських споруд.
Проте, суд не приймає до уваги доводи сторони позивача, що встановлений земельний сервітут перешкоджає власне, використанню за цільовим призначенням позивачем належної їй земельної ділянки площею 0,25 га. по АДРЕСА_1, а саме щодо будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки згідно експертного висновку визначено два альтернативних варіанти змін конфігурації існуючого земельного сервітуту по території земельної ділянки позивача із збереженням можливості проходу та проїзду до земельної ділянки відповідача, а також чотири варіанти для проходу до земельної ділянки ОСОБА_4, навіть що формально згодна відповідач. При цьому кожен із вказаних варіантів забезпечує можливість будівництва нового будинку та господарських споруд згідно розробленого позивачем ескізу забудови, обставини чого виключають перешкоди для використання позивачем своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, за її цільовим призначенням саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, одночасно зберігаючи права відповідача доступу до власної земельної ділянки, а отже не порушуючи прав обох сторін даного спору.
Однак, за категоричної відмови позивача, як власника обтяженої сервітутом земельної ділянки щодо зміни площі та конфігурації оспорюваного земельного сервітуту, судом визначається неможливим часткове врегулювання спору, позаяк вказані зміни передбачають збільшення обтяження сервітутом земельної ділянки позивача, що без її відповідної згоди є неприпустимим за визначеної законом умови, що земельний сервітут повинен становити найменше обтяження для власника земельної ділянки, щодо якої його встановлюють.
Відтак суд доходить висновку, що оспорюваний земельний сервітут не становить заявленої позивачем нездоланої перешкоди у використанні її земельної ділянки за цільовим призначенням, що визначає відповідної підстави його припинення.
Натомість решта доводів сторони позивача щодо можливості доступу відповідача до своєї віддаленої від основного домогосподарства земельної ділянки в інший спосіб без використання оспорюваного земельного сервітуту, не підлягають правовій оцінці судом в межах даного спору, становлячи фактично доводи щодо обставин, правова оцінка яким вже надана судом у судовому рішенні, що набуло законної сили, яким встановлено оспорюваний земельний сервітут, а тому з цих підстав припинення останнього також не може бути вирішено через невідповідність позивачем обраного способу захисту свого права.
Таким чином, в ході судового розгляду не встановлено достатніх підстав для припинення в установленому законом порядку оспорюваного земельного сервітуту, з урахованям чого суд прийшов до переконання про необґрунтованість позовних вимог позивачки, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи викладене керуючись ст.102 ЗК України, ст.401, 402, 403, 406 ЦК України, ст. 5, 8, 15, 57, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 щодо припинення встановленого останній рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.02.2014 року безоплатного постійного земельного сервітуту площею 78,0 кв.м. у конфігурації та в розмірах, визначених згідно варіанту 1 додатку №2 висновку експерта від 10.12.2013 року №35, яким надано право проходу та проїзду транспортними засобами, що необхідні для обробки та користування земельною ділянкою площею 0,1294 га, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2, через частину земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,25 га, яка належить їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Вернік В.М.