"23" травня 2017 р. Справа № 917/1967/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;
при секретарі Марченко В.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов.№469 від 27.03.2017),
третьої особи - ОСОБА_2 (дов.№2293 від 28.10.2016),
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1289П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 у справі №917/1967/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс", м.Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук, Полтавська область,
про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення 200316,80 грн, з яких: 98190,00 грн - суми основного боргу за договором поставки №71-3 від 27.12.2012, 8360,10 грн - 3% річних, 93766,70 грн - інфляційних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 у справі №917/1967/16 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Керамікал Продактс" заборгованість за договором поставки №71-3 від 27.12.2012 у розмірі 200316,80 грн, з яких: 98190,00 грн - сума основного боргу, 8360,10 грн - 3% річних, 93766,70 грн - інфляційних, а також витрати за сплату судового збору у розмірі 3004,75 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що поставки товару вважаються не закінченими, оскільки якість, комплектність, тара та пакування товару повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації на товар, стандартам, технічним умовам, відповідно до вимог законодавства України для товарів даного виду (пункт 1.3 договору). Як стверджує відповідач, на підтвердження відповідності якості і комплектності товару позивач повинен надати відповідачу сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості або інший документ, що підтверджує відповідність товару. Не надання на товар передбачених законодавством документів, на думку апелянта, робить поставку не закінченою. Апелянт вважає, що, оскільки позивач не виконав умови поставки, правових підстав вимагати оплати за товар позивач не набув. Крім того, відповідач зазначає, що договір поставки укладено між філією “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” Приватного акціонерного товариства “Кримський Титан” та ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», а тому вважає, що з ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» не має ніяких договірних взаємовідносин.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2017 на 10:00 год.
22.05.2017 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, до суду надійшов відзив (вх.№5264) на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та при всебічному дослідженні обставин справи. Зокрема, зазначає, що ПАТ «Українська залізниця» не є стороною договору поставки, укладеного 29.11.2013, а тому не несе відповідальність відповідно до умов зазначеного договору. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
23.05.2017 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№5322) на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 у справі №917/1967/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання 23.05.2017 апелянт не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2017, яку відповідач отримав 28.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві (вх.№5322) на апеляційну скаргу. Просив суд рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 у справі №917/1967/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, просила суд прийняти постанову з урахуванням обставин, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.
29.11.2013 між Приватним акціонерним товариством “Кримський Титан”, від імені якого виступала Філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” Приватного акціонерного товариства “Кримський Титан” (продавець), та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) укладений договір поставки №71-3.
Як свідчать матеріали справи, рішенням акціонера №69 Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» від 04.03.2015 змінено найменування Приватного акціонерного товариства “Кримський Титан” на Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кермікал Продактс" та рішенням акціонера №70 Приватного акціонерного товариства «Юкрейн Кемікал Продактс» від 18.03.2015 змінено найменування філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” Приватного акціонерного товариства “Кримський Титан” на філію “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс". Зазначені відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з реєстру станом на 12.09.2016 (а.с.24-а.с.30). Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" є правонаступником за всіма правами та обов'язками ПрАТ “Кримський Титан”, що підтверджується статутом Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», зареєстрованим 10.03.2015 (а.с.86-а.с.97).
Станом на момент звернення до господарського суду Полтавської області (12.12.2016) Філію “Вільногірський ГМК” ПрАТ Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" як відокремлений структурний підрозділ позивача ліквідовано. Запис про закриття філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.09.2016.
Відповідно до пункту 1.1 договору поставки продавець зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити пісок формовочний ДСТУ 2138-98 (товар) у кількості 100000 тн. за ціною 75 грн за тону без урахування ПДВ. Загальна вартість товару - 9000000,00 грн.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів протягом 30-ти календарних днів з моменту переходу права власності на партію товару (п.2.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту поставки товару на залізничну станцію Крюків - на - Дніпрі Південної залізниці.
Поставка товару відповідно до умов договору здійснювалась залізничним транспортом.
Як з'ясовано у ході розгляду справи, ПАТ «Укрзалізниця» як перевізником у повному обсязі виконані зобов'язання за договором перевезення згідно з накладними №4700819 від 21.12.2013, №47040795 від 22.12.2013, №47109863 від 24.12.2013. При прибутті вагонів на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі було своєчасно повідомлено одержувача - ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про прибуття вантажу, та вантаж виданий повноважним особам на підставі довіреност №3496 від 04.12.2013 та №3597 від 11.12.2013 без зауважень, на станції призначення комерційні акти щодо невідповідності маси вантажу не складались, про що свідчить відсутність відміток у графі « 49» залізничних накладних, які містяться у матеріалах справи.
Згідно зі ст.134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Як стверджує представник ПАТ «Укрзалізниця» та підтверджується матеріалами справи, претензій від одержувача - ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», до ДП «Південна залізниця» не надходило. Таких претензій не надано до суду і відповідачем.
Отже, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку, а відповідачем отримано товар, загальною кількістю 1428 тн., загальною вартістю 7577921,70 грн, з урахуванням ПДВ. Для оплати поставленого товару позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури №1953П від 23.12.2013, №1947П від 22.12.2013, №1946П від 20.12.2013.
У порушення взятих на себе за договором зобов'язань, відповідачем частково здійснено оплату поставленого позивачем товару у розмірі 7479731,70 грн, залишок несплаченої суми складає 98190,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензії вих.№01-28/4213 від 20.08.2014, вих.№01-15/1658 від 28.07.2015. Однак відповіді на зазначені претензії відповідачем не надано, сума боргу не погашена.
Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції у розмірі 93766,70 грн, 3% річних у розмірі 8360,10 грн.
На підставі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статями 525 - 526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 1 ст. 691 Цмвільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України на продавця покладено обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а, якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт отримання відповідачем товару за договором поставки №71-3 від 27.12.2012 не спростовано. Доказів погашення боргу відповідачем матеріали справи не містять, такі докази відповідач суду не надав.
Натомість матеріали справи містять видаткові накладні №1953П від 23.12.2013, №1947П від 22.12.2013, №1946П від 20.12.2013, за якими не сплачена вартість поставленого товару, та залізничні накладні №47008719, №47040795, №47109863, які також підтверджують факт отримання відповідачем товару (а.с.32-а.с.42).
Для оплати поставленого товару позивачем відповідачу виставлено рахунки-фактури №1953П від 23.12.2013, №1947П від 22.12.2013, №1946П від 20.12.2013.
У розділі 2 договору поставки сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дня поставки.
Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з умовами спірного договору дає підстави для висновку, що протягом 30 днів з моменту поставки та невчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.
Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.03.2017 у справі №3-1320гс16.
В обґрунтування доводів апеялційної скарги апелянт посилається на те, що на підтвердження відповідності якості і комплектності товару позивач повинен надати відповідачу сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості або інший документ, що підтверджує відповідність товару.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Матеріали справи не містять доказів звернення до позивача з письмовими претензіями щодо відсутності документів та встановлення строку для їх повернення, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого ним товару.
У пункті 4.1 договору поставки сторони погодили, що приймання-передача продукції проводиться згідно з Інструкцією про прийомку продукції виробничо-технічного призначення за якістю від 25.04.1966 №П-7 та за кількістю від 15.06.1965 № П-6, проте у матеріалах справи відсутній складений у відповідності до пункту 14 зазначених Інструкцій акт про фактичну якість і комплектність продукції, який складається у разі відсутності супроводжувальних документів та документів, що засвідчують якість та комплектність продукції із зазначенням того, які документи відсутні.
Таким чином, доводи апелянта щодо не виконання позивачем обов'язку із надання покупцю разом із поставленим за договором товаром документів, що підтверджують якість та комплектність продукції, є необґрунтованими, оскільки відповідач прийняв продукцію без зауважень та претензій щодо якості чи комплектності цієї продукції.
Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтверджується належними та допустимими доказами, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.
Твердження відповідача щодо відсутності прострочення оплати за договором поставки з огляду на не пред'явлення йому позивачем рахунків для оплати є необґрунтованими, оскільки згідно з пунктом 3.5 договору поставки рахунки-фактури передаються відповідачу разом із товаром. Копії рахунків - фактур, видаткових накладних та залізничних накладних містяться у матеріалах справи. Претензій щодо невиконання позивачем цієї умови договору відповідачем не заявлялось.
Відповідно до правової позиції Верхового Суду України, викладеної у постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; не надання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивльного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за отриманий товар.
Щодо доводів апелянта про те, що у ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки договір поставки укладено між філією “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” Приватного акціонерного товариства “Кримський Титан” та ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», а тому вважає, що з ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» не має ніяких договірних взаємовідносин, колегія суддів зазначає, що у даному випадку мова йде про зміну назви товариства, а не заміну сторни у зобов'язанні, що має різні правові наслідки. Якщо заміна сторони у двосторонньому зобов'язанні можлива тільки за згодою іншої сторони у договорі, то зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Пунктом 8.3 договору поставки сторони передбачили, що у разі зміни у будь-якої із сторін юридичної адреси, назви, банківських реквізитів сторона зобов'язана протягом трьох банківських днів письмово повідомити про це іншу сторону, при цьому необхідно зазначити, що воно є невідємною частиною договору.
Як уже зазначалося, ПрАТ «Кримський Титан» відповідно до рішення акціонера було змінено назву на ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (позивач).
Отже, позивач є правонаступником ПрАТ “Кримський Титан”, що підтверджується статутом ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, рішенням акціонера про зміну найменування тощо. Як убачається з матеріалів справи, про зміну банківських реквізитів та зміну найменування позивача відповідача повідомлено шляхом направлення претензії №01-15/1658 від 28.07.2015. Таким чином, відповідачу були відомі реквізити для оплати товару, також належним чином повідомлено про зміну найменування позивача, тому твердження про неможливість здійснення оплати у зв'язку з відсутністю платіжних реквізитів та відсутність правових підстав у ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» зі зверненням даного позову, є безпідставними та необґрунтованими.
За таких підстав, господарський суд Полтавської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 98190,00 грн за договором поставки №71-3 від 27.12.2012 оскільки, зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару не виконано у повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав відповідачу претензії від 20.08.2014 та від 28.07.2015 про сплату вартості поставленого товару у сумі 98190,00 грн, відповідач залишив їх без реагування.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи умови договору поставки та ст.252 Цивільного кодексу України (термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати) днем початку прострочення виконання зобов"язання по оплаті по накладній №1947П від 22.12.2013 є 25.01.2014, по накладній №1953П від 23.12.2013 - 27.01.2014.
Враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, перевіривши нарахування вказаної суми річних відсотків та інфляційних нарахувань, судова колегія зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних по накладній №1947П від 22.12.2013 за період з 25.01.2014 по 30.11.2016 у розмірі 3138,81 грн та по накладній №1953П від 23.12.2013 за період з 27.01.2014 по 30.11.2016 у розмірі 5221,29 грн, а також інфляційних втрат по накладній №1947П від 22.12.2013 за період з 25.01.2014 по 30.11.2016 у розмірі 35162,51 грн та по накладній №1953П від 23.12.2013 за період з 27.01.2014 по 30.11.2016 у розмірі 58604,19 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарський процесуальний кодекс України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за договором поставки є обгрунтованою, відповідач факту прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позову щодо стягнення 98190,00 грн основного боргу; 8360,10 грн - 3% річних, 93 766,70 грн інфляційних втрат.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 у справі №917/1967/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 у справі №917/1967/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 29.05.2017 року.
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя Я.О.Білоусова
Суддя І.В.Тарасова