І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
25 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2
на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 грудня 2016 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» про визнання договорів недійсними,-
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.12.2016 року у задоволенні данного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представника відповідача ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Представник відповідача вважає рішення суду незаконним, а висновки хибними. Зазначає, що судом не було ураховано: - неправильність розміру обрахування кредитної заборгованості позивача перед банком, її невідповідність визначеним договором щомісячним ануїтетним платежам та відсотковій ставці,що є істотними умовами договору та встановлено за висновком експерта;- не зазначення сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом;- не попередження про валютні ризики; надання банком клієнту недостовірної інформації, що є підставою для визнання кредитного договору та додатків до нього недійсними.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, оскільки всі умови договору були узгоджені сторонами добровільно, позивач підписав договір, попередньо ознайомившись із його змістом та погодившись із ним.
Колегія суддів погоджується з такими висновкаим суду.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 26.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 800002890, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 28 000 доларів США, з процентною ставкою - 12,5 % та датою повернення до 26.12.2022 року.
26.12.2007 року між тими ж сторонами укладено Договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 800002890 від 26.12.2007 року, яким змінено відсоткову ставку за користування кредитом та внесені зміни до додатку № 1 до кредитного договору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, якою визначено основні критерії чинності правочину. Зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
При розгляді даної справи наявними в справі доказами не встановлено підстав відповідно до ст. 203 ЦК України, згідно з якими необхідно визнати недійсним кредитний договір.
Так,судом встановлено, що Кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.
Відповідач надав позивачу перед укладенням кредитного договору повну інформацію стосовно умов кредитування у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту та його складових ,що міститься безпосередньо у самому договорі та у додатку до кредитного договору, які підписані позивачем ( а.с.9- 26).
Передбаченим п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини позивач не скористався, не відмовився від його виконання, а тривалий час користувався кредитними коштами, що свідчить про те, що він був згодний з умовами кредитного договору.
За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачу перед укладенням договору була надана уся інформація, передбачена ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», та належним чином ознайомлено з умовами договору, й доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються не погодження позивача з розміром стягнутої з нього заборгованості за оспореним кредитним договором в інший справі за позовом банку до позичальника та не є предметом розгляду в даній справі, й тому не можуть бути прийняті до уваги.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :
Справа № 761 /31412/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3800/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.