23 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Лапчевської О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
у травні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з останніх на свою користь заборгованість за договором кредиту у розмірі 177 244, 82 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 160 539, 96 доларів США та заборгованості по відсоткам - 16 704, 86 доларів США посилаючись на порушення умов кредитного договору.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2015 року позов задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно суму заборгованості в розмірі 177 244, 82 доларів США, що складається із: кредитної заборгованості - 160 539, 96 доларів США, заборгованості по процентам - 16 704, 86 доларів США, що еквівалентно 3 847 985, 04 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.03.2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Справа № 752/8490/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/5243/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко Л.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд невзяв до уваги, що вимоги, які направляв банк не є вимогами дострокового повернення кредиту, а носять інформативний характер. Крім того, такі вимоги не були отримані жодним із солідарних боржників. Вимога «про усунення порушень зобов'язань» підписана неповноважною особою та не містить печатки. Крім того, вимога до поручителя має бути заявлена протягом 6 місяців з часу прострочення чергового платежу та суд не врахував, що шестимісячний строк з моменту пред'явлення вимоги сплив у квітні 2015 року, тоді як банк звернувся до суду 18.05.2015 року, тобто порука уже була припинена в силу ст. 559 ЦК України.
У судовому засідання представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2008 року між ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № МRTG-000000013277, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 224 000 доларів США, зі сплатою 9 % річних строком до 09.06.2028 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1, цього ж дня між ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № МRTG-000000013277/Р від 09.06.2008 року, за умовами якого останній зобов'язується перед кредитором у разі невиконання ОСОБА_1 забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед банком разом з позичальником у якості солідарного боржника всім своїм майном та грошовими коштами на які, згідно з чинним законодавством, може бути звернено стягнення.
Банк направляв на адресу відповідачів вимоги від 10.10.2014 року № 08.306-297/96-13737 та № 08.306-297/96-13738 про усунення порушеного зобов'язання за кредитним договором, які було залишено без задоволення.
Згідно розрахунку, складеного позивачем станом на 20.04.2015 року, у зв'язку з порушенням зобов'язання за договором, сума заборгованості становить 177 244, 82 доларів США, з яких: кредитна заборгованість - 160 539, 96 доларів США; заборгованість по процентам - 6 704, 86 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, проте відповідачі не виконали зобов'язань, визначених кредитним договором та договором поруки.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідні зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4.3 та п. 4.4 договору про іпотечний кредит банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитом в цілому у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом. Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги.
Банк направив боржнику та поручителю вимогу про дострокове погашення кредиту як за адресами, вказаними у договорах, так і за адресою квартири, на придбання якої надавався кредит.
Керуючись вищезазначеними нормами та виходячи із встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що банк має право на дострокове стягнення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що така вимога не була отримана позичальником не спростовують висновків суду, оскільки подача позовної заяви також є вимогою про погашення кредиту, проте протягом 30 днів після відкриття провадження відповідачі прострочену заборгованість не погасили.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога не містить печатки та підписана неповноваженою особою колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ні договором, ні законом певних обов'язкових реквізитів для таких вимог не встановлено.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Разом з тим, задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з поручителя суд першої інстанції не звернув уваги на те, що направивши вимогу про дострокове погашення кредиту банк змінив строк виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Вимога про дострокове погашення кредиту була направлена 10.10.2014 року. За умовами договору зазначена вимога мала бути виконана протягом 30 календарних днів з дати її отримання (09.11.2014 року). Шестимісячний строк для звернення до суду з позовом до поручителя спливає 09.05.2014 року.
Банк звернувся до суду з позовом 18.05.2014 року, тобто з пропуском строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Оскільки на час звернення банку з позовом до поручителя про стягнення боргу порука в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України була припинена суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість солідарно і з поручителя.
Відтак рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові до ОСОБА_2
Розмір заборгованості у апеляційній скарзі не оскаржується, а відтак у апеляційному порядку не перевіряється.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року в частині задоволення позову до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді