25 травня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про зобов'язання видати ордер,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в м. Києві ДА та з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію видати позивачу ордер на жилу площу в гуртожитку на право зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Справа № 757/52555/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/5890/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на не встановлення судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при розгляді справи суд не врахував, що в порушення вимог діючого законодавства при заселенні в гуртожиток йому безпідставно не було надано ордер на заселення, що позбавляє його права на реєстрацію в даному житловому приміщенні. Вказав на безпідставне застосування судом першої інстанції рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №473/9961. Зазначає на відсутність нормативного врегулювання видачі ордера за обставин даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживає у кімнаті АДРЕСА_1, котра була надана йому на підставі договорів оренди, позивач не зареєстрований у даному гуртожитку та не перебуває на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, відсутнє спільне рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання житла в гуртожитку.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24-25). Зазначена кімната для проживання була надана позивачу, як працівнику Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нині - Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі договорів оренди житлового приміщення від 03.01.2008 №25, від 05.01.2009 №165, від 12.01.2010 №253, від 18.02.2011 №124, від 04.01.2012 №60, укладених між Дочірнім підприємством «ЕКОС» Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» та Головним фінансовим управлінням виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а. с. 11-17).
Відповідно до вказаних договорів оренди та виданому направленню від 23.01.2008 №585, позивачу було надано для проживання 2 ліжкомісця у гуртожитку (а. с. 18). Під час вселення позивача до кімнати гуртожитку ордер йому на кімнату не видавався. Згідно Довідки від 27.01.2015 ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 в гуртожитку з 29.10.2009 (а. с. 29).
Відповідно до відповіді Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації від 26.09.2013 №105/01-1977/13 повідомлено, що перереєстрація гр. ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання повідомлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є ордер, на підставі якого здійснюється реєстрація. При цьому, «ордер на ліжко-місце» в гуртожитках не передбачено (а. с. 30-31). Також листом від 03.06.2014 №105-105/ОП/В-103-731 зазначено, що питання реєстрації мешканців, які певний час проживають в гуртожитку без реєстрації, на сьогодні законодавчо не визначено (а. с. 32-33).
Позивач, вважаючи, що при його заселенні у вищезгаданий гуртожиток безпідставно не виданий ордер на заселення , звернувся із відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 127 ЖК України та п. З Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від З червня 1986 р. № 2082, для цього надаються спеціально збудовані або переобладнані житлові будинки, тобто мають бути забезпечені необхідні умови для проживання, занять, відпочинку і проведення виховної роботи серед мешканців. Не допускається розміщення гуртожитків у підвалах і цокольних поверхах, а також використання під гуртожитки приміщень у жилих будинках, призначених для постійного проживання громадян. Останнє правило встановлене для того, щоб не ущемлювати житлових інтересів громадян, що мешкають у житловому будинку відповідно до договору найму, не створювати їм додаткові незручності при проживанні в будинку. Для посилення гарантій прав громадян, що мешкають у гуртожитку, встановлено, що неприпустимо надавати під гуртожиток частину житлового будинку, наприклад, одну секцію або один поверх багатоповерхового будинку.
Гуртожитки підрозділяються на два види:
- для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);
- для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні окремої сім'ї).
Як правильно зазначається у правовій літературі, відносини, що складуються між мешканцем гуртожитку і його власником, є договірними і відносяться діючим правом до різновиду договору найму жилого приміщення. Це свідчить, що коли вони не врегульовані спеціальним законодавством - необхідно керуватися загальним. Характеристика договору найму житла розповсюджується і на договір найму житла у гуртожитку.
Предметом договору найму у гуртожитку є не кімната або її частина, а ліжко-місце. Відповідно до діючого законодавства України надане житло не може бути менше 6 кв.м на одну особу. Окрім житлової площі, як зазначалось вище, наймачу надаються меблі, постільні речі, інший інвентар.
Таким чином, можна зробити висновок, що між наймодавцем і користувачем укладається комплексний договір на житло, на інші речі, надання послуг, виконання робіт і т.і.
Ліжко-місце надається громадянам у тимчасове користування.
Гуртожитки використовуються для проживання сезонних, тимчасових робітників, осіб, що працюють по строчному трудовому договору, інших робітників, службовців, студентів, що вчаться, а також інших громадян.
Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 в гуртожитку з 29.10.2009, а не в спірній кімнаті.
Крім того, 23.01.2008 №585, позивачу було надано для проживання 2 ліжко-місця в кімнаті гуртожитку по АДРЕСА_1, а не кімнату.
Вказаний гуртожиток на час заселення позивача належав Акціонерному товариству Холдингова компанія «Київміськбуд». Також матеріали свідчать про те, що заселення позивача у спірну кімнату відбувалося на підставі домовленості колишнього власника вказаного гуртожитку та Головним фінансовим управлінням виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та відповідного договору оренди, строк якого закінчився.
Враховуючи наведені обставини та з урахуванням того, що при розгляді справи в суді першої інстанції встановлено , що заселення позивача до спірної кімнати відбувалося на підставі лише укладання договору оренди, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував , що позивачу, в порушення вимог діючого законодавства, було надано місце проживання в гуртожитку без надання відповідного ордеру, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки в судах встановлено, що підставою вказаного заселення була домовленість колишнього власника гуртожитку і працедавця позивача.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне застосування рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №473/9961 не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки даним рішенням регулюється положення щодо видачі ордерів на службові житлові приміщення.
Інші доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, враховуючи вищевикладене та те, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, який зробив по ним свої висновки, з якими погоджується колегія суддів .
Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк