Справа № 756/1925/17 Головуючий у 1 - й інстанції: Шевчук А.В.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/5600/2017
25 травня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Куркіній І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42751686 з виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 1- 757/2008 від 22 січня 2014 року, -
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42751686 з виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 1- 757/2008 від 22 січня 2014 року.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження суд не врахував положення ст. 535 Кримінального процесуального кодексу України, в якій передбачено, що у разі, якщо частина вироку підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. Вважає, що зміст даної статті свідчить про те, що після видачі виконавчого листа засуджений набуває статусу боржника, а правовідносини щодо виконання виконавчого листа переходять в цивільно- правову площину та регулюються положеннями цивільного процесуального законодавства, зокрема, на них розповсюджує свою дію Розділ 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Зазначив, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» прямо встановила, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення оскаржуються сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а щодо виконання рішень інших органів - до відповідного адміністративного суду. Суд не звернув уваги на те, що практика Верховного Суду України у подібних справах свідчить про те, що юрисдикція адміністративних судів не розповсюджується на правовідносини по оскарженню рішень, дій чи бездіяльності виконавця в ході виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження за скаргою.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності його представника.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42751686 з виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 1- 757/2008 від 22 січня 2014 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42751686 з виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 1- 757/2008 від 22 січня 2014 року.
Постановляючи дану ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 15, 122, 383 ЦПК України, зазначаючи, що ОСОБА_3 оскаржується рішення головного державного виконавця, прийняте в ході виконання вироку суду, а не судового рішення по цивільній справі, з огляду на що таке рішення не підлягає оскарженню в порядку, визначеному Розділом 7 ЦПК України, а подана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції повністю відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, з наступних підстав.
Так, стаття 535 КПК України визначила, що у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
КПК України не містить спеціально визначеного порядку оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в ході виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення, ухваленого у кримінальному провадженні.
Стаття 383 ЦПК України містить чітку вказівку на те, що в порядку, визначеному розділом 7 ЦПК України, зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця мають право звертатисясторони виконавчого провадження, у разі порушення їх прав, в ході виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.
Стаття 181 КАС України закріпила, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ОСОБА_3 постанова головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42751686 винесена в ході виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 1- 757/2008 від 22 січня 2014 року, виданого судом на підставі вироку Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року, про конфіскацію на користь держави всього належного засудженому ОСОБА_3 на праві приватної власності майна.
Таким чином, оскільки кримінальним процесуальним законодавством не встановленого спеціального порядку для реалізації права сторони виконавчого провадження на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в ході виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку суду, а положення ЦПК України прямою вказівкою встановили обмеження щодо можливості оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності в порядку цього кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подана ОСОБА_3 скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вбачається, що для її розгляду законом визначено інший порядок.
Стаття 122 ЦПК України прямо передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, у разі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення ЦПК України не підлягають застосуванню при оскарженні рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання виконавчого листа, виданого за вироком суду, виходячи зі змісту ст. 122 ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42751686 з виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 1- 757/2008 від 22 січня 2014 року необхідно відмовити.
Доводи апеляційної скарги про те, що, за змістом ст. 353 ЦПК України, після видачі виконавчого листа на підставі вироку суду правовідносини з приводу його виконання переходять в цивільно-правову площину та, в подальшому, регулюються цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положеннями цієї статті лише визначено порядок звернення до виконання такого виконавчого листа, а саме: в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
Жодних посилань на те, що виконання виконавчого документу, виданого на підставі вироку суду, відбувається в порядку, що передбачений для виконання судових рішень у цивільних справах, не містить ні дана стаття, ні жодна інша норма діючого законодавства.
Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює основні засади оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, закріпила, що таке оскарження відбувається в порядку, визначеному законом.
Таким чином, особа, яка подає скаргу, повинна визначитися, чи передбачає закон спеціальні вимоги до порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця, зокрема, чи встановлено спеціальні вимоги при визначенні підвідомчості такого спору.
В пункті 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначається, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами ЦПК, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства Українипідлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що після видачі судом виконавчого листа за вироком суду правовідносини щодо його виконання переходять в цивільно-правову площину та до цих правовідносин застосовуються положення цивільного процесуального законодавства, є безпідставними.
Посилання апелянта в обґрунтування своєї позиції на правовий висновок Верховного Суду України № 6-3077цс15 від 24 лютого 2016 року у справі за скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3, з огляду на наступне.
Стаття 360-7 ЦПК України визначає, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
У справі № 6-3077цс15 Державне підприємство «Придніпровська залізниця» оскаржувало бездіяльність державного виконавця в ході виконання судового рішення у цивільній справі щодо стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» грошових коштів в порядку відшкодування моральної шкоди на користь фізичної особи.
Таким чином, зазначаючи про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у випадку, якщо законом встановлено інший порядок їх оскарження, Верховний Суд України керувався тим, що рішення суду, в ході виконання якого було допущено бездіяльність, ухвалене в порядку ЦПК України, а тому скарга підлягає розгляду в порядку розділу 7 цього Кодексу.
Оскільки ОСОБА_3 оскаржує рішення державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку суду, а не судового рішення у цивільній справі, правовідносини у цій справі та у справі № 6-3077цс15 не є подібними, а тому викладений у постанові за результатами розгляду справи № 6-3077цс15 правовий висновок не підлягає застосуванню.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: